Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Краснодон

Сторінка 10 з 19
Зберігати в найглибшій таємниці все, що стосується моєї роботи в «Молодій гвардії».
Я клянусь мститися нещадно за спалені, розорені міста і села, за кров наших людей, за мученицьку смерть З0 шахтарів-героїв. І якщо для цієї помсти потрібно буде моє життя, я віддам його без хвилини вагання. Якщо ж я
порушу священну клятву під тортурами або через боягузтво, то нехай моє ім'я, мої рідні будуть навіки прокляті, а мене самого покарає сувора рука моїх товаришів. Кров за кров! Смерть за смерть!».
З перших днів роботи комуністи поставили перед штабом «Молодої гвардії» завдання - залучати до активної боротьби з окупантами широкі верстви молоді. Це завдання успішно виконувалося. У жовтні підпільна організація налічувала 35 чоловік, у грудні 1942 року - 92 чоловіки. 20 з них були комуністами. В підпіллі було прийнято до комсомолу 22 чоловіка.
Серйозною бойовою операцією молодогвардійців був зрив вивезення хліба до Німеччини. Молодогвардійці знищували хлібні скирти на полях, що оточували Краснодон. У жовтні - листопаді юні месники зробили кілька нападів на ворожі автоколони. Захоплена зброя доставлялася в арсенал «Молодої гвардії», який містився в підвальному приміщенні міської лазні.
У 25-у річницю Великої Жовтневої соціалістичної революції молодогвардійці вивісили червоні прапори на найвищих будинках Краснодона. Сміливим нападом на Волчанський концентраційний табір підпільники визволили з полону 75 радянських солдатів і офіцерів. За завданням М. П. Баракова Юрій Виценовський підпиляв канат підйому на шахті № 1 «Сорокине». Завдяки цій сміливій диверсії було зірвано відбудову єдиної підготовленої до пуску шахти Краснодона. В ніч з 5 на 6 грудня Сергій Тюленін, Люба Шевцова і Віктор Лук'янченко спалили фашистську біржу праці, чим врятували від угону в рабство дві тисячі юнаків і дівчат міста. «Молода гвардія» мала в своєму розпорядженні чотири радіоприймачі і підпільну друкарню. В ніч на 7 листопада 1942 року підпільники випустили перші друковані листівки. Всього за час окупації було випущено ЗО назв листівок загальним тиражем близько 5000 примірників.
Значно активізувалася діяльність краснодонських підпільників після розгрому німецько-фашистських військ під Сталінградом. З наближенням Червоної Армії до Донбасу вони розробили план захоплення міста, розставили сили.
До цього часу в арсеналі підпільників було 15 автоматів, 80 гвинтівок, 300 гранат, близько 15 тис. патронів, 10 пістолетів, 65 кг вибухівки.
Підле зрадництво провокатора Почепцова перервало бойову діяльність комуністів і комсомольців Краснодона. В перших числах січня 1943 року більшість членів «Молодої гвардії» і комуністи-підпільники були схоплені гестапівцями. Документи слідства, спогади очевидців, показання поліцаїв говорять про безприкладну мужність керівників партійного підпілля і героїв-молодогвардійців, Побитий мало не до смерті, Євген Мошков плюнув в обличчя кату і гнівно крикнув: «Ви можете мене вішати І Чуєте? Все одно моїм трупом вам не заслонити сонця, яке зійде над Краснодоном!». Після жорстоких катувань і тортур 15, 16 і 31 січня 1943 року частина підпільників була розстріляна, а решта - живими кинута у шурф шахти № 5.
14 лютого 1943 року Краснодон був визволений від фашистських загарбників воїнами 23-го танкового корпусу (командир - генерал-лейтенант танкових
військ Ю. Г. Пушкін), що входив до складу 5-ї гвардійської армії. Із шурфу шахти були підняті останки героїв Краснодона і 1 березня їх з воїнськими почестями поховали у міському парку. Олег Кошовий, Любов Шевцова, Дмитро Огурцов, Віктор Суботін і Семен Остапенко були розстріляні гестапівцями 9 лютого 1943 року у Гремучому лісі поблизу Ровеньок. 20 березня після визволення міста вони були поховані в ровеньківському сквері біля клубу ім. О. М. Горького.
Одинадцяти підпільникам удалося врятуватися від переслідування фашистів. Іван Туркенич, перейшовши лінію фронту, вступив у ряди Радянської Армії і брав участь у боях за визволення Батьківщини. 14 серпня 1944 року він загинув смертю хоробрих у боях на Віслі під містом Глогув. Похований у польському місті Жешуві. Степан Сафонов також перейшов лінію фронту і загинув у бою за місто Кам'янськ. Анатолій Ковальов утік з-під розстрілу біля шурфу шахти № 5, зник з міста і пропав безвісти.