Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У 1912-1915 рр. в селищі виникли нові підприємства: два приватновласницькі заводи силікатної цегли, паровий млин. Під час імперіалістичної війни сюди з Польщі евакуювали напівкустарний склозавод. На початку 1917 року він дав першу продукцію - лампове скло, чайні склянки та аптекарський посуд.
Тяжке економічне становище поси
лював незадовільний стан охорони здоров'я та освіти трудящих і їх дітей. У 1915 році в Попасній існував лише медичний пункт з приймальною палатою на два ліжка, де працював один лікар. З освітніх закладів тут були двокласне залізничне училище та земська школа.
Звістка про перемогу Лютневої буржуазно-демократичної революції і повалення самодержавства викликала велике політичне піднесення серед трудящих Попасної. На початку березня 1917 року тут розпочалась підготовка до виборів Ради робітничих і солдатських депутатів. На мітингах відкритим голосуванням обиралися робітничі депутати. 4 березня Попаснянська Рада розпочала свою роботу. Але оскільки більшовицька група була кількісно нечисленною і не мала можливості під час виборної кампанії розгорнути серед мас належну роботу, керівництво в Раді захопили меншовики та есери.
У серпні 1917 року в Попасній офіційно оформився комуністичний осередок у складі 17 чол?. Відбувалась більшовизація мас, і це позначалось на кількісному
зростанні Попаснянської партійної організації. У вересні 1917 року вона вже налічувала 92 члени партії. Очолили партійну організацію робітники-залізничники Биков, Захаров, Бондаренко, П. П. Ярошенко. Напередодні Жовтневого повстання в Петрограді Попаснянська місцева Рада зусиллями комуністичної організації поповнилася депутатами-більшовиками і висловилася за передачу всієї влади Радам робітничих і солдатських депутатів.
Після жовтневого повстання в Петрограді в Попасній утворився штаб Червоної гвардії. Невеликий загін червоногвардійців під керівництвом штабу подавав активну допомогу Попаснянській Раді у підтриманні революційного порядку.
З допомогою робітників і бійців Червоної гвардії Рада провадила боротьбу з саботажем адміністрації залізничного вузла, викривала угодовську політику есерів та кадетів, установлювала контроль за просуванням руди і лісу заводам і шахтам.
Під керівництвом Ради налагоджувалось постачання населення продуктами. Для цього в березні 1918 року з робітників вузла було організовано спеціальний виробничий сільськогосподарський кооператив, який мав два трактори. Навесні цього року було обладнано млин. Рада встановила контроль над розподілом продуктів харчування.
В березні 1918 року у зв'язку з загрозою німецької окупації Раднарком Донецько-Криворізької республіки оголосив у Донбасі воєнний стан. Для безпосереднього керівництва військовими діями проти німецьких окупантів було організоване головне командування по обороні Донбасу, яке приступило до формування збройних робітничих загонів для відсічі окупантам. Одним з опорних пунктів, створених у Донбасі, стала Попаснa. На початку березня тут утворився ще один червоногвардійський загін у складі 150 чол.- робітників Попаснянського паровозного депо і гірників навколишніх шахт. Командиром загону був призначений І. Майоров, колишній моряк Балтійського флоту. З 10 березня 1918 року цей загін брав участь у бойових діях проти кайзерівських військ в районі станцій Знам'янка, Олександрія, Верхівцеве та Катеринослава. Після цього загін увійшов до складу 1-го Луганського соціалістичного загону, а пізніше - п'ятої армії, якою командував К. Є. Ворошилов.
24 квітня 1918 року Попасну окупували німецькі війська. На залізничному вузлі і в селищі почалися масові пограбування населення. До Німеччини вивозили хліб, вугілля, метал, худобу. Селищна управа, що спиралася на т. зв. державну варту, тероризувала сім'ї червоногвардійців.
