Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Соціалістична революція, що перемогла в Петрограді, крокувала по всій країні. В Алчевську, як і в ряді інших міст і селищ Донбасу, влада перейшла до рук трудящих без збройної боротьби. За вказівкою Луганського
більшовицького комітету в Алчевську створено військово-революційний комітет, до складу якого ввійшли більшовики І. П. Сапелкін (голова), Д. І.Свиридов, Єфремов. У ніч з 26 на 27 жовтня 1917 року озброєні" робітники під керівництвом військово-революційного комітету розігнали представників Тимчасового уряду і оголосили про перехід влади до Рад.
На мітингах, організованих більшовиками, робітники заводу і шахтарі найближчих рудників вітали перші ленінські декрети і
практичні кроки Ради Народних Комісарів, спрямовані на укладення миру, передачу землі селянам, введення робітничого контролю над виробництвом. Виступаючи проти контрреволюційної буржуазно-націоналістичної Центральної ради, робітники вимагали передачі влади на Україні Всеукраїнській Раді робітничих, солдатських і селянських депутатів.
Трудящі Алчевська, керовані більшовиками, встановили контроль над виробництвом, запровадили 8-годинний робочий день і не допустили закриття Донецько-Юр'ївського металургійного заводу підприємцями.
На чолі руху трудового народу за Радянську владу стояла більшовицька партійна організація, що чисельно зросла після Жовтня і налічувала на початку 1918 року 450 чоловік. Однак більшовикам довелося вести жорстоку боротьбу з меншовиками, есерами, анархістами, українськими буржуазними націоналістами. Користуючись своєю чисельною перевагою, меншовики захопили керівництво в профспілці «Металіст» на заводі ДЮМО, намагалися дезорганізувати роботу Ради робітничих і солдатських депутатів. Навіть після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції вони не хотіли без бою здавати свої позиції, перешкоджали здійсненню декретів Радянської влади.
В боротьбі за зміцнення завоювань соціалістичної революції робітники заводу ДЮМО завжди відчували підтримку трудящих Луганська і сусідніх міст і селищ. Дізнавшись, що меншовики, есери та анархістські крикуни намагаються дезорганізувати діяльність Алчевської Ради, пролетарі Дружківки звернулися до металургів з листом, в якому закликали їх «...приступити в можливо найкоротший строк до реорганізації Ради... Пам'ятайте, товариші, що з часу Жовтневої революції, з моменту переходу влади до робітників і селян уся відповідальність у роботі лежить на вас. Будуйте Ради. Оберігайте їх, як рідне дітище. Всякого, хто посягає на Радянську владу, змітайте з лиця землі силою зброї».
З допомогою загону балтійських моряків, які проїжджали через Алчевськ, більшовики розігнали меншовицько-есерівських зрадників і, організувавши перевибори, завоювали більшість у Раді. На чолі Ради стали робітники - більшовики Л. Климашевич, О. Руднєв та ін. Значно посилилася більшовицька фракція профспілки «Металіст», де керівну роль почав відігравати молодий енергійний комуніст С. П. Філатов.
Для боротьби проти каледінської контрреволюції та інших ворогів Радянської влади більшовики створили при Раді Червону гвардію. Велику допомогу робітникам Алчевська в організації червоногвардійського загону подав Луганський штаб Червоної гвардії, який очолював О. Я. Пархоменко та представники штабу В. О. Антонова-Овсієнка, що містився в Ясинуватій. Скоро чисельність загону зросла до 300 чоловік. Очолювали його робітники-більшовики Болотський і О. Руднєв, які загинули згодом на фронтах громадянської війни.
У період боротьби партії за вихід з імперіалістичної війни більшовики Алчевська міцно стояли на ленінських позиціях, відстоювали укладення тяжкого, але необхідного для країни Брестського миру. Делегат VII з'їзду партії від більшовицької організації Донецько-Юр'ївського металургійного заводу С. П. Філатов на головне питання анкети делегата - «ставлення вашої організації до питання війни і миру, зокрема ставлення самих мас?» відповів: «Укладення миру...- ось відповідь маси населення нашої місцевості».
