Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Але це не послабило боротьбу робітників. В листопаді 1916 року під керівництвом більшовиків на Брянському руднику було організовано антивоєнний політичний страйк. Проте страйк було придушено. Адміністрація рудника послала в Луганськ для відправки на фронт п'ятдесят найактивніших учасників страйку. Серед них були молоді більшовики Д. Д. Доронін, Д. В. Токарєв, І. П. Алтунін, Є. І. Савін та інші.
Звістка про повалення царського самодержавства дійшла до Лозової-Павлівки 4(17) березня 1917 року. На будинках Брянського рудника замайоріли червоні прапори. 7(20) березня було проведено вибори до рудникової Ради, першим головою якої став більшовик Є. О. Аксьонов. На шахтах стали діяти комітети: нагляду за роботами, розв'язання спорів робітників з адміністрацією, нагляду за розподілом продовольчих продуктів.
Проте в Лозово-Павлівській Раді більшість місць належала меншовикам і есерам, яких активно підтримували дрібнобуржуазні елементи. Революційна діяльність більшовиків натрапляла на жорстокий опір меншовиків, есерів, українських націоналістів, які розгорнули агітацію за підтримку Тимчасового уряду. Але робітники пішли за більшовиками.
Авторитет більшовиків неухильно зростав. Передові, свідомі робітники поповнювали партійні ряди. Наприкінці квітня 1917 року в партію було прийнято понад 20 чоловік. Серед них вибійник Афонін, слюсар М. М. Безсонов, І. П. Алтунін та ін. Партійна організація міцніла з кожним днем.
Незабаром шахтарі розпустили Лозово-Павлівську угодовську Раду і 20 квітня 1917 року обрали нову підрайонну Раду робітничих, селянських і солдатських депутатів, в якій більшість належала більшовикам. Новообрана Рада викликала на перше засідання представників адміністрації рудника і поставила їм ультимативні
вимоги: підвищити заробітну плату, не затримувати її виплату, ввести для шахтарів восьмигодинний робочий день. Ці вимоги було виконано.
Посилювався вплив більшовиків і на селянські маси, як на союзника пролетаріату в революції. 4 червня районний з'їзд Рад селянських депутатів Слов'яносербського повіту прийняв більшовицьку резолюцію, що вимагала конфіскації поміщицьких земель.
Зростав авторитет більшовиків і серед молоді. Влітку 1917 року в Лозовій-Павлівці було організовано гурток робітничої і селянської молоді, до якого ввійшло 38 чоловік. Члени гуртка ставили собі за мету самоосвіту, навчання грамоті дітей робітників і селян тощо. Вони мали свою велику бібліотеку.
Прагнучи ослабити зростаючий революційний настрій мас, буржуазія вдалася до економічного саботажу і дезорганізації постачання продовольства робітникам Донбасу. 17 серпня 1917 року Рада Лозової-Павлівки телеграфувала міністрові продовольства: «Запаси борошна цілком вичерпано, надходжень нема... Всьому населенню загрожує голод. Рудники і заводи неминуче спиняться». Через 10 днів надійшли звістки... не про хліб, а про контрреволюційний заколот генерала Корнілова. Лозово-Павлівська Рада створила революційний комітет, призначила своїх комісарів. Коли Тимчасовий уряд наказав розпустити ревкоми, Лозово-Павлівський революційний комітет, керований більшовиком К. К. Трошиним, відповів, що цей наказ не буде виконано, бо Тимчасовий уряд своєю політикою йде врозріз з інтересами революції і демократії.
Коли підняла голову контрреволюція, більшовики вживають заходів до створення загонів Червоної гвардії. 14 вересня у Лозовій-Павлівці відбувся огляд бойових дружин. Тут же почався запис добровольців до Червоної гвардії. Командиром бойової дружини на Брянському руднику був призначений більшовик Дементьєв.
У цей час під керівництвом більшовиків створюються профспілки. 13 вересня на Брянському руднику, а дещо згодом і на інших шахтах було засновано профспілки гірників, обрано їх правління.
