Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
За роки довоєнних п'ятирічок в місті виросли нові будинки, були впорядковані вулиці. В побут трудящих увійшли радіо, електрика.
Великі зміни сталися у Попасній в галузі освіти і культури. Вже в 1934 році письменне населення селища становило 97,5 проц., а до 1940 року Попасна перетворилась в населений пункт суцільної грамотності. На цей час тут було здійснено за
гальне обов'язкове семирічне навчання. В Попасній у 1940 році працювало 5 середніх та одна семирічна школа. В них навчалось 2760 учнів.
Ще в 1923 році за активною участю комсомольців на залізничному вузлі було відкрито перший робітничий клуб. При ньому працювали духовий оркестр і оркестр народних інструментів. В роботі клубних гуртків активну участь брала робітнича молодь. В 1928 році в Попасній відкрили Палац культури залізничників з залами для глядачів, лекційним, читальним і спортивним, кімнатами для роботи гуртків, бібліотекою, кіноустановкою і радіовузлом.
У 1935 році поблизу селища було закладено, а в 1936 році відкрито парк культури й відпочинку залізничників. Тут спорудили читальний зал, літній кінотеатр, ресторан, естраду для концертів. Поблизу спорудили стадіон на 3 тис. місць та ставок з водним дзеркалом на 24 гектари.
Мирну працю трудящих Попасної, як і всього радянського народу, порушила війна, нав'язана гітлерівською Німеччиною.
З перших днів Великої Вітчизняної війни основні підприємства міста перейшли на випуск воєнної продукції. Так було до жовтня 1941 року. На початку жовтня фронт наблизився. З Попасної почалась евакуація устаткування підприємств, установ. У тяжких умовах працювали попаснянські залізничники, які під безперервним бомбардуванням з повітря підвозили на фронт бойову техніку, продукти харчування і спорядження для Червоної Армії. 22 жовтня гітлерівські полчища підійшли до Попасної. Але дальше просування ворожих військ затримали частини Радянської Армії. Вранці 16 листопада 1941 року фашистські війська кілька разів атакували Попасну з боку станції Роти, але зустрівши рішучий опір частин 12-ї армії, припинили наступ. Перегрупувавши сили, фашисти цього ж дня перейшли в наступ з боку вагоноремонтного заводу і, прорвавши фронт, захопили частину міста і вокзал. Взвод місцевого винищувального загону в складі 27 чоловік, командиром якого був П. О. Сєрий, вступив у сутичку з фашистами. В нерівному бою проти фашистських загарбників 12 бійців загону загинули смертю хоробрих. У 1965 році в парку культури вагоноремонтного заводу встановлено пам'ятник загиблим.
Два радянських бронепоїзди, що прикривали відхід частин Радянської Армії, під обстрілом вивезли з міста військові вантажі і рухомий склад, що залишався на станції. 16 листопада 1941 року фашисти окупували Попасну. Вони встановили в місті режим терору й насильства. Але радянські патріоти не скорилися окупантам. Вони вступили в активну боротьбу проти ворога. Ще в листопаді 1941 року на базі винищувального загону народного ополчення вагоноремонтного заводу було створено Попаснянський партизанський загін, який базувався в Кремінських лісах. Його командиром став слюсар М. П. Михайличенко, заступником командира по розвідці і начальником штабу - електромонтер Г. П. Приймаков. Партизанський загін здійснив не одну сміливу операцію. Він був тісно зв'язаний з населенням, яке допомагало партизанам. 7 січня 1942 року партизанський радист передав командуванню Червоної Армії координати клубу вагоноремонтного заводу, де зібрались цього вечора гітлерівці. Радянські артилеристи прямим влученням снарядів у будинок знищили багато фашистських солдатів і офіцерів. Діючи в тилу ворога, загін здійснив 108 бойових операцій. Багато партизанів було удостоєно урядових нагород. Командир загону М. П. Михайличенко нагороджений орденом Богдана Хмельницького II ступеня, орденом Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни II ступеня. Г. П. Приймаков нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня. 12 чоловік
відзначені медаллю «Партизану Вітчизняної війни» І ступеня, а 4 чол.- орденом Вітчизняної війни II ступеня.
