Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Проти денікінців у районі Лозової-Павлівки активно діяв сформований з шахтарів партизанський загін під командуванням робітника Романа Плисова. Партизани
сміливими наскоками завдавали ворогові істотних втрат.
Наприкінці грудня 1919 року частини Першої Кінної армії при підтримці партизанських загонів, робітників заводів і рудників визволили Лозово-Павлівський район від денікінських полчищ. У запеклих боях за Радянську владу багато шахтарів Брянського рудника загинуло смертю героїв. Серед них Д. В. Токарєв, Т. Д. Ющенко, М. І. Шатилов, Г. О. Бараненко та інші.
З великим піднесенням, долаючи труднощі, шахтарі Брянського та інших рудників взялися за відбудову вугільних підприємств. Більшість шахт не діяла. Невистачало людей, устаткування,
кріпильного лісу, рейок. Перед відступом німецькі загарбники, а потім денікінці вивезли електроустаткування, парові машини, цінні верстати і механізми. Ці труднощі ускладнювалися тяжким продовольчим становищем. Неврожай 1920 року загострив становище.
Але радянські люди героїчно працювали, прагнучи швидше відродити Донбас. Першою на Брянському руднику в 1920 році почала давати на-гора вугілля шахта № 12. Робітники Москви, Петрограда, Харкова та інших промислових центрів допомагали гірникам, успішно виконуючи замовлення шахтарів, надсилаючи їм устаткування і механізми. В 1922 році на Брянському руднику вже застосовувалися електричні врубові машини. Високоякісне вугілля Брянського рудника почали відправляти промисловим підприємствам країни.
У листопаді 1922 року на п'ятому з'їзді Рад Лозово-Павлівського району гірники в телеграмі на ім'я В. І. Леніна запевняли вождя в своїй готовності докласти всіх сил до відбудови вугільної промисловості. Самовіддана праця шахтарів давала добрі наслідки. Добовий видобуток вугілля на Брянському руднику в квітні 1923 року становив 49 тис. пудів, у травні - 51 тис., а в червні - 59 тис. пудів.
23 жовтня 1923 року було створено Брянське рудоуправління, до складу якого ввійшли шахти Криворізького, Краснопільського, Павлівського, Анненського та інших рудників. Брянський рудник став центром вугільної промисловості району.
Мобілізовуючи шахтарів на відбудову вугільних підприємств і збільшення видобутку палива, рудникові партійні осередки велику увагу приділяли зростанню партійних рядів, посиленню виховної роботи серед гірників. На шахті «Краснопілля» Брянського рудника партійний осередок на початок 1923 року налічував 7 чоловік, а до серпня того ж року він зріс до З0 комуністів, головним чином за рахунок передових робітників з великим виробничим стажем. Шахтні партійні осередки підтримували тісні зв'язки з трудовим селянством навколишніх сіл. У день 6-ї річниці Жовтня на урочистих зборах села Орлівки представники гірників шахти «Криворіжжя» заявили про рішення шахтарів електрифікувати село Орлівку, провести з рудникової електростанції світло в будинки селян. Адміністрація рудника підтримала ініціативу робітників. Шахтарі в неробочий час виконали всю необхідну роботу по прокладці електролінії і наприкінці 1923 року в селянських хатах засвітилися «лампочки Ілліча».
Настав 1924 рік. Тяжким болем у серцях шахтарів відгукнулася звістка про смерть великого вождя трудящих Володимира Ілліча Леніна. По всіх шахтах відбулися траурні мітинги. Гірники Брянського рудника надіслали Центральному Комітетові партії телеграму, в якій висловили глибокий жаль з приводу смерті Володимира Ілліча і заявили, що вони будуватимуть життя за заповітами великого Ленінa. За час Ленінського призову понад 150 передових робітників вступили до лав партії. Успішно завершивши відбудовні роботи, гірники Брянського рудоуправління в 1925 році дали країні 791 665 тонн вугілля.
На кінець відбудовного періоду робітниче селище Брянського рудника стало невпізнанним. На місці старих землянок і ветхих бараків вишикувались рівні вулиці нових кам'яних будинків для робітників і службовців. У селищі було прокладено першу водопровідну лінію. В 1927 році Брянка дістала електроенергію від первістка ленінського плану ГОЕЛРО - Штерівської ДРЕС.
