Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В цей час за завданням Луганського підпільного більшовицького комітету до Попасної прибула група партійних працівників на чолі з І. Н. Поповим. До складу групи входили М. Шиманський, П. Калугін, Васильєв з двома синами Олександром і Георгієм. У серпні 1918 року на квартирі більшовика Я. Ф. Токарева Попов провів нараду, де обговорювалось питання зміцнення підпільної більшовицької групи та виборів підпільного комітету. До складу комітету ввійшли Я. Ф. Токарєв, Д. Є. Кравченко, М. Ф. Сулема та інші.
На початку листопада 1918 року відбулось засідання Попаснянського підпільного комітету більшовиків, де обговорювались конкретні заходи по виконанню рішень II з'їзду КП(б) України про організацію збройної боротьби проти німецьких окупантів і гетьманців. Виконання намічених заходів здійснювалось в умовах, коли в Німеччині розпочалась революція і окупаційні війська почали евакуацію. Петлюрівські війська, що на деякий час зайняли станцію Попасна, відступали слідом за німецькими військами.
В перших числах грудня 1918 року в Попасній виник Військово-революційний комітет. Але вже 20 грудня до станції з боку Микитівни підійшов денікінський бронепоїзд. Того ж дня група молодих робітників вирушила на сусідню станцію Переїзна, де формувалась робітнича бойова дружина в складі 70 чол. Командиром дружини призначили Д. Я. Клименка, уродженця Попасної, колишнього офіцера. Бойова дружина приступила до обладнання бронепоїзда. Для цього відібрали кілька металевих вагонів. Зсередини їх обклали мішками з піском. Між вагонами поставили паровоз. 23 грудня дружина зробила напад на станцію Попасна. Бронепоїзд білих, відстрілюючись, змушений був відійти в напрямі на Микитівну. В Попасній бійці захопили рухомий залізничний состав, а надвечір повернулись у Переїзну, куди на цей час прибули представники Червоної Армії із зброєю і боєприпасами. На спільній нараді штабу дружини та представників Червоної Армії вирішили взяти Попасну. 25 грудня на світанку бійці на бронеплощадках вирушили до Попасної, вибили білогвардійців із станції і утримували її в своїх руках до підходу частин Червоної Армії. В цих боях велику допомогу дружині подали робітники депо та жителі селищa.
18 січня до Попасної прибув перший ешелон з батальйоном, який входив до складу Воронезького стрілецького полку Червоної Армії. Попаснянській бойовій робітничій дружині, яка захищала залізничний вузол від ворога, командування Червоної Армії оголосило подяку. Бійці-залізничники повернулись на виробництво і приступили до відбудови залізничного транспорту. Протягом січня 1919 року лінія
фронту проходила за 7-10 км від Попасної. Незважаючи на це, працювало депо, до Куп'янська курсували поїзди. Все це відбувалось під гуркіт артилерійської канонади з боку станції Роти. Коли не вдавалось стримувати натиск білих, робітники-комуністи депо за наказом ревкому припиняли роботу і приєднувались до бійців Червоної Армії. В одному з цих боїв на підступах до станції 19 січня 1919 року загинув командир робітничої дружини Д. Я. Клименко. Після його смерті дружину очолив слюсар паровозного депо П. Б. Гатченко.