Брянка
Сторінка 4 з 11
селищі Брянського рудника, біля шахти № 6, у 1916 році було збудовано коксохімічний завод. На шахти прибували нові робітники з числа військовополонених, місцевих жінок, підлітків і дітей. Тимчасом на рудниках продовольче становище гіршало, не вистачало хліба та інших продуктів харчування. Це викликало в березні 1916 року страйк на Брянському руднику, де працювало понад п'ять з половиною тисяч робітників. Виступом робітників керувала організація більшовиків. Страйк було жорстоко придушено. Десятки робітників - активних учасників страйку, власті відправили на фронт. Звістка про повалення царського самодержавства дійшла до Лозової-Павлівки 4(17) березня 1917 року. На будинках Брянського рудника замайоріли червоні прапори. 7(20) березня було проведено вибори до рудникової Ради, першим головою якої став більшовик Є. О. Аксьонов. На шахтах стали діяти комітети: нагляду за роботами, розв'язання спорів робітників з адміністрацією, нагляду за розподілом продовольчих продуктів.
Проте в Лозово-Павлівській Раді більшість місць належала меншовикам і есерам, яких активно підтримували дрібнобуржуазні елементи. Революційна діяльність більшовиків натрапляла на жорстокий опір меншовиків, есерів, українських націоналістів, які розгорнули агітацію за підтримку Тимчасового уряду. Але робітники пішли за більшовиками.
Авторитет більшовиків неухильно зростав. Передові, свідомі робітники поповнювали партійні ряди. Наприкінці квітня 1917 року в партію було прийнято понад 20 чоловік. Серед них вибійник Афонін, слюсар М. М. Безсонов, І. П. Алтунін та ін. Партійна організація міцніла з кожним днем.
Незабаром шахтарі розпустили Лозово-Павлівську угодовську Раду і 20 квітня 1917 року обрали нову підрайонну Раду робітничих, селянських і солдатських депутатів, в якій більшість належала більшовикам. Новообрана Рада викликала на перше засідання представників адміністрації рудника і поставила їм ультимативні
вимоги: підвищити заробітну плату, не затримувати її виплату, ввести для шахтарів восьмигодинний робочий день. Ці вимоги було виконано.
Посилювався вплив більшовиків і на селянські маси, як на союзника пролетаріату в революції. 4 червня районний з'їзд Рад селянських депутатів Слов'яносербського повіту прийняв більшовицьку резолюцію, що вимагала конфіскації поміщицьких земель.
Зростав авторитет більшовиків і серед молоді. Влітку 1917 року в Лозовій-Павлівці було організовано гурток робітничої і селянської молоді, до якого ввійшло 38 чоловік. Члени гуртка ставили собі за мету самоосвіту, навчання грамоті дітей робітників і селян тощо. Вони мали свою велику бібліотеку.
Прагнучи ослабити зростаючий революційний настрій мас, буржуазія вдалася до економічного саботажу і дезорганізації постачання продовольства робітникам Донбасу. 17 серпня 1917 року Рада Лозової-Павлівки телеграфувала міністрові продовольства: «Запаси борошна цілком вичерпано, надходжень нема... Всьому населенню загрожує голод. Рудники і заводи неминуче спиняться». Через 10 днів надійшли звістки... не про хліб, а про контрреволюційний заколот генерала Корнілова. Лозово-Павлівська Рада створила революційний комітет, призначила своїх комісарів. Коли Тимчасовий уряд наказав розпустити ревкоми, Лозово-Павлівський революційний комітет, керований більшовиком К. К. Трошиним, відповів, що цей наказ не буде виконано, бо Тимчасовий уряд своєю політикою йде врозріз з інтересами революції і демократії.
Коли підняла голову контрреволюція, більшовики вживають заходів до створення загонів Червоної гвардії. 14 вересня у Лозовій-Павлівці відбувся огляд бойових дружин. Тут же почався запис добровольців до Червоної гвардії. Командиром бойової дружини на Брянському руднику був призначений більшовик Дементьєв.
У цей час під керівництвом більшовиків створюються профспілки. 13 вересня на Брянському руднику, а дещо згодом і на інших шахтах було засновано профспілки гірників, обрано їх правління.