Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Відбудова всіх промислових об'єктів, культурно-побутових закладів і житлового фонду міста була завершена до 1954 року. За період п'ятої і шостої післявоєнних п'ятирічок тут побудували харчокомбінат з кондитерським, борошномельним цехами, олійницею, пивзаводом, молокозаводом, переобладнали майстерню металовиробів.
Як свою кровну справу сприйняли трудящі Попасної план розвитку народного господарства на 1959-1965 роки. За роки семирічки залізничники Попаснянського залізничного вузла стали ініціаторами починань, які дістали схвалення на інших залізницях країни. Включившись у соціалістичне змагання за гідну зустріч XXII з'їзду КПРС, машиніст локомотива В. В. Якін висунув пропозицію водити великовагові поїзди у будь-яку погоду. Почин В. В. Якіна наслідували всі поїзні бригади відділку. Партійна організація міста виявила комуністу-новатору велике довір'я, обравши його делегатом XXII з'їзду КПРС. У 1965 році бригада В. В. Якіна провела 116 великовагових поїздів, доставивши до місця призначення 28,3 тис. тонн народногосподарських вантажів понад план, зекономивши при цьому 116,8 тонни палива. Послідовниками В. В. Якіна на Попаснянському вузлі стали Г. В. Курлов, І. М. Безуглий, А. С. Баюн, О. Я. Фомичов, А. Д. Жученко. Рух великоваговиків, самовіддана робота ремонтних бригад сприяли тому, що локомотивне депо план семирічки перевиконало по всіх показниках на 104 проц. Якщо в 1958 році на один локомотив припадало 562 тис. тоннокілометрів перевезень, то в 1965 році - 771,5 тис. на рік.
Семирічний план вантаження трудівники станції Попасна виконали до 29 листопада 1965 року. За семирічку колектив станції одержав 209 тис. крб. надпланових нагромаджень, відправив понад 40 тис. великовагових поїздів, якими додатково перевезено близько 11 тис. тонн народногосподарських вантажів. Передовиками семирічки на станції по праву стали складач поїздів К. С. Степаненко, що виконав семи
річку 1 червня 1965 року, башмачник М. Т. Шутов, який виконав семирічку до 1 травня 1965 року, старші стрілочники В. 3. Насібуліна, Ф. О. Погорєлова, Г. О. Риндя, черговий по станції М. М. Боєв та багато інших.
По-бойовому справилися з семирічним завданням трудівники вагоноремонтного заводу. До кінця семирічки це підприємство перетворилось на високомеханізоване, з науковою організацією праці господарство. За семирічку на заводі повністю відмовились від стійлового ремонту вагонів, замінивши його потоково-конвейєрним, що значно підвищило культуру і ефективність виробництва. Партійна організація заводу, яка налічує в своїх рядах понад 400 комуністів, спрямовує трудящих на боротьбу за технічний прогрес, за високий приріст продукції при найменших затратах. На заводі успішно працюють економічна рада та її комісії в цехах, громадське конструкторське бюро, рада виробничої естетики, громадське бюро по нормуванню. Велику виховну роботу провадить рада робітничої честі.
Творча праця робітників, інженерів і техніків заводу дала відчутні результати. Середньорічний приріст валової продукції за семирічку становив 24,5 проц., а середньорічне зростання продуктивності праці робітника - 20 проц. За семирічку завод дав державі 38,8 млн. крб. прибутку. По основних виробничих показниках підприємство уже в 1963 році досягло рівня виробництва, запланованого на 1965 рік.
Значного розвитку за семирічку досягли трудівники склозаводу. До 1951 року тут виробляли ручним способом лампове скло. З 1951 по 1959 рік провадилась реконструкція заводу і переведення його на механізований спосіб виробництва лампового скла. Тут встановлено високопродуктивні автоматичні лінії. Завод приступив до випуску молочного електроарматурного скла. У 1966 році тут пущено цех високохудожнього скла, де виробляють бокали, чарки, фужери та інший посуд з кольорового скла і кришталю. Проектна потужність цеху - 500 тис. крб. на рік. У 1967 році завод виготовив понад 17 млн. лампових стекол, понад 2 млн. електроарматурних виробів та на 360 тис. крб. сортового посуду.
В 1964 році на Попаснянський вагоноремонтний, а потім і на склозавод подано природний газ.
