Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Комунарськ

році понад 1 млн. пудів сталі і 904 061 пуд прокату. Однак для досягнення довоєнного рівня потрібно було збільшити виробництво в 14-15 раз.
Розорена, голодна країна не могла в той період забезпечити одночасну відбудову всіх промислових підприємств. У травні 1923 року став на консервацію Донецько-Юр'ївський завод. На заводі залишався невеликий штат для проведення консервації і охорони устаткування. Багато робітників і службовців переведено на діючі металургійні заводи країни, розміщено на найближчих рудниках, на залі? ниці. В зв'язку з консервацією заводу населення Алчевська зменшилося і становило в 1923 році близько 6 тис. чоловік.
В умовах НЕПу, після закриття заводу, в Алчевському районі відкрилося понад 170 дрібних кустарних підприємств, кооперативних і приватних, і 150 торговельних закладів, значна частина яких належала приватним особам.
Безробіття, недіючий завод, поява приватників-непманів - все це гнітило робітників. Однак вони розуміли, що ці труднощі тимчасові, вірили своїй Комуністичній партії, керованій В. І. Леніним.
У місті провадилася велика робота по ліквідації неписьменності серед дорослого населення. Вдень у відремонтованих будинках трьох шкіл навчалися діти, а ввечері - дорослі. До роботи по ліквідації неписьменності були залучені поряд з учителями культармійці - комуністи, комсомольці, члени профспілки.
21 січня 1924 року партія і народ зазнали тяжкого удару. Помер вождь трудящих Володимир Ілліч Ленін. На заклик Центрального Комітету партії народи нашої Батьківщини ще тісніше згуртувалися навколо Комуністичної партії. На заводах і шахтах, у селах і установах робітники, селяни, інженери, службовці індивідуально і групами подавали заяви про прийом їх у ряди Комуністичної партії.
В 1925 році Вища Рада Народного Господарства прийняла рішення підготувати Донецько-Юр'ївський металургійний завод до пуску. З величезним ентузіазмом взялися трудящі за відбудову рідного заводу. З Катеринослава, Юзівки, Єнакієвого, Таганрога, Дебальцевого та інших міст відправляли до Алчевська верстати, силові установкц, вагонетки, паровози тощо.
28 лютого 1926 року в урочистій обстановці в присутності всього населення Алчевська була задута доменна піч № 2, що не діяла майже 11 років. На торжество прибув секретар Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету П. І. Буценко - колишній робітник Донецько-Юр'ївського заводу. Від імені ЦК КП(б)У і Уряду України він поздоровив алчевських металургів з першою трудовою перемогою.
В історії міста відкрилася нова сторінка - участь у соціалістичній індустріалізації країни. Крім металургійного заводу, в той час в Алчевську не було великих промислових підприємств.
У 1926-1928 рр. на заводі розгорнулися роботи по будівництву нового сучасного коксового цеху, виділеного в 1929 році в самостійний коксохімічний завод. У місті розвивалася легка і харчова промисловість.
Розв'язуючи завдання промислового виробництва, трудящі міста під керівництвом партійних організацій подавали допомогу селу, зміцнювали союз робітників і селян. У період колективізації десятки передових робітників Алчевська поїхали в село, щоб допомогти трудовому селянству в колгоспному будівництві. На травень 1932 року колективізація в Алчевському районі в основному закінчилася. В цьому немала заслуга робітників міста.
В роки першої п'ятирічки партійна організація району значно поповнилася виробничниками. Так, на 1931 рік парторганізація Алчевського району налічувала понад 5000 комуністів. У той час райком партії очолював В. Іванов. 1750 комуністів працювали на металургійному заводі, де секретарем парткому був досвідчений
партійний працівник О. І. Пашистов. Комуністи і комсомольці показували приклад ударної роботи.
Серед перших ударників у місті Алчевську були майстер мартенівського цеху С. І. Сєриков, обермайстер доменного цеху С. Я. Піжура, член Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету майстер доменного цеху Л. П. Обложей, горновий М. Т. Кирилов, каталі С. І. Ченцов, К. Д. Жердєв, газівник С. Ф. Свинолобов та багато інших.