Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Патріоти Попасної всіляко протидіяли заходам окупантів. 22 квітня 1942 року підпільники під керівництвом колишнього бригадира електриків І. М. Токарева вивели з ладу електростанцію. Гестапо схопило Токарева і після жорстоких катувань його розстріляли. Патріот не видав нікого з товаришів, які разом з ним брали участь в операції.
Трудящі міста гордяться подвигами воїнів з Попасної, які виявили доблесть і геройство в боях за визволення країни від фашистських загарбників. Один з них - Д. П. Шингирій - герой громадянської війни, гвардії полковник, командир 21-го кавалерійського полку. Незадовго до закінчення війни він героїчно загинув у бою і похований у місті Львові. Посмертно йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
В. М. Залевський - вихованець Попаснянської школи ФЗУ, в роки війни - льотчик-винищувач. У сутичках з фашистськими «асами» він особисто збив 1'7 ворожих літаків і брав участь в 93 групових боях. В. М. Залевському посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
М. М. Канунніков в роки війни командував танком. 26 січня 1943 року він одним з перших прорвався на з'єднання з військами 62-ї армії, яка захищала Сталінград. Танк Кануннікова встановлений у Волгограді на місці з'єднання двох фронтів. М. М. Канунніков у 1943 році загинув смертю хоробрих в бою проти фашистів на Курській дузі. Льотчик М. М. Мілашечкін зробив 102 бойові вильоти, знищив понад 10 танків, близько 90 автомашин, подавив понад 40 вогньових точок ворога та понад сотню фашистів. Його нагороджено двома орденами Вітчизняної війни І ступеня, двома орденами Червоного Прапорa.
Попасну визволили від німецько-фашистських загарбників 3 вересня 1943 року частини 259-ї стрілецької дивізії 32-го стрілецького корпусу під командуванням генерал-майора О. М. Власенка.
Відступаючи під ударами Радянської Армії, фашисти повністю зруйнували промислові об'єкти та культурно-освітні заклади міста. В руїни були перетворені вагоноремонтний і скляний заводи, паровозне депо, виведено з ладу залізничний вузол і колійне господарство. Були також зруйновані приміщення шкіл, лікарняних закладів, адміністративні будинки. Величезної шкоди заподіяли окупанти житловому фонду.
Одразу ж після визволення міста жителі Попасної під керівництвом партійних і радянських організацій взялися за відбудову рідного міста. Безмежним був ентузіазм населення. Лозунгом життя кожного в ті дні було: «Все для фронту, все для перемоги!» та «Відродимо місто в його колишній красі й славі!» Жителі міста працювали на його відбудові і в позаурочний час. Вони розбирали завали будинків, різали покручену вибухами арматуру цехів, на тачках, носилках транспортували цеглу та інші будівельні матеріали, відрами носили воду на місця будов.
Роботами по відбудові міста керували районний комітет КП(б)У і районна Рада депутатів трудящих, які третього дня після визволення міста вже розгорнули роботу. В цей час на обліку в партійних організаціях перебували 97 комуністів.
Особлива увага приділялась відбудові залізничного вузла. Неоціненну допомогу в цьому подали трудящі Російської Федерації, республік Закавказзя і Середньої Азії. Звідти прибували транспортне устаткування, матеріали, поверталися спеціалісти-залізничники.
Великі зусилля трудівників Попасної увінчалися успіхом. За місяць залізничний вузол і колії були відбудовані. Це дало змогу забезпечити швидке просування військових вантажів на фронт.
Провадилась велика робота по відбудові житлового фонду, побутових та лікувальних закладів, шкіл тощо. З 6 жовтня у напівзруйнованому місті розпочались заняття в школах. Середня школа № 41 розташувалась в приміщенні колишньої аптеки, середня школа № 44 - в житловому будинку, школа № 45 - в колишньому робітничому гуртожитку. За парти тимчасово служили нари, не вистачало зошитів, і учні писали на старих книжках і газетах.