Попасна
Сторінка 9 з 11
В лютому 1944 року став до ладу склозавод. В травні цього року вагоноремонтники дали перший вагон, а через рік - 120 вагонів різних типів. У 1952 році вагоноремонтний завод був повністю відбудований і досяг довоєнного рівня. Як свою кровну справу сприйняли трудящі Попасної план розвитку народного господарства на 1959-1965 роки. За роки семирічки залізничники Попаснянського залізничного вузла стали ініціаторами починань, які дістали схвалення на інших залізницях країни. Включившись у соціалістичне змагання за гідну зустріч XXII з'їзду КПРС, машиніст локомотива В. В. Якін висунув пропозицію водити великовагові поїзди у будь-яку погоду. Почин В. В. Якіна наслідували всі поїзні бригади відділку. Партійна організація міста виявила комуністу-новатору велике довір'я, обравши його делегатом XXII з'їзду КПРС. У 1965 році бригада В. В. Якіна провела 116 великовагових поїздів, доставивши до місця призначення 28,3 тис. тонн народногосподарських вантажів понад план, зекономивши при цьому 116,8 тонни палива. Послідовниками В. В. Якіна на Попаснянському вузлі стали Г. В. Курлов, І. М. Безуглий, А. С. Баюн, О. Я. Фомичов, А. Д. Жученко. Рух великоваговиків, самовіддана робота ремонтних бригад сприяли тому, що локомотивне депо план семирічки перевиконало по всіх показниках на 104 проц. Якщо в 1958 році на один локомотив припадало 562 тис. тоннокілометрів перевезень, то в 1965 році - 771,5 тис. на рік.
Семирічний план вантаження трудівники станції Попасна виконали до 29 листопада 1965 року. За семирічку колектив станції одержав 209 тис. крб. надпланових нагромаджень, відправив понад 40 тис. великовагових поїздів, якими додатково перевезено близько 11 тис. тонн народногосподарських вантажів. Передовиками семирічки на станції по праву стали складач поїздів К. С. Степаненко, що виконав семи
річку 1 червня 1965 року, башмачник М. Т. Шутов, який виконав семирічку до 1 травня 1965 року, старші стрілочники В. 3. Насібуліна, Ф. О. Погорєлова, Г. О. Риндя, черговий по станції М. М. Боєв та багато інших.
По-бойовому справилися з семирічним завданням трудівники вагоноремонтного заводу. До кінця семирічки це підприємство перетворилось на високомеханізоване, з науковою організацією праці господарство. За семирічку на заводі повністю відмовились від стійлового ремонту вагонів, замінивши його потоково-конвейєрним, що значно підвищило культуру і ефективність виробництва. Партійна організація заводу, яка налічує в своїх рядах понад 400 комуністів, спрямовує трудящих на боротьбу за технічний прогрес, за високий приріст продукції при найменших затратах. На заводі успішно працюють економічна рада та її комісії в цехах, громадське конструкторське бюро, рада виробничої естетики, громадське бюро по нормуванню. Велику виховну роботу провадить рада робітничої честі.
Творча праця робітників, інженерів і техніків заводу дала відчутні результати. Середньорічний приріст валової продукції за семирічку становив 24,5 проц., а середньорічне зростання продуктивності праці робітника - 20 проц. За семирічку завод дав державі 38,8 млн. крб. прибутку. По основних виробничих показниках підприємство уже в 1963 році досягло рівня виробництва, запланованого на 1965 рік.
Значного розвитку за семирічку досягли трудівники склозаводу. До 1951 року тут виробляли ручним способом лампове скло. З 1951 по 1959 рік провадилась реконструкція заводу і переведення його на механізований спосіб виробництва лампового скла. Тут встановлено високопродуктивні автоматичні лінії. Завод приступив до випуску молочного електроарматурного скла. У 1966 році тут пущено цех високохудожнього скла, де виробляють бокали, чарки, фужери та інший посуд з кольорового скла і кришталю. Проектна потужність цеху - 500 тис. крб. на рік. У 1967 році завод виготовив понад 17 млн. лампових стекол, понад 2 млн. електроарматурних виробів та на 360 тис. крб. сортового посуду.
В 1964 році на Попаснянський вагоноремонтний, а потім і на склозавод подано природний газ.