Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На заклик повсталих гірників і машинобудівників Горлівки туди 17 грудня з Попасної було послано бойову дружину у складі 15 робітників-залізничників. Але нерівна боротьба робітників Горлівки проти регулярних військ закінчилася поразкою повсталих. Протягом 20-22 грудня були придушені виступи в Горлівці, також на станції Попасна та на всіх інших станціях Катерининської залізниці. На станцію повернулась жандармерія, почались розправи. Були заарештовані і ув'язнені члени страйкового комітету, а також усі учасники горлівських барикадних боїв. 24 грудня відновився рух поїздів.
Але й після розгрому грудневого виступу 1905 року Попаснянська організація РСДРП продовжувала діяти. У серпні 1906 року під її керівництвом розпочався новий страйк. Для придушення виступу робітників на станцію було введено каральний загін. Станційна жандармерія при підтримці війська вчинила масові обшуки та арештувала учасників страйку. Соціал-демократична організація змушена була піти в глибоке підпілля. Наприкінці серпня 1906 року делегати від Попаснянського залізничного вузла брали участь у роботі конференції соціал-демократичної організації Катерининської залізниці.
У роки столипінської реакції Попаснянська соціал-демократична організація згуртовувала сили на революційну боротьбу. У роботі конференції соціал-демократичних організацій Бахмутського повіту, що відбулася 17 липня 1907 року в Костянинівці, брали участь і делегати від Попаснянської організації. Рішенням конференції у великі промислові міста і селища та на залізничні станції були відряджені досвідчені партійні працівники. До Бахмута і Попасної був направлений тов. Едуард (партійна кличка Е. К. Колитовича).
Столипінська реакція лише ненадовго затримала розвиток революційного руху пролетаріату Росії. В 1908-1910 роках партійні організації ряду міст України відновили свою діяльність. Активізувала роботу й соціал-демократична група станції Попасна. Попаснянський комітет РСДРП, членами якого були слюсар паровозного депо П. Поляков, Н. Малютін, С. Салтиков і Пузиренко, залучав до роботи в партії революційно настроєних робітників, розповсюджував прокламації.
5 липня 1909 року в селищі і на станції були розповсюджені відозви Попаснянської більшовицької організації РСДРП, які закликали до боротьби проти самодержавства. Після цього було випущено ще 80 листівок. Розмах роботи організації
висунув на порядок дня необхідність мати власну друкарню. (До цього листівки розмножувались на гектографі). В середині липня член комітету П. Поляков, якому доручили організувати друкарню, дістав у Юзівці (тепер Донецьк) друкарський шрифт (по 20 штук кожної букви алфавіту). Але провокатор проліз в ряди Попаснянської організації, і 5 серпня 1909 року організація була розгромленa. Тільки окремим її членам пощастило уникнути арешту. Вони й продовжували розпочату справу. Наприкінці серпня П. Барковський виїхав у Старобільськ і Сватове для встановлення зв'язків з місцевими соціал-демократичними організаціями. В грудні 1910 року знову встановлюється зв'язок з більшовиками Петровського заводу в Єнакієвому, де на цей час була відновлена друкарня і видавалась газетa.
В умовах швидкого розвитку вугільної та металургійної промисловості Донбасу в 1910-1914 рр. зростало значення Попаснянського залізничного вузла. В 1912 році Попасна вже була порівняно великим населеним пунктом. У селищі проживало близько 6 тис. чол., головним чином залізничники. У 1912-1914 роках Попасна стала однією з найбільших станцій Катерининської залізниці. Її вагонооборот досягав 1 млн. вагонів на рік. Тут розміщувались управління 19-ї дільниці колії, депо, майстерні малого ремонту служби тяги. Довжина станційних колій досягла 31 км. В
Попасна
Сторінка 2 з 11
залізниці. 17 грудня 1905 року генерал Сандецький, призначений військовим губернатором Катеринославської губернії, оголосив Бахмутський повіт, на території якого знаходилась і станція Попасна, на воєнному становищі. Незважаючи на це, війська, розташовані в Бахмут- ському повіті, не могли виступити проти повсталих робітників, аж доки на Катерининську залізницю не прибув козачий полк, який і почав каральну експедицію. Та ні погрози Сандецького, ні каральні операції військ не змогли зломити революційного духу робітників. Але й після розгрому грудневого виступу 1905 року Попаснянська організація РСДРП продовжувала діяти. У серпні 1906 року під її керівництвом розпочався новий страйк. Для придушення виступу робітників на станцію було введено каральний загін. Станційна жандармерія при підтримці війська вчинила масові обшуки та арештувала учасників страйку. Соціал-демократична організація змушена була піти в глибоке підпілля. Наприкінці серпня 1906 року делегати від Попаснянського залізничного вузла брали участь у роботі конференції соціал-демократичної організації Катерининської залізниці.
У роки столипінської реакції Попаснянська соціал-демократична організація згуртовувала сили на революційну боротьбу. У роботі конференції соціал-демократичних організацій Бахмутського повіту, що відбулася 17 липня 1907 року в Костянинівці, брали участь і делегати від Попаснянської організації. Рішенням конференції у великі промислові міста і селища та на залізничні станції були відряджені досвідчені партійні працівники. До Бахмута і Попасної був направлений тов. Едуард (партійна кличка Е. К. Колитовича).
Столипінська реакція лише ненадовго затримала розвиток революційного руху пролетаріату Росії. В 1908-1910 роках партійні організації ряду міст України відновили свою діяльність. Активізувала роботу й соціал-демократична група станції Попасна. Попаснянський комітет РСДРП, членами якого були слюсар паровозного депо П. Поляков, Н. Малютін, С. Салтиков і Пузиренко, залучав до роботи в партії революційно настроєних робітників, розповсюджував прокламації.
5 липня 1909 року в селищі і на станції були розповсюджені відозви Попаснянської більшовицької організації РСДРП, які закликали до боротьби проти самодержавства. Після цього було випущено ще 80 листівок. Розмах роботи організації
висунув на порядок дня необхідність мати власну друкарню. (До цього листівки розмножувались на гектографі). В середині липня член комітету П. Поляков, якому доручили організувати друкарню, дістав у Юзівці (тепер Донецьк) друкарський шрифт (по 20 штук кожної букви алфавіту). Але провокатор проліз в ряди Попаснянської організації, і 5 серпня 1909 року організація була розгромленa. Тільки окремим її членам пощастило уникнути арешту. Вони й продовжували розпочату справу. Наприкінці серпня П. Барковський виїхав у Старобільськ і Сватове для встановлення зв'язків з місцевими соціал-демократичними організаціями. В грудні 1910 року знову встановлюється зв'язок з більшовиками Петровського заводу в Єнакієвому, де на цей час була відновлена друкарня і видавалась газетa.
В умовах швидкого розвитку вугільної та металургійної промисловості Донбасу в 1910-1914 рр. зростало значення Попаснянського залізничного вузла. В 1912 році Попасна вже була порівняно великим населеним пунктом. У селищі проживало близько 6 тис. чол., головним чином залізничники. У 1912-1914 роках Попасна стала однією з найбільших станцій Катерининської залізниці. Її вагонооборот досягав 1 млн. вагонів на рік. Тут розміщувались управління 19-ї дільниці колії, депо, майстерні малого ремонту служби тяги. Довжина станційних колій досягла 31 км. В