Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Краснодон

Вісім членів «Молодої гвардії» - Василь Левашов, Анатолій Лопухов, Георгій Арутюнянц, Валерія Борц, Ольга і Ніна Іванцови, Михайло Шищенко і Радій Юркін - залишилися живими.
Радянський уряд високо оцінив подвиг комуністів і комсомольців Краснодона. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 вересня 1943 року п'яти членам штабу «Молодої гвардії» - Олегу Кошовому, Івану Земнухову,
Сергію Тюленіну, Уляні Громовій і Любові Шевцовій - посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу; Анатолій Попов, Микола Сумський і Іван Туркенич нагороджені орденом Червоного Прапора, 36 молодогвардійців - орденом Вітчизняної війни І ступеня, шість - орденом Червоної Зірки, 66 - медаллю «Партизану Вітчизняної війни» І ступеня.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 травня 1965 року П. П. Лютиков і М. П. Бараков були нагороджені посмертно орденом Леніна; А. А. Валько, Г. Т. Винокуров, Д. С. Виставкін, М. Г. Димченко, Т. М. Саранча, Н. Г. Соколова і С. Г. Яковлєв - орденом Вітчизняної війни І ступеня.
Народ увічнив пам'ять героїв Краснодона, назвавши їхніми іменами міста, робітничі селища, підприємства, радгоспи, кораблі. Тисячі піонерських дружин і загонів носять ім'я молодогвардійців. У Краснодоні в 1954 році їм споруджено величний пам'ятник. Автори пам'ятника - луганські скульптори В. І. Агибалов, В. І. Мухін, В. X. Федченко і київський архітектор О. О. Сидоренко. Ще в 1944 році у Краснодоні створено державний музей «Молода гвардія». Історія краснодонського підпілля покладена в основу відомого роману О. О. Фадєєва «Молода гвардія», який
видано багатьма мовами народів СРСР та 32 мовами народів світу.
Безсмертний подвиг комуністів і комсомольців Краснодона став запалюючим прикладом беззавітного служіння Батьківщині для мільйонів радянських людей, прикладом боротьби за мир і свободу для прогресивної молоді всіх континентів світу.
Багато краснодонців відстоювали свободу і незалежність своєї соціалістичної Вітчизни на фронтах Великої Вітчизняної війни. 5950 жителів міста за бойові заслуги нагороджено орденами і медалями, трьом шахтарям - І. Г. Шевченку, Г. В. Галанову та М. І. Губіну присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Ще тривали бої на Луганщині, а у визволеному Краснодоні широко розгорнулися роботи по відбудові шахт, житлового фонду і міського господарства. Матеріальна шкода, що її завдали гітлерівські окупанти народному господарству і особистому майну громадян міста, обчислювалася величезною сумою - 1 млрд. 160 млн.
крб. Потрібні були героїчні зусилля, щоб в умовах гострої нестачі устаткування, інструментів, робочої сили підняти з руїн шахти та налагодити видобування вугілля. І відновлені з перших днів визволення партійні, профспілкові та комсомольські організації міста широко розгорнули соціалістичне змагання серед шахтарів за найшвидшу відбудову вугільних підприємств. На 1 липня 1943 року в змаганні брало участь 71,8 проц. усіх гірників. Уже в лютому 1943 року були пущені в експлуатацію сім шахт, а на 25 листопада крас- нодонці відбудували і здали в експлуатацію 28 дрібних і 5 основних шахт.
З евакуації на рідні шахти поверталися шахтарі. По комсомольських путівках в Краснодон приїхали сотні юнаків і дівчат із Вінницької, Київської, Черкаської, Волинської та інших областей України, з Білорусії і Сибіру, щоб ударного працею помножити славу батьківщини «Молодої гвардії». За 1945- 1946 роки на шахти міста прибуло більше 300 демобілізованих воїнів. З усіх кінців країни прибували ешелони з лісом, підйомними машинами, устаткуванням.
Широко відомим стало в ті дні ім'я краснодонського вибійника комуніста І. І. Панащатенка. Він щодня виконував по 4-5 норм, запалюючи своїм прикладом інших. Радянський уряд нагородив його в 1944 році орденом Ленінa. І. І. Панащатенко багато зробив, щоб навчити передових методів праці молодих робітників. Добра слава йшла і про трудові подвиги врубмашиніста краснодонської шахти № 12 комуніста І. П. Ізотова. Він перший у Луганській області довів продуктивність врубівки в 1945 році до 9 тис. тонн на місяць. Краснодонці обрали знатного шахтаря в 1946 році своїм посланцем до Верховної Ради СРСР.