Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
12 липня 1942 року гітлерівці вдерлися в Брянку. В місті встановлюється жорстокий окупаційний режим. Проте шахтарі не схилили голову перед ворогом. Фашистам так і не вдалося організувати видобування вугілля під час окупації Брянки.
Улітку 1942 року в місті розгортає діяльність партизанська група на чолі з І. П. Левтерєвим. До неї ввійшли батько І. П. Левтерєва - П. П. Левтерєв, робітники В. В. Коновалов, І. С. Злобін, директор школи М. М. Єгоров. Підпільники
розладнували телефонний зв'язок фашистів, розповсюджували листівки, висадили в повітря водонапірну башту, а в день святкування 25-ї річниці Червоної Армії - 23 лютого 1943 року, піднесли червоний прапор над будинком колишнього гірничорятувального вагону. У березні 1943 року гітлерівці вислідили і по-звірячому закатували патріотів.
Фашисти завдали трудящим Брянки тяжких страждань. Вони розстрілювали гірників, живими скидали в стовбури шахт. У Брянківському районі злочинці вбили понад одну тисячу мирних жителів, близько 5 тис. чоловік вигнали на каторжні роботи до Німеччини.
Радянські частини, розгорнувши могутній наступ, 2 вересня 1943 року визволили Брянку. У боях за визволення Брянки брали участь 1328-й стрілецький полк під командуванням підполковника І. В. Щоголєва та підрозділи 315-і стрілецької дивізії під командуванням полковника Д. М. Куропатенка. Під час боїв смертю героїв полягли капітан Ф. В. Ковбешко, молодший лейтенант Н. Є. Крупєнкін, сержанти В. А. Коптєлєв, К. С. Кусков, Л. Ф. Кідре, Т. Н. Чепурнов, рядові С. М. Рицар, В. С. Халапов, Ф. Н. Возняк, І.Г. Шмулько, І. П. Жихарєв, К. Ф. Мулько і багато інших. Жителі Брянки свято шанують пам'ять героїв. їх імена викарбувано на пам'ятнику, встановленому в місті.
За героїзм, виявлений у боях з німецько-фашистськими загарбниками, понад 3,5 тис. трудящих Брянки нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу. Зокрема за подвиг при форсуванні Дніпра звання Героя Радянського Союзу було удостоєно І. В. Кузіна. Але коли було опубліковано Указ Президії Верховної Ради СРСР, самого героя вже не було в живих. Бойові товариші поховали його в степах Задніпров'я. Розшукати рідних героя не пощастило. І тоді Грамоту, Золоту Зірку та орден Леніна передали на вічне зберігання шахтарському колективу шахти № 1 - 1-біс «Криворіжжя», де працював мужній воїн. Гірники шахти назавжди зарахували його в свій колектив. Норму І. В. Кузіна вони виконують спільно.
Відступаючи з Брянки, фашистські загарбники зруйнували шахти № 6-6-біс, № 1 - 1-біс, № 12 ім. Дзержинського, № 11-РАУ, «Краснопілля», «Анненська», коксохімічний і рудоремонтний заводи. Знищено було майже всі промислові споруди, а також устаткування, яке окупанти не встигли вивезти в Німеччину. Було виведено з ладу водопровід і електромережу, зруйновано 1300 будинків, школи, лікарні, Палац культури.
З перших же днів визволення жителі Брянки активно включилися у відбудову
рідного міста. У вересні 1943 року було організовано трест «Брянськвугілля». Шахтарів, що билися на фронтах, замінили їх дружини, сестри. В числі перших на шахті «Криворіжжя» вибійником стала працювати Л. Кисельова. За нею пішли працювати у вибій Г. Саранча, Т. Декаленко, М. Косинова, А. Пономарьова та М. Карташова. Всі вони були дружинами фронтовиків. Народилася перша бригада жінок- вибійниць. У жовтні для них було встановлено учнівську норму: 65 проц. норми вибійника-чоловіка. А вже в листопаді бригада почала виконувати чоловічу норму на 105-110 процентів.
15 листопада 1944 року в Брянці відбулася районна партійна конференція. Центральне місце в її роботі займали питання відбудови економіки району, піклування про сім'ї фронтовиків тощо. Конференція підсумувала перший рік відбудовних робіт. За чотирнадцять місяців після визволення в районі було відбудовано коксохімічний і рудоремонтний заводи, електропідстанцію, 16 шкіл. Роботи проводилися на десяти шахтах, які давали 38 проц. довоєнного видобутку вугілля. Велику роботу було проведено по відбудові житлових будинків, лікарень, магазинів, транспорту.
