Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Звістка про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції швидко облетіла всю країну. В листопаді 1917 року загальні збори гірників Брянського рудника прийняли резолюцію, що вітала робітничо-селянський Радянський уряд на чолі з В. І. Леніним.
На початку грудня 1917 року Лозово-Павлівська Рада згідно затвердженого Раднаркомом положення про робітничий контроль виробила тимчасову інструкцію про такий контроль.
Було створено комісії робітничого контролю, які наглядали за правильністю ведення і виконання гірничих робіт у шахтах, за загальними планами експлуатації
підприємств, складанням кошторисів тощо. Рішення комісій робітничого контролю вважалися обов'язковими для власників, їх могли скасовувати лише вищі органи робітничого контролю. При Лозово-Павлівській Раді було також утворено спеціальні органи по керівництву комісіями робітничого контролю - ради робітничого контролю. Комісії робітничого контролю провадили енергійну боротьбу проти саботажу капіталістів, не давали їм розкрадати устаткування і матеріали, закривати шахти. Коли управитель Анненського рудника Реут закрив одну з шахт, залишивши без роботи понад 300 чоловік, у цю справу втрутилися органи контролю, і управителя було усунуто від роботи.
Зміцнення влади Рад відбувалося у складних умовах. На початку 1918 року весь пролетаріат Донбасу піднявся на боротьбу проти німецько-кайзерівських окупантів. Штаб Червоної гвардії Луганська, очолений О. Я. Пархоменком, подав велику допомогу Лозово-Павлівській Раді в організації червоногвардійських загонів. Шахтарі Брянського рудника сформували дві роти червоногвардійців, які взяли участь у боях з німецькими загарбниками на станції Дебальцеве. Створений загін червоногвардійців Лозово-Павлівського ревкому чисельністю 300 чоловік бився з окупантами на підступах до Луганськa.
29 квітня 1918 року кайзерівські війська захопили Лозову-Павлівку і навколишні шахтарські селища. Окупанти встановили жорстокий режим, було заборонено робітничі збори, збільшено робочий день, знижено розцінки за працю гірників. У травні-червні 1918 року шахтарям не було сплачено заробітної плати. У відповідь на це на початку липня робітники Брянського, Криворізького та інших рудників оголосили страйк; його очолив підпільний більшовицький комітет, до якого входили М. М. Безсонов, І. П. Антипов, І. С. Зайченко, І. В. Котляров, Д. В. Токарєв, Г. І. Новгородський та ін. Страйк було придушено, проте заробітну плату робітникам видали. В листопаді 1918 року на Брянському та інших навколишніх рудниках вибухло підготовлене більшовиками повстання проти окупантів, що закінчилося розгромом місцевого гарнізону. На початку грудня німецьких загарбників було вигнано з Лозової-Павлівки та шахтарських селищ.
Відразу ж після визволення селища у створеному на той час Лозово-Павлівському районі було відновлено органи Радянської влади. У січні-лютому 1919 року обираються рудникові Ради, а на початку березня - Лозово-Павлівську районну Раду. В першій половині березня відбувся з'їзд Рад Лозово-Павлівського району. Своєю постановою з'їзд Рад відновив на підприємствах восьмигодинний робочий день. Було створено комісії: по продовольчому постачанню і боротьбі з спекуляцією, по народній освіті та ін. Особливу увагу було приділено збільшенню видобутку вугілля та відбудові шахт, зруйнованих окупантами.
Після вигнання кайзерівців лише кілька місяців змогли гірники працювати над відбудовою господарства району. Над Донбасом знову нависли грізні хмари - наступали денікінці. Робітники йшли до Червоної Армії, щоб зі зброєю в руках захищати завоювання Жовтня. Шахтарі Брянського та інших рудників під керівництвом більшовика І. Голяміна взяли участь у формуванні 12-го стрілецького партизанського полку, що вів активні бойові дії проти денікінців.
Брянка
Сторінка 5 з 11
Наприкінці вересня 1917 року вся повнота влади в Лозово-Павлівській волості перейшла до Рад. Згадуючи про ті дні, голова Лозово-Павлівського ревкому К. К. Трошин писав: «Органи Тимчасового уряду не тільки не здійснювали своїх прав, але, навпаки, самі цілком корилися Радам. Вони просто були придушені силою авторитету Рад». На початку грудня 1917 року Лозово-Павлівська Рада згідно затвердженого Раднаркомом положення про робітничий контроль виробила тимчасову інструкцію про такий контроль.
Було створено комісії робітничого контролю, які наглядали за правильністю ведення і виконання гірничих робіт у шахтах, за загальними планами експлуатації
підприємств, складанням кошторисів тощо. Рішення комісій робітничого контролю вважалися обов'язковими для власників, їх могли скасовувати лише вищі органи робітничого контролю. При Лозово-Павлівській Раді було також утворено спеціальні органи по керівництву комісіями робітничого контролю - ради робітничого контролю. Комісії робітничого контролю провадили енергійну боротьбу проти саботажу капіталістів, не давали їм розкрадати устаткування і матеріали, закривати шахти. Коли управитель Анненського рудника Реут закрив одну з шахт, залишивши без роботи понад 300 чоловік, у цю справу втрутилися органи контролю, і управителя було усунуто від роботи.
Зміцнення влади Рад відбувалося у складних умовах. На початку 1918 року весь пролетаріат Донбасу піднявся на боротьбу проти німецько-кайзерівських окупантів. Штаб Червоної гвардії Луганська, очолений О. Я. Пархоменком, подав велику допомогу Лозово-Павлівській Раді в організації червоногвардійських загонів. Шахтарі Брянського рудника сформували дві роти червоногвардійців, які взяли участь у боях з німецькими загарбниками на станції Дебальцеве. Створений загін червоногвардійців Лозово-Павлівського ревкому чисельністю 300 чоловік бився з окупантами на підступах до Луганськa.
29 квітня 1918 року кайзерівські війська захопили Лозову-Павлівку і навколишні шахтарські селища. Окупанти встановили жорстокий режим, було заборонено робітничі збори, збільшено робочий день, знижено розцінки за працю гірників. У травні-червні 1918 року шахтарям не було сплачено заробітної плати. У відповідь на це на початку липня робітники Брянського, Криворізького та інших рудників оголосили страйк; його очолив підпільний більшовицький комітет, до якого входили М. М. Безсонов, І. П. Антипов, І. С. Зайченко, І. В. Котляров, Д. В. Токарєв, Г. І. Новгородський та ін. Страйк було придушено, проте заробітну плату робітникам видали. В листопаді 1918 року на Брянському та інших навколишніх рудниках вибухло підготовлене більшовиками повстання проти окупантів, що закінчилося розгромом місцевого гарнізону. На початку грудня німецьких загарбників було вигнано з Лозової-Павлівки та шахтарських селищ.
Відразу ж після визволення селища у створеному на той час Лозово-Павлівському районі було відновлено органи Радянської влади. У січні-лютому 1919 року обираються рудникові Ради, а на початку березня - Лозово-Павлівську районну Раду. В першій половині березня відбувся з'їзд Рад Лозово-Павлівського району. Своєю постановою з'їзд Рад відновив на підприємствах восьмигодинний робочий день. Було створено комісії: по продовольчому постачанню і боротьбі з спекуляцією, по народній освіті та ін. Особливу увагу було приділено збільшенню видобутку вугілля та відбудові шахт, зруйнованих окупантами.
Після вигнання кайзерівців лише кілька місяців змогли гірники працювати над відбудовою господарства району. Над Донбасом знову нависли грізні хмари - наступали денікінці. Робітники йшли до Червоної Армії, щоб зі зброєю в руках захищати завоювання Жовтня. Шахтарі Брянського та інших рудників під керівництвом більшовика І. Голяміна взяли участь у формуванні 12-го стрілецького партизанського полку, що вів активні бойові дії проти денікінців.