Брянка
Сторінка 6 з 11
На початку червня 1919 року робітниче селище Брянського рудника і Лозову-Павлівку захопили денікінці. Почалися масові арешти і розправи над робітниками-активістами.Проти денікінців у районі Лозової-Павлівки активно діяв сформований з шахтарів партизанський загін під командуванням робітника Романа Плисова. Партизани
Наприкінці грудня 1919 року частини Першої Кінної армії при підтримці партизанських загонів, робітників заводів і рудників визволили Лозово-Павлівський район від денікінських полчищ. У запеклих боях за Радянську владу багато шахтарів Брянського рудника загинуло смертю героїв. Серед них Д. В. Токарєв, Т. Д. Ющенко, М. І. Шатилов, Г. О. Бараненко та інші.
З великим піднесенням, долаючи труднощі, шахтарі Брянського та інших рудників взялися за відбудову вугільних підприємств. Більшість шахт не діяла. Невистачало людей, устаткування,
кріпильного лісу, рейок. Перед відступом німецькі загарбники, а потім денікінці вивезли електроустаткування, парові машини, цінні верстати і механізми. Ці труднощі ускладнювалися тяжким продовольчим становищем. Неврожай 1920 року загострив становище.
Але радянські люди героїчно працювали, прагнучи швидше відродити Донбас. Першою на Брянському руднику в 1920 році почала давати на-гора вугілля шахта № 12. Робітники Москви, Петрограда, Харкова та інших промислових центрів допомагали гірникам, успішно виконуючи замовлення шахтарів, надсилаючи їм устаткування і механізми. В 1922 році на Брянському руднику вже застосовувалися електричні врубові машини. Високоякісне вугілля Брянського рудника почали відправляти промисловим підприємствам країни.
У листопаді 1922 року на п'ятому з'їзді Рад Лозово-Павлівського району гірники в телеграмі на ім'я В. І. Леніна запевняли вождя в своїй готовності докласти всіх сил до відбудови вугільної промисловості. Самовіддана праця шахтарів давала добрі наслідки. Добовий видобуток вугілля на Брянському руднику в квітні 1923 року становив 49 тис. пудів, у травні - 51 тис., а в червні - 59 тис. пудів.
23 жовтня 1923 року було створено Брянське рудоуправління, до складу якого ввійшли шахти Криворізького, Краснопільського, Павлівського, Анненського та інших рудників. Брянський рудник став центром вугільної промисловості району.
Мобілізовуючи шахтарів на відбудову вугільних підприємств і збільшення видобутку палива, рудникові партійні осередки велику увагу приділяли зростанню партійних рядів, посиленню виховної роботи серед гірників. На шахті «Краснопілля» Брянського рудника партійний осередок на початок 1923 року налічував 7 чоловік, а до серпня того ж року він зріс до З0 комуністів, головним чином за рахунок передових робітників з великим виробничим стажем. Шахтні партійні осередки підтримували тісні зв'язки з трудовим селянством навколишніх сіл. У день 6-ї річниці Жовтня на урочистих зборах села Орлівки представники гірників шахти «Криворіжжя» заявили про рішення шахтарів електрифікувати село Орлівку, провести з рудникової електростанції світло в будинки селян. Адміністрація рудника підтримала ініціативу робітників. Шахтарі в неробочий час виконали всю необхідну роботу по прокладці електролінії і наприкінці 1923 року в селянських хатах засвітилися «лампочки Ілліча».
Настав 1924 рік. Тяжким болем у серцях шахтарів відгукнулася звістка про смерть великого вождя трудящих Володимира Ілліча Леніна. По всіх шахтах відбулися траурні мітинги. Гірники Брянського рудника надіслали Центральному Комітетові партії телеграму, в якій висловили глибокий жаль з приводу смерті Володимира Ілліча і заявили, що вони будуватимуть життя за заповітами великого Ленінa. За час Ленінського призову понад 150 передових робітників вступили до лав партії. Успішно завершивши відбудовні роботи, гірники Брянського рудоуправління в 1925 році дали країні 791 665 тонн вугілля.
На кінець відбудовного періоду робітниче селище Брянського рудника стало невпізнанним. На місці старих землянок і ветхих бараків вишикувались рівні вулиці нових кам'яних будинків для робітників і службовців. У селищі було прокладено першу водопровідну лінію. В 1927 році Брянка дістала електроенергію від первістка ленінського плану ГОЕЛРО - Штерівської ДРЕС.