Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В період столипінської реакції шахтарі не припиняли боротьби. Активну роботу серед гірників провадив Алмазно-Юр'ївський районний комітет РСДРП. Більшовики розповсюджували написані від руки і розмножені на гектографі листівки, закликали робітників до згуртування. Під впливом Алмазно-Юр'ївського комітету партії на Брянському руднику активізується революційна боротьба шахтарів. Більшовицькою групою, що виникла на початку 1912 року на Брянському руднику, керував запалювач шахти Андрій Шехов. У зв'язку з Ленськими подіями більшовики організували мітинг, на якому шахтарі заявили рішучий протест з приводу розправи над робітниками.
Напередодні імперіалістичної війни число робітників на Брянському руднику збільшилося. У 1913 році в робітничому селищі жило 19 тис. чоловік, у тому числі 4 тис. шахтарів, сім'ї яких проживали в навколишніх селах. У зв'язку з розвитком кам'яновугільної промисловості Лозова-Павлівка все більше втрачала своє значення як сільськогосподарський район і перетворювалася в населений пункт, де переважали робітники вугільних підприємств. Житлові умови були неймовірно тяжкі. Селище Брянського рудника, що розрослося аж до Лозової-Павлівки, в 1913 році мало 34 казарми і 125 сімейних будиночків-каюток. Багато робітників, не маючи квартир, змушені були платити значну частину свого й без того низького заробітку за кімнату або ліжко в Лозовій-Павлівці. В робітничому селищі Брянського рудника відчувалася гостра потреба у воді. Водопроводу не було, лазень на шахтах не існувало. Гірники хворіли на такі професійні хвороби як емфізема легень, бронхіт, ревматизм, атеросклероз тощо.
Тимчасом медичне обслуговування було поставлено погано. У робітничому селищі лікарень не було. В 1893 році відкрилася лікарська дільниця в Лозовій-Павлівці, у 1902 році тут стала діяти лікарня всього на десять ліжок. У ній працювали один лікар, фельдшер та акушеркa. Ця лікарська дільниця з невеликою лікарнею повинні були обслуговувати кілька волостей, що звичайно не могло задовольнити запити населення.
Лише у 1897 році в Лозовій-Павлівці було відкрито трикласну церковнопарафіальну школу, в якій було всього дві класні кімнати на 50 дітей. Через рік тут же почала діяти земська чотирикласна школа, в якій стало навчатися 70 чоловік. Ці школи не могли охопити всіх бажаючих; 85 проц. дітей робітників і селян не мали можливості здобути навіть початкову освіту.
В 1897 році було відкрито недільну школу для дорослих. Революційно настроєна інтелігенція скористалася цим для політичного виховання робітників. Викладачі недільної школи Лозової-Павлівки О. Н. Тарутіна, М. С. Мітягінта М. В.Данилович пропагували серед робітників революційні ідеї, за що катеринославський губернатор усунув їх від роботи в школі.
На всю Лозово-Павлівську волость у 1902 році була тільки одна земська бібліотека, фонд якої складався з 1508 книжок. Книжки видавались тільки по неділях та в свята. У бібліотеці було 259 читачів, з них - тільки 34 робітники. Щоб стати читачем бібліотеки треба було вносити членські внески і пожертви.
З перших днів імперіалістичної війни багато гірників було послано на фронт. Рудники помітно опустіли. І тільки з червня 1915 року уряд дозволив підприємцям бронювати гірників за шахтами. Кількість робітників знову збільшилася. В роки війни в Лозовій-Павлівці виникають невеликі приватні шахти, що дістали тоді влучну назву «самооборонки». Тут приховувалися від мобілізації на фронт куркулі, купці, торгівці.
Життя шахтарів з кожним днем погіршувалось. У погоні за прибутками шахтовласники запроваджували на шахтах жорстокий трудовий розпорядок. На робітників накладали різні стягнення, штрафи, їх позбавляли безкоштовного одержання вугілля, зменшували розцінки.
Імперіалістична війна збільшила попит на вугілля, яке потрібне було не тільки як паливо, а й для одержання вибухових речовин. З цією метою в
Брянка
Сторінка 3 з 11
Шахтарі під керівництвом соціал-демократів продовжують боротьбу проти ненависного самодержавного ладу. В травні 1906 року на шахтах відбувалися збори і мітинги робітників. Гірники вимагали восьмигодинного робочого дня, скасування штрафів, підвищення заробітної плати на 50 проц., поліпшення охорони праці. 20 лютого 1907 року робітники рудників вийшли на вулиці з червоними прапорами. Демонстрація була розігнана козаками, почалися масові арешти. Напередодні імперіалістичної війни число робітників на Брянському руднику збільшилося. У 1913 році в робітничому селищі жило 19 тис. чоловік, у тому числі 4 тис. шахтарів, сім'ї яких проживали в навколишніх селах. У зв'язку з розвитком кам'яновугільної промисловості Лозова-Павлівка все більше втрачала своє значення як сільськогосподарський район і перетворювалася в населений пункт, де переважали робітники вугільних підприємств. Житлові умови були неймовірно тяжкі. Селище Брянського рудника, що розрослося аж до Лозової-Павлівки, в 1913 році мало 34 казарми і 125 сімейних будиночків-каюток. Багато робітників, не маючи квартир, змушені були платити значну частину свого й без того низького заробітку за кімнату або ліжко в Лозовій-Павлівці. В робітничому селищі Брянського рудника відчувалася гостра потреба у воді. Водопроводу не було, лазень на шахтах не існувало. Гірники хворіли на такі професійні хвороби як емфізема легень, бронхіт, ревматизм, атеросклероз тощо.
Тимчасом медичне обслуговування було поставлено погано. У робітничому селищі лікарень не було. В 1893 році відкрилася лікарська дільниця в Лозовій-Павлівці, у 1902 році тут стала діяти лікарня всього на десять ліжок. У ній працювали один лікар, фельдшер та акушеркa. Ця лікарська дільниця з невеликою лікарнею повинні були обслуговувати кілька волостей, що звичайно не могло задовольнити запити населення.
Лише у 1897 році в Лозовій-Павлівці було відкрито трикласну церковнопарафіальну школу, в якій було всього дві класні кімнати на 50 дітей. Через рік тут же почала діяти земська чотирикласна школа, в якій стало навчатися 70 чоловік. Ці школи не могли охопити всіх бажаючих; 85 проц. дітей робітників і селян не мали можливості здобути навіть початкову освіту.
В 1897 році було відкрито недільну школу для дорослих. Революційно настроєна інтелігенція скористалася цим для політичного виховання робітників. Викладачі недільної школи Лозової-Павлівки О. Н. Тарутіна, М. С. Мітягінта М. В.Данилович пропагували серед робітників революційні ідеї, за що катеринославський губернатор усунув їх від роботи в школі.
На всю Лозово-Павлівську волость у 1902 році була тільки одна земська бібліотека, фонд якої складався з 1508 книжок. Книжки видавались тільки по неділях та в свята. У бібліотеці було 259 читачів, з них - тільки 34 робітники. Щоб стати читачем бібліотеки треба було вносити членські внески і пожертви.
З перших днів імперіалістичної війни багато гірників було послано на фронт. Рудники помітно опустіли. І тільки з червня 1915 року уряд дозволив підприємцям бронювати гірників за шахтами. Кількість робітників знову збільшилася. В роки війни в Лозовій-Павлівці виникають невеликі приватні шахти, що дістали тоді влучну назву «самооборонки». Тут приховувалися від мобілізації на фронт куркулі, купці, торгівці.
Життя шахтарів з кожним днем погіршувалось. У погоні за прибутками шахтовласники запроваджували на шахтах жорстокий трудовий розпорядок. На робітників накладали різні стягнення, штрафи, їх позбавляли безкоштовного одержання вугілля, зменшували розцінки.
Імперіалістична війна збільшила попит на вугілля, яке потрібне було не тільки як паливо, а й для одержання вибухових речовин. З цією метою в