Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Повсякденна увага приділялася освіті трудящих. У селищі діяли три початкові і одна семирічна школи. Навчанням було охоплено всіх дітей шкільного віку. При семирічній школі працювали робітничий факультет і курси по підготовці до середніх та вищих технічних учбових закладів країни. Була розгорнута робота по ліквідації неписьменності серед населення. До цієї справи було залучено учителів, письменних членів профспілки, комсомольців. Успішно функціонували школи-лікнепи на Криворізькій та інших шахтах.
Відкрився народний клуб, бібліотека, читальня, стали діяти гуртки художньої самодіяльності. В 1923 році на Брянському руднику відкрився молодіжний спортивний клуб.
У роки довоєнних п'ятирічок (1928-1940) розгортається творча робота трудящих Брянки. Поряд з будівництвом і введенням в дію двох нових шахт в ці роки на вугільних підприємствах інтенсивно провадиться механізація основних процесів видобування вугілля. На шахтах Брянки в 1940 році працювало 105 врубових машин, 36 електровозів та багато іншої техніки вітчизняного виробництва.
Широко підтримали шахтарі Брянки стахановський рух, що розгорнувся у вересні 1935 року з ініціативи вибійника кадіївської шахти «Центральна-Ірміне» Олексія Стаханова. Понад 80 проц. гірників працювало по-стахановськи, борючись за дострокове виконання виробничих завдань.
Завдяки самовідданій праці шахтарів і впровадженню нової техніки видобуток вугілля за роки передвоєнних п'ятирічок на шахтах Брянки збільшився проти 1925 року в три рази і становив у 1940 році понад два мільйони тонн.
У передвоєнні роки в Брянці було збудовано центральні електромеханічні
майстерні, рудоремонтний завод, підприємства харчової і легкої промисловості місцевого значення.
За роки довоєнних п'ятирічок селище Брянського рудника розрослося і з'єдналося з Лозовою-Павлівкою та селищами інших шахт. За переписом 1939 року тут проживало 36 920 чоловік. З часом у м. Брянці було створено РК КП України, районну Раду депутатів трудящих, райком комсомолу. Брянський район адміністративно був підпорядкований місту Кадіївці. Невпізнанним стало в минулому брудне, занедбане селище. На рівних озеленених вулицях виросли благоустроєні двоквартирні будинки. На
пустирях буяли зеленню сади, парки. В 1940 році у Брянці налічувалося близько двох тисяч нових будинків. Загальна протяжність збудованих у ці роки електроліній становила 40 км. Розширилися водопровідна і каналізаційна мережі. Між Брянкою і Кадіївкою, а також найближчими селищами було налагоджене автобусне сполучення.
У передвоєнні роки розвивалося і вдосконалювалося медичне обслуговування трудящих Брянки. У 1940 році в районі було 5 лікарень на 690 ліжок. Тут працювало 40 лікарів та 150 молодших медичних працівників.
Значних успіхів було досягнуто в розвитку народної освіти. На 1940 рік у Брянці працювало шість середніх, дві семирічні і вісім початкових шкіл, в яких 280 педагогів навчало 6 580 учнів.
До послуг жителів району було вісім клубів, п'ять кіноустановок, 32 бібліотеки. Велику роботу проводив Палац культури ім. Жовтневої революції. При ньому діяли гуртки: драматичний, хоровий, танцювальний та інші гуртки художньої самодіяльності.
Віроломний напад гітлерівської Німеччини перервав мирну працю радянських людей. У перші ж дні війни понад триста комуністів і комсомольців району добровільно пішли на фронт, у місті створювалися загони народного ополчення. Широко розгорнулось соціалістичне змагання під лозунгом: «Усе для фронту, усе для перемоги над ворогом І». З наближенням фашистських полчищ до Донбасу жителі самовіддано працювали на оборонних роботах: копали окопи, споруджували укріплення і протитанкові рови, вивчали військову справу. Шахтарі-пенсіонери, жінки та підлітки, замінивши тих, хто пішов на фронт, показували зразки високопродуктивної праці. Так, наприклад, жінки Кисельова, Саранча, Мощаєва, оволодівши шахтарськими професіями, виконували норми на 200-300 процентів.