Вторгненням німецьких імперіалістів на Україну почався період іноземної інтер
Комунарськ
Сторінка 6 з 19
чоловік. Напередодні Великої Жовтневої соціалістичної революції алчевська більшовицька організація налічувала вже кілька десятків чоловік.Соціалістична революція, що перемогла в Петрограді, крокувала по всій країні. В Алчевську, як і в ряді інших міст і селищ Донбасу, влада перейшла до рук трудящих без збройної боротьби. За вказівкою Луганського
На мітингах, організованих більшовиками, робітники заводу і шахтарі найближчих рудників вітали перші ленінські декрети і
практичні кроки Ради Народних Комісарів, спрямовані на укладення миру, передачу землі селянам, введення робітничого контролю над виробництвом. Виступаючи проти контрреволюційної буржуазно-націоналістичної Центральної ради, робітники вимагали передачі влади на Україні Всеукраїнській Раді робітничих, солдатських і селянських депутатів.
Трудящі Алчевська, керовані більшовиками, встановили контроль над виробництвом, запровадили 8-годинний робочий день і не допустили закриття Донецько-Юр'ївського металургійного заводу підприємцями.
На чолі руху трудового народу за Радянську владу стояла більшовицька партійна організація, що чисельно зросла після Жовтня і налічувала на початку 1918 року 450 чоловік. Однак більшовикам довелося вести жорстоку боротьбу з меншовиками, есерами, анархістами, українськими буржуазними націоналістами. Користуючись своєю чисельною перевагою, меншовики захопили керівництво в профспілці «Металіст» на заводі ДЮМО, намагалися дезорганізувати роботу Ради робітничих і солдатських депутатів. Навіть після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції вони не хотіли без бою здавати свої позиції, перешкоджали здійсненню декретів Радянської влади.
В боротьбі за зміцнення завоювань соціалістичної революції робітники заводу ДЮМО завжди відчували підтримку трудящих Луганська і сусідніх міст і селищ. Дізнавшись, що меншовики, есери та анархістські крикуни намагаються дезорганізувати діяльність Алчевської Ради, пролетарі Дружківки звернулися до металургів з листом, в якому закликали їх «...приступити в можливо найкоротший строк до реорганізації Ради... Пам'ятайте, товариші, що з часу Жовтневої революції, з моменту переходу влади до робітників і селян уся відповідальність у роботі лежить на вас. Будуйте Ради. Оберігайте їх, як рідне дітище. Всякого, хто посягає на Радянську владу, змітайте з лиця землі силою зброї».
З допомогою загону балтійських моряків, які проїжджали через Алчевськ, більшовики розігнали меншовицько-есерівських зрадників і, організувавши перевибори, завоювали більшість у Раді. На чолі Ради стали робітники - більшовики Л. Климашевич, О. Руднєв та ін. Значно посилилася більшовицька фракція профспілки «Металіст», де керівну роль почав відігравати молодий енергійний комуніст С. П. Філатов.
Для боротьби проти каледінської контрреволюції та інших ворогів Радянської влади більшовики створили при Раді Червону гвардію. Велику допомогу робітникам Алчевська в організації червоногвардійського загону подав Луганський штаб Червоної гвардії, який очолював О. Я. Пархоменко та представники штабу В. О. Антонова-Овсієнка, що містився в Ясинуватій. Скоро чисельність загону зросла до 300 чоловік. Очолювали його робітники-більшовики Болотський і О. Руднєв, які загинули згодом на фронтах громадянської війни.
У період боротьби партії за вихід з імперіалістичної війни більшовики Алчевська міцно стояли на ленінських позиціях, відстоювали укладення тяжкого, але необхідного для країни Брестського миру. Делегат VII з'їзду партії від більшовицької організації Донецько-Юр'ївського металургійного заводу С. П. Філатов на головне питання анкети делегата - «ставлення вашої організації до питання війни і миру, зокрема ставлення самих мас?» відповів: «Укладення миру...- ось відповідь маси населення нашої місцевості».
Вторгненням німецьких імперіалістів на Україну почався період іноземної інтер