Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Свердловськ

Сторінка 8 з 13
партії і райвиконком. На спільному засіданні вони розглянули питання: що можна зробити своїми руками, своїми силами, не звертаючись по допомогу до держави. Виявилось - дуже багато. Уже восени 1943 року місто відбудувало хлібозавод, дало для потреб промисловості і транспорту понад 100 тис. т вугілля та інше.
Широкого розмаху набувало шефство районів і областей над трестами й окремими шахтами. Наприклад, влітку 1943 року до міста з Білокуракинського району прибуло понад 200 комсомольців. Вони допомагали відбудовувати підприємства, проклали під'їзну колію до шахти № 23, забезпечили відвантаження палива заводам і транспорту.
На заклик райкому партії йшла працювати на шахти місцева молодь, комсомольці, охоплені почуттям великого трудового ентузіазму. Для молодих патріотів стало девізом: працювати за себе і за товариша-фронтовика. Так народився рух двохсотеників і фронтових комсомольсько-молодіжних бригад. У вересні 1943 року на шахтах тресту працювало 37 таких бригад, що об'єднували близько півтори тисячі юнаків і дівчат. На весь Донбас прославилась бригада, очолювана Ніною Горбовою, секретарем селищної Ради. До складу бригади входили Ліза Першикова - завідуюча клубом, Надія Кравченко - реєстратор амбулаторії, Ната Ерімідіс - піонервожата школи, Григорій Пархаров - учень слюсаря, Михайло Полуструєв - секретар комітету комсомолу шахти та інші. Швидко опанувавши зарубку вугілля, бригада Ніни Горбової тільки за серпень видобула 336 тонн і навантажила вручну в залізничні вагони 585 тонн вугілля. Весь свій заробіток вона віддала до фонду допомоги дітям, що стали сиротами під час війни.
Не меншу славу здобули у 1943-1944 рр. фронтові комсомольські бригади Марії Русанової, Ніни Зацепіліної, Надії Серебрякової та інших. На 165 проц. виконувала норми виробітку прохідниця шахти ім. Свердлова Ольга Кочубеєва, перевищували норми вибійників на шахті № 1- 2 ім. Войкова домогосподарки А. Сударкіна і С. Сальникова та інші.
Молодь на шахтах - місцеву і приїжджу - треба було вчити гірницькій справі. На заклик комуністів її вчителями стали старі шахтарі, ветерани праці. Один з тих, хто відбудовував шахти Донбасу після громадянської війни і хто першим прийшов у вибій після вигнання фашистів, був 58-річний вибійник М. М. Парамзін. Наполегливо навчаючи юнаків і дівчат нелегкій професії, він виконував по 5-6 норм щоденно. Ставши на стахановську вахту на честь 26-ї річниці Жовтня, інваліди праці 66-річний В. Колосов і 60-річний А. Ковальов на шахті № 1-2 ім. Войкова виконували норми видобутку на 120 процентів.
Високий патріотизм донбасівців підтримувала Батьківщина. З усіх кінців країни до Всесоюзної кочегарки йшли ешелони з продовольчими товарами, матеріалами, обладнанням, інструментом, спецодягом. Гірники шахт відповідали на це новим трудовим піднесенням.
Разом з відбудовою шахт відроджувалось і місто. Ставали до ладу лікарні, школи, культурно-побутові заклади. На ремонтні і будівельні роботи йшли працювати домогосподарки. З ентузіастів створювались бригади штукатурів, підсобних робітників, мулярів. За теслярські сокири брались і пенсіонери.
Відбудовано дві лікарні, одну з яких окупанти перетворили на конюшню. Населення обслуговували 5 лікарів і 12 середніх медичних працівників. Держава відпустила кошти на обладнання лікарень та аптек для населення.
Велику роботу проведено і по відбудові та ремонту шкільних приміщень. Вчителі середньої школи № 4 своїми силами обладнали до початку занять у вересні 1943 року вісім класних кімнат, фізкабінет, учительську, приміщення їдальні.
Відроджувалось культурне життя. Починали роботу Палац культури, клуби, бібліотека. Після чорних днів фашистської окупації молодь линула до знань, освіти, навчання, виявляла свої художні таланти.
Водночас зростали темпи вуглевидобутку. У 1944 році шахтарі міста не лише відбудували більшість шахт і заклали нові, але й видобули понад план 7 тис. т вугілля. їх трудовий героїзм в роки Великої Вітчизняної війни високо оцінили партія й уряд. За активну участь у відбудові вугільних підприємств і високі виробничі успіхи понад 200 гірників міста нагороджено орденами і медалями СРСР.
З великою енергією трудівники міста включилися у виконання завдань першої