Трудящі Попасної розгорнули активну боротьбу проти окупантів. На знак протесту проти окупації попаснянські залізничники не виходили на роботу, саботували заходи загарбників. В червні-липні 1918 року робітники
Попасна
Сторінка 3 з 11
депо і майстернях працювало 800 робітників і службовців, тільки кондукторський резерв налічував понад 200 чоловік.У 1912-1915 рр. в селищі виникли нові підприємства: два приватновласницькі заводи силікатної цегли, паровий млин. Під час імперіалістичної війни сюди з Польщі евакуювали напівкустарний склозавод. На початку 1917 року він дав першу продукцію - лампове скло, чайні склянки та аптекарський посуд.
Тяжке економічне становище поси
Звістка про перемогу Лютневої буржуазно-демократичної революції і повалення самодержавства викликала велике політичне піднесення серед трудящих Попасної. На початку березня 1917 року тут розпочалась підготовка до виборів Ради робітничих і солдатських депутатів. На мітингах відкритим голосуванням обиралися робітничі депутати. 4 березня Попаснянська Рада розпочала свою роботу. Але оскільки більшовицька група була кількісно нечисленною і не мала можливості під час виборної кампанії розгорнути серед мас належну роботу, керівництво в Раді захопили меншовики та есери.
У серпні 1917 року в Попасній офіційно оформився комуністичний осередок у складі 17 чол?. Відбувалась більшовизація мас, і це позначалось на кількісному
зростанні Попаснянської партійної організації. У вересні 1917 року вона вже налічувала 92 члени партії. Очолили партійну організацію робітники-залізничники Биков, Захаров, Бондаренко, П. П. Ярошенко. Напередодні Жовтневого повстання в Петрограді Попаснянська місцева Рада зусиллями комуністичної організації поповнилася депутатами-більшовиками і висловилася за передачу всієї влади Радам робітничих і солдатських депутатів.
Після жовтневого повстання в Петрограді в Попасній утворився штаб Червоної гвардії. Невеликий загін червоногвардійців під керівництвом штабу подавав активну допомогу Попаснянській Раді у підтриманні революційного порядку.
З допомогою робітників і бійців Червоної гвардії Рада провадила боротьбу з саботажем адміністрації залізничного вузла, викривала угодовську політику есерів та кадетів, установлювала контроль за просуванням руди і лісу заводам і шахтам.
Під керівництвом Ради налагоджувалось постачання населення продуктами. Для цього в березні 1918 року з робітників вузла було організовано спеціальний виробничий сільськогосподарський кооператив, який мав два трактори. Навесні цього року було обладнано млин. Рада встановила контроль над розподілом продуктів харчування.
В березні 1918 року у зв'язку з загрозою німецької окупації Раднарком Донецько-Криворізької республіки оголосив у Донбасі воєнний стан. Для безпосереднього керівництва військовими діями проти німецьких окупантів було організоване головне командування по обороні Донбасу, яке приступило до формування збройних робітничих загонів для відсічі окупантам. Одним з опорних пунктів, створених у Донбасі, стала Попаснa. На початку березня тут утворився ще один червоногвардійський загін у складі 150 чол.- робітників Попаснянського паровозного депо і гірників навколишніх шахт. Командиром загону був призначений І. Майоров, колишній моряк Балтійського флоту. З 10 березня 1918 року цей загін брав участь у бойових діях проти кайзерівських військ в районі станцій Знам'янка, Олександрія, Верхівцеве та Катеринослава. Після цього загін увійшов до складу 1-го Луганського соціалістичного загону, а пізніше - п'ятої армії, якою командував К. Є. Ворошилов.
24 квітня 1918 року Попасну окупували німецькі війська. На залізничному вузлі і в селищі почалися масові пограбування населення. До Німеччини вивозили хліб, вугілля, метал, худобу. Селищна управа, що спиралася на т. зв. державну варту, тероризувала сім'ї червоногвардійців.
Трудящі Попасної розгорнули активну боротьбу проти окупантів. На знак протесту проти окупації попаснянські залізничники не виходили на роботу, саботували заходи загарбників. В червні-липні 1918 року робітники