Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Тоді ж в Алчевську створено професійну спілку робітників Донецько-Юр'ївського заводу. В розробці Статуту спілки взяла участь революціонерка, фельдшер заводської лікарні Г. І. Шохіна. На запитання: до якої політичної партії повинна приєднатися спілка, вона висловилася щоб спілка приєдналася до «РСДРП більшості».
Найвизначнішою революційною подією в селищі була організація великого збройного загону робітників, який 16 грудня 1905 року відправився на допомогу повсталому пролетаріату Горлівки. Керівниками загону були більшовики - члени Алчевської Ради робітник І. А. Кротько і 22-річний електрослюсар І. Мирошниченко, який загинув у Горлівці в битві з царськими військами.
Горлівське повстання було жорстоко придушено. 20 грудня 1905 року в Алчевську заарештовано робітників Д. К. Паранича, В. Ф. Голофаєва, В. А. Москаленка, І. А. Кротька, а через кілька днів - Н. Б. Мезенцева, І. Молчанова і фельдшера Г. І. Шохіну. Г. І. Шохіну вбили конвоїри по дорозі в Луганськ.
Восени 1907 року внаслідок масових репресій Алмазно-Юр'ївська більшовицька організація перестала фактично існувати. Проте на Юр'ївському заводі, в Алчевську і на багатьох рудниках залишилася невелика кількість більшовиків-підпільників, які продовжували роботу серед мас.
У роки столипінської реакції в революційній боротьбі робітників Алчевська, в їхньому політичному вихованні активну участь брав С. В. Косіор, який став згодом видатним діячем Комуністичної партії і Радянського уряду. З 1906 по 1909 рік С. В. Косіор працював слюсарем на Донецько-Юр'ївському заводі. В 1907 році він вступив у РСДРП і скоро став одним з керівників заводського підрайонного комітету партії, а потім обирався членом Алмазно-Юр'ївського комітету. Наприкінці 1908 року, внаслідок посилення політичних репресій, С. В. Косіор змушений був переїхати на Сулинський завод, де він працював до літа 1911 року. Станіслав Вікентійович був твердо переконаний у перемозі пролетаріату, готував робітників до нових майбутніх битв. «Не треба думати,- переконував він робітників,- що коли не вдалася перша спроба повалити самодержавство, то не вдасться і друга».
Активну участь у революційній боротьбі на заводі брали тоді ще молодий робітник заводу П. І. Буценко, а також брати С. В. Косіора: Владислав, Йосип і Казимир.
В роки нового революційного піднесення більшовики Алчевська, як і всього Донбасу, поєднуючи нелегальні форми боротьби з легальними, зміцнили свої організації, розширили зв'язки з робітничим класом. 24 квітня 1912 року робітники
Алчевська на мітингу затаврували ганьбою організаторів кривавої трагедії на Лені. Вони заявили свій рішучий протест проти існуючого політичного ладу, вимагали свободи страйків, спілок, зборів трудящих.
Велику роль у політичній боротьбі трудящих відіграла заснована В. І. Леніним 5 травня 1912 року більшовицька газета «Правда». Робітники Алчевська почали її одержувати з перших же номерів. Газету читали десятки і сотні робітників. «Відразу полюбилася їм «Правда» - своя, близька і дуже потрібна»,- пише її розповсюджувач В. Машкевич.
«Правда» організувала робітників Алчевська в період виборів до 4-ї Державної думи. Виборчою кампанією по виборах в Алмазно-Юр'ївському районі керували С. В. Косіор, який після арешту і ув'язнення в Новочеркаській тюрмі в листопаді 1911 року був висланий за місцем проживання батьків у місто Алчевськ, і К. Є. Ворошилов, який офіційно працював в Алчевському робітничому кооперативі «Зоря», а фактично виконував доручення Закордонного бюро ЦК РСДРП(б).
Алчевські робітники підтримували постійне листування з депутатом більшовицької фракції 4-ї Державної думи Г. І. Петровським, радилися з ним про форми і методи боротьби з самодержавством. У 1912 році на ім'я Г. І. Петровського відправлено протест проти прийнятого думою реакційного закону про страхування робітників. Під протестом підписалося сто робітників заводу ДЮМО.