Наприкінці травня 1919 року під загрозою нового наступу денікінських банд залізничники Попаснянського вузла евакуювали на північ увесь рухомий склад і найважливіше устаткування. Вранці 2 червня білогвардійці розпочали наступ на Попасну з боку станції Роти, намагаючись захопити залізничний вузол та перешкодити евакуації військових ешелонів і транспортів. На допомогу частинам, які захищали Попасну, командування Червоної Армії терміново надіслало бронепоїзд «Углекоп», команда якого складалася з моряків Балтійського флоту. Потрапивши під вогонь бронепоїзда, білогвардійці почали відходити в бік станції Роти. Білогвардійці кинули в бій танки. Два з них в ході артилерійського бою «Углекоп» пошкодив, але третій зруйнував залізничну колію і відрізав відхід бронепоїзду на Попасну. Проте незабаром і цей танк був уражений снарядом
Попасна
Сторінка 4 з 11
Попасної взяли активну участь у загальному страйку залізничників України. Залізничний вузол не працював протягом 20 днів. Страйк попаснянських залізничників дезорганізував дії окупантів, зірвав їх плани вивезення з Донбасу награбованого продовольства, металу, цінного майна. Вранці 20 липня жителів селища розбудили чотири гарматні постріли. То окупанти зганяли на селищну площу населення і, погрожуючи репресіями, примушували робітників приступити до роботи. На початку листопада 1918 року відбулось засідання Попаснянського підпільного комітету більшовиків, де обговорювались конкретні заходи по виконанню рішень II з'їзду КП(б) України про організацію збройної боротьби проти німецьких окупантів і гетьманців. Виконання намічених заходів здійснювалось в умовах, коли в Німеччині розпочалась революція і окупаційні війська почали евакуацію. Петлюрівські війська, що на деякий час зайняли станцію Попасна, відступали слідом за німецькими військами.
В перших числах грудня 1918 року в Попасній виник Військово-революційний комітет. Але вже 20 грудня до станції з боку Микитівни підійшов денікінський бронепоїзд. Того ж дня група молодих робітників вирушила на сусідню станцію Переїзна, де формувалась робітнича бойова дружина в складі 70 чол. Командиром дружини призначили Д. Я. Клименка, уродженця Попасної, колишнього офіцера. Бойова дружина приступила до обладнання бронепоїзда. Для цього відібрали кілька металевих вагонів. Зсередини їх обклали мішками з піском. Між вагонами поставили паровоз. 23 грудня дружина зробила напад на станцію Попасна. Бронепоїзд білих, відстрілюючись, змушений був відійти в напрямі на Микитівну. В Попасній бійці захопили рухомий залізничний состав, а надвечір повернулись у Переїзну, куди на цей час прибули представники Червоної Армії із зброєю і боєприпасами. На спільній нараді штабу дружини та представників Червоної Армії вирішили взяти Попасну. 25 грудня на світанку бійці на бронеплощадках вирушили до Попасної, вибили білогвардійців із станції і утримували її в своїх руках до підходу частин Червоної Армії. В цих боях велику допомогу дружині подали робітники депо та жителі селищa.
18 січня до Попасної прибув перший ешелон з батальйоном, який входив до складу Воронезького стрілецького полку Червоної Армії. Попаснянській бойовій робітничій дружині, яка захищала залізничний вузол від ворога, командування Червоної Армії оголосило подяку. Бійці-залізничники повернулись на виробництво і приступили до відбудови залізничного транспорту. Протягом січня 1919 року лінія
фронту проходила за 7-10 км від Попасної. Незважаючи на це, працювало депо, до Куп'янська курсували поїзди. Все це відбувалось під гуркіт артилерійської канонади з боку станції Роти. Коли не вдавалось стримувати натиск білих, робітники-комуністи депо за наказом ревкому припиняли роботу і приєднувались до бійців Червоної Армії. В одному з цих боїв на підступах до станції 19 січня 1919 року загинув командир робітничої дружини Д. Я. Клименко. Після його смерті дружину очолив слюсар паровозного депо П. Б. Гатченко.
Наприкінці травня 1919 року під загрозою нового наступу денікінських банд залізничники Попаснянського вузла евакуювали на північ увесь рухомий склад і найважливіше устаткування. Вранці 2 червня білогвардійці розпочали наступ на Попасну з боку станції Роти, намагаючись захопити залізничний вузол та перешкодити евакуації військових ешелонів і транспортів. На допомогу частинам, які захищали Попасну, командування Червоної Армії терміново надіслало бронепоїзд «Углекоп», команда якого складалася з моряків Балтійського флоту. Потрапивши під вогонь бронепоїзда, білогвардійці почали відходити в бік станції Роти. Білогвардійці кинули в бій танки. Два з них в ході артилерійського бою «Углекоп» пошкодив, але третій зруйнував залізничну колію і відрізав відхід бронепоїзду на Попасну. Проте незабаром і цей танк був уражений снарядом