На Попаснянському залізничному вузлі діяла підпільна група, яку очолювали П. І. Повєткін (керівник) і М. Міхарєв (комісар). Вона провадила
Попасна
Сторінка 7 з 11
24 жовтня 1938 року Указом Президії Верховної Ради Української РСР селище Попасна було віднесено до категорії міст. Його населення за переписом 1939 року становило 26 тис. чоловік.За роки довоєнних п'ятирічок в місті виросли нові будинки, були впорядковані вулиці. В побут трудящих увійшли радіо, електрика.
Великі зміни сталися у Попасній в галузі освіти і культури. Вже в 1934 році письменне населення селища становило 97,5 проц., а до 1940 року Попасна перетворилась в населений пункт суцільної грамотності. На цей час тут було здійснено за
Ще в 1923 році за активною участю комсомольців на залізничному вузлі було відкрито перший робітничий клуб. При ньому працювали духовий оркестр і оркестр народних інструментів. В роботі клубних гуртків активну участь брала робітнича молодь. В 1928 році в Попасній відкрили Палац культури залізничників з залами для глядачів, лекційним, читальним і спортивним, кімнатами для роботи гуртків, бібліотекою, кіноустановкою і радіовузлом.
У 1935 році поблизу селища було закладено, а в 1936 році відкрито парк культури й відпочинку залізничників. Тут спорудили читальний зал, літній кінотеатр, ресторан, естраду для концертів. Поблизу спорудили стадіон на 3 тис. місць та ставок з водним дзеркалом на 24 гектари.
Мирну працю трудящих Попасної, як і всього радянського народу, порушила війна, нав'язана гітлерівською Німеччиною.
З перших днів Великої Вітчизняної війни основні підприємства міста перейшли на випуск воєнної продукції. Так було до жовтня 1941 року. На початку жовтня фронт наблизився. З Попасної почалась евакуація устаткування підприємств, установ. У тяжких умовах працювали попаснянські залізничники, які під безперервним бомбардуванням з повітря підвозили на фронт бойову техніку, продукти харчування і спорядження для Червоної Армії. 22 жовтня гітлерівські полчища підійшли до Попасної. Але дальше просування ворожих військ затримали частини Радянської Армії. Вранці 16 листопада 1941 року фашистські війська кілька разів атакували Попасну з боку станції Роти, але зустрівши рішучий опір частин 12-ї армії, припинили наступ. Перегрупувавши сили, фашисти цього ж дня перейшли в наступ з боку вагоноремонтного заводу і, прорвавши фронт, захопили частину міста і вокзал. Взвод місцевого винищувального загону в складі 27 чоловік, командиром якого був П. О. Сєрий, вступив у сутичку з фашистами. В нерівному бою проти фашистських загарбників 12 бійців загону загинули смертю хоробрих. У 1965 році в парку культури вагоноремонтного заводу встановлено пам'ятник загиблим.
Два радянських бронепоїзди, що прикривали відхід частин Радянської Армії, під обстрілом вивезли з міста військові вантажі і рухомий склад, що залишався на станції. 16 листопада 1941 року фашисти окупували Попасну. Вони встановили в місті режим терору й насильства. Але радянські патріоти не скорилися окупантам. Вони вступили в активну боротьбу проти ворога. Ще в листопаді 1941 року на базі винищувального загону народного ополчення вагоноремонтного заводу було створено Попаснянський партизанський загін, який базувався в Кремінських лісах. Його командиром став слюсар М. П. Михайличенко, заступником командира по розвідці і начальником штабу - електромонтер Г. П. Приймаков. Партизанський загін здійснив не одну сміливу операцію. Він був тісно зв'язаний з населенням, яке допомагало партизанам. 7 січня 1942 року партизанський радист передав командуванню Червоної Армії координати клубу вагоноремонтного заводу, де зібрались цього вечора гітлерівці. Радянські артилеристи прямим влученням снарядів у будинок знищили багато фашистських солдатів і офіцерів. Діючи в тилу ворога, загін здійснив 108 бойових операцій. Багато партизанів було удостоєно урядових нагород. Командир загону М. П. Михайличенко нагороджений орденом Богдана Хмельницького II ступеня, орденом Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни II ступеня. Г. П. Приймаков нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня. 12 чоловік
відзначені медаллю «Партизану Вітчизняної війни» І ступеня, а 4 чол.- орденом Вітчизняної війни II ступеня.
На Попаснянському залізничному вузлі діяла підпільна група, яку очолювали П. І. Повєткін (керівник) і М. Міхарєв (комісар). Вона провадила