Відкрились магазини, почали працювати лікарня, поліклініка. В жовтні 1944 року місто одержало електрику, вийшов перший номер районної газети «По ленинскому пути».
Попасна
Сторінка 8 з 11
розвідувальну роботу в тилу ворога, підтримувала зв'язок з частинами Радянської Армії.Патріоти Попасної всіляко протидіяли заходам окупантів. 22 квітня 1942 року підпільники під керівництвом колишнього бригадира електриків І. М. Токарева вивели з ладу електростанцію. Гестапо схопило Токарева і після жорстоких катувань його розстріляли. Патріот не видав нікого з товаришів, які разом з ним брали участь в операції.
В. М. Залевський - вихованець Попаснянської школи ФЗУ, в роки війни - льотчик-винищувач. У сутичках з фашистськими «асами» він особисто збив 1'7 ворожих літаків і брав участь в 93 групових боях. В. М. Залевському посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
М. М. Канунніков в роки війни командував танком. 26 січня 1943 року він одним з перших прорвався на з'єднання з військами 62-ї армії, яка захищала Сталінград. Танк Кануннікова встановлений у Волгограді на місці з'єднання двох фронтів. М. М. Канунніков у 1943 році загинув смертю хоробрих в бою проти фашистів на Курській дузі. Льотчик М. М. Мілашечкін зробив 102 бойові вильоти, знищив понад 10 танків, близько 90 автомашин, подавив понад 40 вогньових точок ворога та понад сотню фашистів. Його нагороджено двома орденами Вітчизняної війни І ступеня, двома орденами Червоного Прапорa.
Попасну визволили від німецько-фашистських загарбників 3 вересня 1943 року частини 259-ї стрілецької дивізії 32-го стрілецького корпусу під командуванням генерал-майора О. М. Власенка.
Відступаючи під ударами Радянської Армії, фашисти повністю зруйнували промислові об'єкти та культурно-освітні заклади міста. В руїни були перетворені вагоноремонтний і скляний заводи, паровозне депо, виведено з ладу залізничний вузол і колійне господарство. Були також зруйновані приміщення шкіл, лікарняних закладів, адміністративні будинки. Величезної шкоди заподіяли окупанти житловому фонду.
Одразу ж після визволення міста жителі Попасної під керівництвом партійних і радянських організацій взялися за відбудову рідного міста. Безмежним був ентузіазм населення. Лозунгом життя кожного в ті дні було: «Все для фронту, все для перемоги!» та «Відродимо місто в його колишній красі й славі!» Жителі міста працювали на його відбудові і в позаурочний час. Вони розбирали завали будинків, різали покручену вибухами арматуру цехів, на тачках, носилках транспортували цеглу та інші будівельні матеріали, відрами носили воду на місця будов.
Роботами по відбудові міста керували районний комітет КП(б)У і районна Рада депутатів трудящих, які третього дня після визволення міста вже розгорнули роботу. В цей час на обліку в партійних організаціях перебували 97 комуністів.
Особлива увага приділялась відбудові залізничного вузла. Неоціненну допомогу в цьому подали трудящі Російської Федерації, республік Закавказзя і Середньої Азії. Звідти прибували транспортне устаткування, матеріали, поверталися спеціалісти-залізничники.
Великі зусилля трудівників Попасної увінчалися успіхом. За місяць залізничний вузол і колії були відбудовані. Це дало змогу забезпечити швидке просування військових вантажів на фронт.
Провадилась велика робота по відбудові житлового фонду, побутових та лікувальних закладів, шкіл тощо. З 6 жовтня у напівзруйнованому місті розпочались заняття в школах. Середня школа № 41 розташувалась в приміщенні колишньої аптеки, середня школа № 44 - в житловому будинку, школа № 45 - в колишньому робітничому гуртожитку. За парти тимчасово служили нари, не вистачало зошитів, і учні писали на старих книжках і газетах.
Відкрились магазини, почали працювати лікарня, поліклініка. В жовтні 1944 року місто одержало електрику, вийшов перший номер районної газети «По ленинскому пути».