Брянка
Сторінка 8 з 11
У запеклих боях радянські воїни відстоювали кожну п'ядь рідної землі. Фашисти рвалися вперед, щоб захопити вугільні райони.12 липня 1942 року гітлерівці вдерлися в Брянку. В місті встановлюється жорстокий окупаційний режим. Проте шахтарі не схилили голову перед ворогом. Фашистам так і не вдалося організувати видобування вугілля під час окупації Брянки.
розладнували телефонний зв'язок фашистів, розповсюджували листівки, висадили в повітря водонапірну башту, а в день святкування 25-ї річниці Червоної Армії - 23 лютого 1943 року, піднесли червоний прапор над будинком колишнього гірничорятувального вагону. У березні 1943 року гітлерівці вислідили і по-звірячому закатували патріотів.
Фашисти завдали трудящим Брянки тяжких страждань. Вони розстрілювали гірників, живими скидали в стовбури шахт. У Брянківському районі злочинці вбили понад одну тисячу мирних жителів, близько 5 тис. чоловік вигнали на каторжні роботи до Німеччини.
Радянські частини, розгорнувши могутній наступ, 2 вересня 1943 року визволили Брянку. У боях за визволення Брянки брали участь 1328-й стрілецький полк під командуванням підполковника І. В. Щоголєва та підрозділи 315-і стрілецької дивізії під командуванням полковника Д. М. Куропатенка. Під час боїв смертю героїв полягли капітан Ф. В. Ковбешко, молодший лейтенант Н. Є. Крупєнкін, сержанти В. А. Коптєлєв, К. С. Кусков, Л. Ф. Кідре, Т. Н. Чепурнов, рядові С. М. Рицар, В. С. Халапов, Ф. Н. Возняк, І.Г. Шмулько, І. П. Жихарєв, К. Ф. Мулько і багато інших. Жителі Брянки свято шанують пам'ять героїв. їх імена викарбувано на пам'ятнику, встановленому в місті.
За героїзм, виявлений у боях з німецько-фашистськими загарбниками, понад 3,5 тис. трудящих Брянки нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу. Зокрема за подвиг при форсуванні Дніпра звання Героя Радянського Союзу було удостоєно І. В. Кузіна. Але коли було опубліковано Указ Президії Верховної Ради СРСР, самого героя вже не було в живих. Бойові товариші поховали його в степах Задніпров'я. Розшукати рідних героя не пощастило. І тоді Грамоту, Золоту Зірку та орден Леніна передали на вічне зберігання шахтарському колективу шахти № 1 - 1-біс «Криворіжжя», де працював мужній воїн. Гірники шахти назавжди зарахували його в свій колектив. Норму І. В. Кузіна вони виконують спільно.
Відступаючи з Брянки, фашистські загарбники зруйнували шахти № 6-6-біс, № 1 - 1-біс, № 12 ім. Дзержинського, № 11-РАУ, «Краснопілля», «Анненська», коксохімічний і рудоремонтний заводи. Знищено було майже всі промислові споруди, а також устаткування, яке окупанти не встигли вивезти в Німеччину. Було виведено з ладу водопровід і електромережу, зруйновано 1300 будинків, школи, лікарні, Палац культури.
З перших же днів визволення жителі Брянки активно включилися у відбудову
рідного міста. У вересні 1943 року було організовано трест «Брянськвугілля». Шахтарів, що билися на фронтах, замінили їх дружини, сестри. В числі перших на шахті «Криворіжжя» вибійником стала працювати Л. Кисельова. За нею пішли працювати у вибій Г. Саранча, Т. Декаленко, М. Косинова, А. Пономарьова та М. Карташова. Всі вони були дружинами фронтовиків. Народилася перша бригада жінок- вибійниць. У жовтні для них було встановлено учнівську норму: 65 проц. норми вибійника-чоловіка. А вже в листопаді бригада почала виконувати чоловічу норму на 105-110 процентів.
15 листопада 1944 року в Брянці відбулася районна партійна конференція. Центральне місце в її роботі займали питання відбудови економіки району, піклування про сім'ї фронтовиків тощо. Конференція підсумувала перший рік відбудовних робіт. За чотирнадцять місяців після визволення в районі було відбудовано коксохімічний і рудоремонтний заводи, електропідстанцію, 16 шкіл. Роботи проводилися на десяти шахтах, які давали 38 проц. довоєнного видобутку вугілля. Велику роботу було проведено по відбудові житлових будинків, лікарень, магазинів, транспорту.