Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Краснодон

Сторінка 8 з 19
В першому районному зльоті стахановців, що відбувся в селищі Сорокиному 29 грудня 1935 року, брали участь близько 300 делегатів, а в 1940 році в тресті «Краснодонвугілля» було вже 764 стахановці та 5784 ударники.
Велика увага приділялася підготовці технічно грамотних кадрів, здатних оволодіти і керувати технікою. 1 грудня 1929 року у Сорокинському
рудоуправлінні була організована на базі шахти № 3 шахта-школа по навчанню молодих робітників і підвищенню їхньої кваліфікації.
На початку 20-х років на шахтах Сорокинського рудника майже не було місцевої робітничої інтелігенції. За роки перших п'ятирічок десятки робітників набули вищої і середньої спеціальної освіти. У 1940 році на шахтах тресту «Краснодонвугілля» працювало 73 гірничі техніки і 38 інженерів. Вмілими командирами вугільного виробництва на сорокинських шахтах стали начальники шахт А. А. Валько, П. І. Салтиков, начальник дільниці М. І. Аюпов та багато інших колишніх робітників.
В результаті здійснення передвоєнних п'ятирічок колись глухий Сорокинський рудник став одним з великих центрів вугільної промисловості Донбасу. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 28 жовтня 1938 року рудникове селище Сорокине було перетворено на місто Краснодон. У 1939 році в місті проживало 22 220 чоловік. У 1940 році гірники Краснодона дали народному господарству країни 2450,5 тис. тонн вугілля, або в чотири рази більше, ніж на початку першої п'ятирічки, і в 70 разів більше, ніж у 1920 році.
Ще в 1933 році за прикладом гірників Горлівки сорокинські шахтарі включилися в масовий похід за культурне життя, за впорядковані шахтні селища.
Одна за одною врізалися в донецький степ все нові і нові вулиці - Жовтнева, імені Пролетарської диктатури, імені Артема, Піонерська, Садова, Першотравнева, імені Дзержинського та ін. Були збудовані три школи, три гірничопромислові училища, клуб імені Горького, піднеслися корпуси нової лікарні, відкрилося кілька магазинів, майстерень побутового обслуговування, банно-пральний комбінат.
У місті і на шахтах перед війною працювали три лікарні на 328 ліжок, санстанція, дві поліклініки, дві дитячі консультації, 8 амбулаторій, 10 медпунктів, 13 дитячих ясел на 564 місця. Багато сил і енергії віддавали охороні здоров'я трудящих лікарі М. П. Космодем'янський (нині заслужений лікар Української РСР) і лікар Г. О. Бовикіна.
У 1940 році в Краснодоні і шахтних селищах було 15 середніх, семирічних і початкових шкіл. Тільки в школах міста навчалося понад 4 тис. дітей шахтарів і працювало близько 200 вчителів. Великий вклад у навчання і виховання підростаючого покоління внесли 3. Г. Доминич і М. А. Борц (нині заслужені вчителі школи УРСР), Д. О. Саплін, М. О. Виценовська, Г. Д. Колотович, М. М. Гречуха.
Культурне обслуговування шахтарів здійснювали 15 клубів і 40 бібліотек з книжковим фондом понад 100 тис. примірників. При клубах працювали 23 драматичних гуртки, 26 хорових, 31 музичний, 13 літературних. Усього в роботі гуртків брало участь 1420 чоловік.
З 1930 року виходила районна газета «Ударник» (з 1937 року - «Социалистическая Родина»), на шахтах випускалося 5 багатотиражних газет. Три радіовузли обслуговували понад дві тисячі радіоточок. У 1939 році краснодонці передплачували 43 тис. примірників газет і журналів. Такі чудові плоди принесло сорокинським шахтарям здійснення ленінського плану соціалістичної індустріалізації країни і культурної революції.
19 лютого 1939 року у Краснодоні відбулася XVIII районна партійна конференція. Її делегати говорили про перспективи розвитку вугільної промисловості району на базі розвіданих найбагатших запасів коксівного вугілля. До 1943 року намічалося довести добування вугілля до 4165 тис. тонн.
Віроломний напад гітлерівської Німеччини на Радянський Союз перервав мирну працю гірників. У перші ж дні війни сотні краснодонців пішли добровольцями на фронт.
Ті, хто залишився в місті, своєю ударною працею прагнули замінити робітників, які із зброєю в руках відстоювали рідну землю. Понад 13 тис. трудящих району вступили до народного ополчення.