Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Внаслідок тяжкого матеріального становища, поганого медичного обслуговування часто у Біловодську спалахували епідемії. У 1830 році від холери померло 700 чоловік, а в 1847 і 1848 роках - 5502. Особливо великою була дитяча смертність. Лише в 1884 році від скарлатини, дифтериту та інших хвороб загинуло понад 700 дітей.
Великим лихом були очні хвороби. Представники передової, прогресивно настроєної інтелігенції намагалися якось полегшити страждання людей, але відсутність матеріальної бази зводила ці зусилля нанівець. Благородній справі лікування людей присвятив свою діяльність земський лікар В. А. Шафрановський. Після закінчення Харківського університету він спочатку працював в очній клініці в Харкові, а у вересні 1882 року одержав призначення на посаду земського дільничного лікаря в Біловодську.
За перший же рік він подав допомогу 700 хворим на трахому, катаракту та інші хвороби. В наступні роки кількість тих, хто звертався до Шафрановського по допомогу, зросла до 20-ЗО тис. чол. До нього йшли хворі не лише з Старобільського повіту, але й Воронезької губернії та Області Війська Донського. Лікувати таку велику кількість хворих, коли всю лікарську дільницю, до якої входило 12 населених пунктів Біловодської та Городищенської волостей з населенням 34 666 чол., обслуговували один лікар, 3 фельдшери і акушерка, не було ніякої можливості.
Все ж лікар В. А. Шафрановський своєю самовідданістю здобув велику повагу біловодчан. Відзначаючи в 1907 році 25-річний ювілей його роботи дільничним лікарем, Старобільське повітове земське зібрання вирішило побудувати в Біловодську лікарню імені В. А. Шафрановського. Така лікарня на 12 ліжок і була споруджена у 1914 році. У 1908 році земство перевело Шафрановського до Старобільська, де він працював до самої смерті.
Тяжке економічне становище посилювалось ще й культурною відсталістю селянства. За даними перепису населення Росії 1897 року з, 12 630 жителів Біловодська тільки близько 1300 чоловік були письменними.
Перші школи в слободі виникли в середині XIX століття. За розпорядженням палати державного майна в 1843 році відкрилося «громадське чоловіче училище»,
а в 1845 році - подібне училище для дівчат. До цього ж навчанням дітей займалися за певну плату приватні особи. Школи містилися в тісних кімнатах житлових будинків власників і не могли мати більше 20-З0 учнів. Діти вчились тут лише читати, писати й лічити. Підручниками були: євангеліє, псалтир та часослов церковнослов'янською мовою.
Шкільна мережа зростала досить повільно. На початку XX століття двокласне міністерське училище, жіноче земське училище і дві однокласні церковнопарафіальні школи могли охопити навчанням менше однієї третини дітей шкільного віку. У 1908 році, наприклад, з 1730 дітей віком 8-11 років навчалось тільки 514 чоловік. Чоловіча гімназія була відкрита у Біловодську тільки у 1912 році.
У 1901 і 1910 рр. земство у Біловодську відкрило дві бібліотеки громадського користування, які мали фонд близько 2500 книг, але кількість читачів у цих бібліотеках через велике число неписьменних була незначною. Місцеві ділки у 1910 році в одному з сараїв обладнали кінематограф, але через високу вхідну плату його відвідували лише багатії.
Царські власті зовсім не дбали про благоустрій слободи. У 1904 році тут було понад 4400 житлових будівель, розташованих на ЗО вулицях. Проте бруківку було прокладено тільки в центрі, де в добротних цегляних будинках жили купці й чиновники. Решта вулиць потопала в грязюці. Тут тулилися одна до одної низькі глиняні та дерев'яні селянські хати під соломою й очеретом. Ночами слобода поринала у морок, тільки в центрі горіли єдиний газовий ріжок та гасові лампи біля купецьких крамниць.
Імперіалістична війна 1914-1918 років принесла народу нові лиха і страждання. Багато чоловіків було мобілізовано у царську армію, сім'ї селян і ремісників залишились без своїх годувальників. Зросли податки і збори.
