Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Краснодон

Сторінка 3 з 19
адміністрація передала на добу всі шахти в розпорядження робітників. Гірники працювали з великим ентузіазмом і видобули два ешелони вугілля.
А в травні 1917 року в Катеринодон прибули делегати Кронштадтської Ради А. С. Павлов, Б. К. Старовойтов, Грохольський і Кузнецов, які мали приймати і відправляти вугілля; крім того, на них було покладено завдання подати допомогу гірникам в їхній революційній організації. Незабаром після приїзду до Катеринодона балтійські моряки побували на Сорокинському руднику. З приводу їхнього приїзду Рада скликала мітинг. Виступаючи на мітингу, матроси-більшовики Павлов і Старовойтов розповіли гірникам про політичну обстановку в країні, роботу Петроградської і Кронштадтської Рад і закликали до збройної боротьби за владу Рад. Ознайомившись із становищем на руднику, посланці Кронштадтської Ради подали допомогу Сорокинській Раді у створенні кооперативів, товариського суду, комісій робітничого контролю.
З перших же кроків діяльності Сорокинській Раді довелося зіткнутися із саботажем власників шахт, які намагалися дезорганізувати виробництво. Особливо загострився конфлікт шахтарів з гірничопромисловцями в липні 1917 року. Катеринодонська підрайонна Рада утворила страйковий комітет і поставила перед хазяями вимогу збільшити заробіток на ЗО процентів. Промисловці змушені були виконати що вимогу, проте власник однієї із сорокинських шахт Чурилін рішуче відмовився підвищити зарплату і оголосив про закриття рудника. Тоді Рада на вимогу шахтарів конфіскувала його рудник і обрала робітниче правління на чолі зі штейгером І. І. Скрипниченком.
Завдяки організаторській і роз'яснювальній роботі, що її провели в березні-вересні сорокинські більшовики, симпатії переважної більшості гірників і найбіднішого козацтва були на боці більшовицької партії. Делегат II Всеросійського з'їзду Рад від шахтарів Катеринодонського, Сорокинського та інших рудників катеринодонський більшовик А. О. Сарута, заповнюючи анкету делегата з'їзду, на запитання про ставлення до влади твердо вивів: «Вся влада Радам».
Загальною радістю зустріли шахтарі звістку про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді і повалення буржуазного Тимчасового уряду. Про це повідомив їх 27 жовтня телеграфіст станції Верхньодуванна. В той же день біля будинку Ради відбувся багатолюдний мітинг. З палкими промовами виступили Панас Биков, Михайло Ісаєв, представники з Луганська. З жадібною увагою слухали шахтарі перші декрети Радянської влади про мир і землю. Після мітингу відбулася демонстрація. Гірники разом з дружинами і дітьми в святково прикрашеній колоні направилися до хутора Сорокиного. Йшли вони з піснями, дружно проголошуючи: «Хай живе соціалістична революція!», «Хай живе Ленін!». Мітинг у Сорокиному, на який зібралися жителі з усіх навколишніх хуторів, пройшов з великим піднесенням.
Тоді ж у листопаді Сорокинська Рада прийняла рішення про створення військово- революційного комітету і червоногвардійського загону для захисту завоювань революції. Ревком очолив П. Ф. Биков. До складу ревкому ввійшли Я. Г. Вишневський, М. Й. Ісаєв,і, Г. Т. Дорошев та інші активісти Ради.
З усіх боків рудник був оточений козачими хуторами, де підносила голову контрреволюція. Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції в Сорокиному, Таловому і станиці Гундорівській з'явилися посланці Каледіна - осавул Трохим Попов, білокозачі офіцери Мельников, Гусельщиков, які почали збирати сили для боротьби з Радянською владою. В цих умовах спішно проводилась робота по організації червоногвардійського загону. Велику допомогу ревкому подав матрос-більшовик О. С. Павлов, який очолював загін Червоної гвардії на Катеринодонському руднику.
До сорокинського загону вступили Дмитро Дараган, Федір Пилипенко, Іван Фролов, Петро Котов, Микола Самарченко, Василь Колотович, Олександр Нестеров та багато інших. Наприкінці листопада червоно гвардійський загін налічував більше 200 чоловік. Командиром загону був призначений сміливий і рішучий молодий робітник Карно Животов. Ревком відрядив К. Ю. Курносова, О. Ф. Коваленка і Я. Г. Вишневського в Дебальцеве і Луганськ за зброєю. В Дебальцевому посланцям ревкому місцевий червоногвардійський загін передав 200 гвинтівок, а Луганська Рада допомогла в одержанні