Комунарськ
Сторінка 4 з 19
революціонер П. Плахов. Вони закликали робітників заводу, станції Алчевська, Жилів- ського рудника і селян навколишніх сіл готуватися до збройного повстання.Тоді ж в Алчевську створено професійну спілку робітників Донецько-Юр'ївського заводу. В розробці Статуту спілки взяла участь революціонерка, фельдшер заводської лікарні Г. І. Шохіна. На запитання: до якої політичної партії повинна приєднатися спілка, вона висловилася щоб спілка приєдналася до «РСДРП більшості».
Горлівське повстання було жорстоко придушено. 20 грудня 1905 року в Алчевську заарештовано робітників Д. К. Паранича, В. Ф. Голофаєва, В. А. Москаленка, І. А. Кротька, а через кілька днів - Н. Б. Мезенцева, І. Молчанова і фельдшера Г. І. Шохіну. Г. І. Шохіну вбили конвоїри по дорозі в Луганськ.
Восени 1907 року внаслідок масових репресій Алмазно-Юр'ївська більшовицька організація перестала фактично існувати. Проте на Юр'ївському заводі, в Алчевську і на багатьох рудниках залишилася невелика кількість більшовиків-підпільників, які продовжували роботу серед мас.
У роки столипінської реакції в революційній боротьбі робітників Алчевська, в їхньому політичному вихованні активну участь брав С. В. Косіор, який став згодом видатним діячем Комуністичної партії і Радянського уряду. З 1906 по 1909 рік С. В. Косіор працював слюсарем на Донецько-Юр'ївському заводі. В 1907 році він вступив у РСДРП і скоро став одним з керівників заводського підрайонного комітету партії, а потім обирався членом Алмазно-Юр'ївського комітету. Наприкінці 1908 року, внаслідок посилення політичних репресій, С. В. Косіор змушений був переїхати на Сулинський завод, де він працював до літа 1911 року. Станіслав Вікентійович був твердо переконаний у перемозі пролетаріату, готував робітників до нових майбутніх битв. «Не треба думати,- переконував він робітників,- що коли не вдалася перша спроба повалити самодержавство, то не вдасться і друга».
Активну участь у революційній боротьбі на заводі брали тоді ще молодий робітник заводу П. І. Буценко, а також брати С. В. Косіора: Владислав, Йосип і Казимир.
В роки нового революційного піднесення більшовики Алчевська, як і всього Донбасу, поєднуючи нелегальні форми боротьби з легальними, зміцнили свої організації, розширили зв'язки з робітничим класом. 24 квітня 1912 року робітники
Алчевська на мітингу затаврували ганьбою організаторів кривавої трагедії на Лені. Вони заявили свій рішучий протест проти існуючого політичного ладу, вимагали свободи страйків, спілок, зборів трудящих.
Велику роль у політичній боротьбі трудящих відіграла заснована В. І. Леніним 5 травня 1912 року більшовицька газета «Правда». Робітники Алчевська почали її одержувати з перших же номерів. Газету читали десятки і сотні робітників. «Відразу полюбилася їм «Правда» - своя, близька і дуже потрібна»,- пише її розповсюджувач В. Машкевич.
«Правда» організувала робітників Алчевська в період виборів до 4-ї Державної думи. Виборчою кампанією по виборах в Алмазно-Юр'ївському районі керували С. В. Косіор, який після арешту і ув'язнення в Новочеркаській тюрмі в листопаді 1911 року був висланий за місцем проживання батьків у місто Алчевськ, і К. Є. Ворошилов, який офіційно працював в Алчевському робітничому кооперативі «Зоря», а фактично виконував доручення Закордонного бюро ЦК РСДРП(б).
Алчевські робітники підтримували постійне листування з депутатом більшовицької фракції 4-ї Державної думи Г. І. Петровським, радилися з ним про форми і методи боротьби з самодержавством. У 1912 році на ім'я Г. І. Петровського відправлено протест проти прийнятого думою реакційного закону про страхування робітників. Під протестом підписалося сто робітників заводу ДЮМО.