Брянка
Сторінка 7 з 11
На початок 1927 року в Брянці було відкрито 6 амбулаторій і 4 лікарні на 560 ліжок.Повсякденна увага приділялася освіті трудящих. У селищі діяли три початкові і одна семирічна школи. Навчанням було охоплено всіх дітей шкільного віку. При семирічній школі працювали робітничий факультет і курси по підготовці до середніх та вищих технічних учбових закладів країни. Була розгорнута робота по ліквідації неписьменності серед населення. До цієї справи було залучено учителів, письменних членів профспілки, комсомольців. Успішно функціонували школи-лікнепи на Криворізькій та інших шахтах.
У роки довоєнних п'ятирічок (1928-1940) розгортається творча робота трудящих Брянки. Поряд з будівництвом і введенням в дію двох нових шахт в ці роки на вугільних підприємствах інтенсивно провадиться механізація основних процесів видобування вугілля. На шахтах Брянки в 1940 році працювало 105 врубових машин, 36 електровозів та багато іншої техніки вітчизняного виробництва.
Широко підтримали шахтарі Брянки стахановський рух, що розгорнувся у вересні 1935 року з ініціативи вибійника кадіївської шахти «Центральна-Ірміне» Олексія Стаханова. Понад 80 проц. гірників працювало по-стахановськи, борючись за дострокове виконання виробничих завдань.
Завдяки самовідданій праці шахтарів і впровадженню нової техніки видобуток вугілля за роки передвоєнних п'ятирічок на шахтах Брянки збільшився проти 1925 року в три рази і становив у 1940 році понад два мільйони тонн.
У передвоєнні роки в Брянці було збудовано центральні електромеханічні
майстерні, рудоремонтний завод, підприємства харчової і легкої промисловості місцевого значення.
За роки довоєнних п'ятирічок селище Брянського рудника розрослося і з'єдналося з Лозовою-Павлівкою та селищами інших шахт. За переписом 1939 року тут проживало 36 920 чоловік. З часом у м. Брянці було створено РК КП України, районну Раду депутатів трудящих, райком комсомолу. Брянський район адміністративно був підпорядкований місту Кадіївці. Невпізнанним стало в минулому брудне, занедбане селище. На рівних озеленених вулицях виросли благоустроєні двоквартирні будинки. На
пустирях буяли зеленню сади, парки. В 1940 році у Брянці налічувалося близько двох тисяч нових будинків. Загальна протяжність збудованих у ці роки електроліній становила 40 км. Розширилися водопровідна і каналізаційна мережі. Між Брянкою і Кадіївкою, а також найближчими селищами було налагоджене автобусне сполучення.
У передвоєнні роки розвивалося і вдосконалювалося медичне обслуговування трудящих Брянки. У 1940 році в районі було 5 лікарень на 690 ліжок. Тут працювало 40 лікарів та 150 молодших медичних працівників.
Значних успіхів було досягнуто в розвитку народної освіти. На 1940 рік у Брянці працювало шість середніх, дві семирічні і вісім початкових шкіл, в яких 280 педагогів навчало 6 580 учнів.
До послуг жителів району було вісім клубів, п'ять кіноустановок, 32 бібліотеки. Велику роботу проводив Палац культури ім. Жовтневої революції. При ньому діяли гуртки: драматичний, хоровий, танцювальний та інші гуртки художньої самодіяльності.
Віроломний напад гітлерівської Німеччини перервав мирну працю радянських людей. У перші ж дні війни понад триста комуністів і комсомольців району добровільно пішли на фронт, у місті створювалися загони народного ополчення. Широко розгорнулось соціалістичне змагання під лозунгом: «Усе для фронту, усе для перемоги над ворогом І». З наближенням фашистських полчищ до Донбасу жителі самовіддано працювали на оборонних роботах: копали окопи, споруджували укріплення і протитанкові рови, вивчали військову справу. Шахтарі-пенсіонери, жінки та підлітки, замінивши тих, хто пішов на фронт, показували зразки високопродуктивної праці. Так, наприклад, жінки Кисельова, Саранча, Мощаєва, оволодівши шахтарськими професіями, виконували норми на 200-300 процентів.