Біловодськ
Сторінка 4 з 13
Столипінська аграрна реформа посилила розшарування селянства. Багато бідняків розорилося і, втративши землю, розходилися на заробітки на донецькі шахти, наймалися до багатіїв і торговців. Дехто шукав вихід із тяжкого становища у переселенні на вільні землі Сибіру. За п'ять років (1904-1908) Біловодську волость покинуло 60 сімей (364 чоловіки). Дві третини сімей переселенців мали в Біловодську невеликі земельні наділи - від 2 до 5 десятин. Великим лихом були очні хвороби. Представники передової, прогресивно настроєної інтелігенції намагалися якось полегшити страждання людей, але відсутність матеріальної бази зводила ці зусилля нанівець. Благородній справі лікування людей присвятив свою діяльність земський лікар В. А. Шафрановський. Після закінчення Харківського університету він спочатку працював в очній клініці в Харкові, а у вересні 1882 року одержав призначення на посаду земського дільничного лікаря в Біловодську.
За перший же рік він подав допомогу 700 хворим на трахому, катаракту та інші хвороби. В наступні роки кількість тих, хто звертався до Шафрановського по допомогу, зросла до 20-ЗО тис. чол. До нього йшли хворі не лише з Старобільського повіту, але й Воронезької губернії та Області Війська Донського. Лікувати таку велику кількість хворих, коли всю лікарську дільницю, до якої входило 12 населених пунктів Біловодської та Городищенської волостей з населенням 34 666 чол., обслуговували один лікар, 3 фельдшери і акушерка, не було ніякої можливості.
Все ж лікар В. А. Шафрановський своєю самовідданістю здобув велику повагу біловодчан. Відзначаючи в 1907 році 25-річний ювілей його роботи дільничним лікарем, Старобільське повітове земське зібрання вирішило побудувати в Біловодську лікарню імені В. А. Шафрановського. Така лікарня на 12 ліжок і була споруджена у 1914 році. У 1908 році земство перевело Шафрановського до Старобільська, де він працював до самої смерті.
Тяжке економічне становище посилювалось ще й культурною відсталістю селянства. За даними перепису населення Росії 1897 року з, 12 630 жителів Біловодська тільки близько 1300 чоловік були письменними.
Перші школи в слободі виникли в середині XIX століття. За розпорядженням палати державного майна в 1843 році відкрилося «громадське чоловіче училище»,
а в 1845 році - подібне училище для дівчат. До цього ж навчанням дітей займалися за певну плату приватні особи. Школи містилися в тісних кімнатах житлових будинків власників і не могли мати більше 20-З0 учнів. Діти вчились тут лише читати, писати й лічити. Підручниками були: євангеліє, псалтир та часослов церковнослов'янською мовою.
Шкільна мережа зростала досить повільно. На початку XX століття двокласне міністерське училище, жіноче земське училище і дві однокласні церковнопарафіальні школи могли охопити навчанням менше однієї третини дітей шкільного віку. У 1908 році, наприклад, з 1730 дітей віком 8-11 років навчалось тільки 514 чоловік. Чоловіча гімназія була відкрита у Біловодську тільки у 1912 році.
У 1901 і 1910 рр. земство у Біловодську відкрило дві бібліотеки громадського користування, які мали фонд близько 2500 книг, але кількість читачів у цих бібліотеках через велике число неписьменних була незначною. Місцеві ділки у 1910 році в одному з сараїв обладнали кінематограф, але через високу вхідну плату його відвідували лише багатії.
Царські власті зовсім не дбали про благоустрій слободи. У 1904 році тут було понад 4400 житлових будівель, розташованих на ЗО вулицях. Проте бруківку було прокладено тільки в центрі, де в добротних цегляних будинках жили купці й чиновники. Решта вулиць потопала в грязюці. Тут тулилися одна до одної низькі глиняні та дерев'яні селянські хати під соломою й очеретом. Ночами слобода поринала у морок, тільки в центрі горіли єдиний газовий ріжок та гасові лампи біля купецьких крамниць.
Імперіалістична війна 1914-1918 років принесла народу нові лиха і страждання. Багато чоловіків було мобілізовано у царську армію, сім'ї селян і ремісників залишились без своїх годувальників. Зросли податки і збори.
Дивиться також інші населені пункти району: