Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
26 квітня 1918 року німці захопили Алчевськ. Почалися арешти і розстріли робітників. Через станцію Алчевськ до Німеччини пішли поїзди з награбованою худобою, хлібом та іншими продуктами. В місті з'явилися накази німецького командування, що забороняли населенню, під загрозою розстрілу, перебувати на вулицях з 8-ї вечора до 5-ї години ранку.
Для боротьби з революційно настроєними робітниками підприємці вдаються до надзвичайних заходів. З травня 1918 року на металургійному заводі було зупинено останню доменну піч, а через кілька днів і всі інші цехи заводу. Робітників звільнили і оголосили про закриття заводу на невизначений час. 4100 робітників з сім'ями залишилися без будь-яких засобів до існування. Проте й ці жорстокі заходи не могли зламати волю мас до опору ворогам революції. Трудящі Алчевська взяли активну участь у боротьбі проти німецьких окупантів і т. зв. державної варти (поліції гетьмана Скоропадського), перешкоджали вивозити до Німеччини сировину, устаткування і продовольство.
Залишена в місті підпільна більшовицька група поповнювалася новими бійцями. Підпільникам удалося звільнити з-під арешту групу заводської молоді, запідозрену в нападі на гетьманських вартових, а також керівника підпілля Ф. С. Кури лін а.
В жовтні 1918 року під керівництвом Ф. С. Куриліна в Алчевську створюється підпільний ревком у складі В. М. Берещанського (нині Почесний громадянин міста), П. Громова (загинув у боротьбі з білогвардійцями), П. В. Зура, А. П. Підгорного (загинув під час Великої Вітчизняної війни), Г. І. Стрельченка, О. М. Строкотенка, В. О. Чепіженка. Через О. М. Строкотенка ревком установив зв'язок з Бахмутським партизанським загоном і разом з ним намітив план розгрому загону карателів, що залишився в Алчевську. Вночі 2 грудня 1918 року партизанський залізничний состав від станції Родакове наблизився до Алчевська. Командував загоном шахтар Зелений, його помічником був П. І. Турков - робітник заводу ДЮМО (загинув згодом у боротьбі проти білогвардійських бандитів). Разом з партизанами робітники обеззброїли і заарештували «державну варту», взяли під контроль залізничну станцію, телеграф, телефон. Перейшовши на легальне становище, ревком організував поповнення бойових сил партизанського загону. За три дні з 120 бійців загін зріс до 1000 чоловік. Поблизу Алчевська в районі станції Дебальцеве і сіл Чорнухиного, Фащівки, Городища, Адріанополя діяли білогвардійські банди. Проти них і виступили бойові сили загону.
В лютому 1919 року в Алчевськ вступили регулярні частини Червоної Армії. Партизанський загін у повному складі влився в 42-у стрілецьку дивізію. Ревком, сформувавши органи Радянської влади, припинив своє існування.
На заводі ДЮМО відновили роботу деякі цехи. В них ремонтували паровози для червоноармійських ешелонів, бронювали платформи для бронепоїздів, дротовий цех катав дріт для потреб Червоної Армії.
В березні 1919 року Комуністична партія приймала нову Програму, розроблену В. І. Леніним,- програму побудови соціалізму. Делегатом від комуністів Алчевського району (центр району був у той час у Лозовій Павлівці) на VIII з'їзд РКП(б) обрано робітника заводу ДЮМО Д. М. Долженка (нині персональний пенсіонер, Почесний громадянин міста Комунарська). Від імені своєї організації він голосував за другу Програму партії, за соціалізм.
Не минуло й місяця після VIII з'їзду партії, як на Донбас посунулися білогвардійські полчища Денікіна. Смертельна загроза нависла над Луганськом. Наприкінці квітня 1919 року алчевські робітники відправили на допомогу робітникам Луганська, які захищали своє місто від навали денікінців, загін добровольців у 600 чоловік. У боях під Гострою Могилою відзначилася молода алчевська робітниця О. М. Клер (Борисова). У тяжку хвилину бою вона підняла бійців в атаку.
Червоноармійські частини і робітничі загони мужньо захищали Донбас. Проте сили були надто нерівні. До початку червня 1919 року денікінські
Комунарськ
Сторінка 7 з 19
венції та громадянської війни. Під натиском величезної австро-німецької армії червоногвардійські загони відступали з боями. Алчевський загін Червоної гвардії влився в 5-у армію, якою командував К. Є. Ворошилов, і разом з нею пробивався до Царицина. В місті за рішенням більшовицького комітету залишилась група підпільників на чолі з Ф. С. Куриліним. Для боротьби з революційно настроєними робітниками підприємці вдаються до надзвичайних заходів. З травня 1918 року на металургійному заводі було зупинено останню доменну піч, а через кілька днів і всі інші цехи заводу. Робітників звільнили і оголосили про закриття заводу на невизначений час. 4100 робітників з сім'ями залишилися без будь-яких засобів до існування. Проте й ці жорстокі заходи не могли зламати волю мас до опору ворогам революції. Трудящі Алчевська взяли активну участь у боротьбі проти німецьких окупантів і т. зв. державної варти (поліції гетьмана Скоропадського), перешкоджали вивозити до Німеччини сировину, устаткування і продовольство.
Залишена в місті підпільна більшовицька група поповнювалася новими бійцями. Підпільникам удалося звільнити з-під арешту групу заводської молоді, запідозрену в нападі на гетьманських вартових, а також керівника підпілля Ф. С. Кури лін а.
В жовтні 1918 року під керівництвом Ф. С. Куриліна в Алчевську створюється підпільний ревком у складі В. М. Берещанського (нині Почесний громадянин міста), П. Громова (загинув у боротьбі з білогвардійцями), П. В. Зура, А. П. Підгорного (загинув під час Великої Вітчизняної війни), Г. І. Стрельченка, О. М. Строкотенка, В. О. Чепіженка. Через О. М. Строкотенка ревком установив зв'язок з Бахмутським партизанським загоном і разом з ним намітив план розгрому загону карателів, що залишився в Алчевську. Вночі 2 грудня 1918 року партизанський залізничний состав від станції Родакове наблизився до Алчевська. Командував загоном шахтар Зелений, його помічником був П. І. Турков - робітник заводу ДЮМО (загинув згодом у боротьбі проти білогвардійських бандитів). Разом з партизанами робітники обеззброїли і заарештували «державну варту», взяли під контроль залізничну станцію, телеграф, телефон. Перейшовши на легальне становище, ревком організував поповнення бойових сил партизанського загону. За три дні з 120 бійців загін зріс до 1000 чоловік. Поблизу Алчевська в районі станції Дебальцеве і сіл Чорнухиного, Фащівки, Городища, Адріанополя діяли білогвардійські банди. Проти них і виступили бойові сили загону.
В лютому 1919 року в Алчевськ вступили регулярні частини Червоної Армії. Партизанський загін у повному складі влився в 42-у стрілецьку дивізію. Ревком, сформувавши органи Радянської влади, припинив своє існування.
На заводі ДЮМО відновили роботу деякі цехи. В них ремонтували паровози для червоноармійських ешелонів, бронювали платформи для бронепоїздів, дротовий цех катав дріт для потреб Червоної Армії.
В березні 1919 року Комуністична партія приймала нову Програму, розроблену В. І. Леніним,- програму побудови соціалізму. Делегатом від комуністів Алчевського району (центр району був у той час у Лозовій Павлівці) на VIII з'їзд РКП(б) обрано робітника заводу ДЮМО Д. М. Долженка (нині персональний пенсіонер, Почесний громадянин міста Комунарська). Від імені своєї організації він голосував за другу Програму партії, за соціалізм.
Не минуло й місяця після VIII з'їзду партії, як на Донбас посунулися білогвардійські полчища Денікіна. Смертельна загроза нависла над Луганськом. Наприкінці квітня 1919 року алчевські робітники відправили на допомогу робітникам Луганська, які захищали своє місто від навали денікінців, загін добровольців у 600 чоловік. У боях під Гострою Могилою відзначилася молода алчевська робітниця О. М. Клер (Борисова). У тяжку хвилину бою вона підняла бійців в атаку.
Червоноармійські частини і робітничі загони мужньо захищали Донбас. Проте сили були надто нерівні. До початку червня 1919 року денікінські