Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Відхожі промисли і торгівля в роз'їзді набрали дуже великих розмірів. Про це свідчить хоча б кількість короткострокових паспортів, що видавалися щороку. У 1872 році біловодчанам видано понад 2480 місячних і тримісячних паспортів. У подальші роки число паспортів збільшувалось, а в 1892 році майже третина населення Біловодська (3860 з 12 тис.) одержали паспорти і вирушили на заробітки.
Дедалі більшого розвитку набирали ремесла. У 1880 році в слободі було 18 шкіряних майстерень, виручка кожної з яких становила від 50 до 300 крб. щороку. Поширеними ремеслами були ковальське, шевське, кравецьке та інші.
Наприкінці 80-х років почало посилено розвиватися кустарне виробництво плугів та інших сільськогосподарських знарядь. Завдяки малій вазі і міцності однолемішні залізні плуги біловодських ковалів набули великого поширення, почали розходитися в інші повіти Харківської губернії і далі за її межі в Донську й Кубанську області, Катеринославську і Воронезьку губернії. На плуги був такий великий попит, що кустарі не встигали виконувати замовлення. Біловодські плуги в 1896 році експонувались на сільськогосподарській виставці у Нижньому Новгороді і були удостоєні нагороди.
Крім плугів, ковалі займались виготовленням букерів, борін, віялок, молотарок, тарантасів, критих візків тощо. Кузні не мали будь-яких механічних пристосувань; лише у тих майстернях, де виготовлялися молотарки і віялки, можна було побачити примітивні токарні й свердлувальні верстати.
У 1904 році в Біловодську, де проживало вже близько 17 тис. чоловік, було 50 ремісничих майстерень, а кількість ремісників досягла 1000 чоловік.
Розшарування селянства дедалі поглиблювалось. На початку XX століття диференціація селянських господарств Біловодська була приблизно такою: біднота становила 20-25 проц., середняки - 50 проц., а решта 25-ЗО проц.- куркулі.
Малоземелля, тяжке життя були причинами заворушень збіднілого селянства в роки першої російської революції (1905-1907 рр.)- Зростанню політичної свідомості і активності біловодчан сприяла революційна пропаганда, яку проводили через своїх представників більшовицькі організації Луганська і Харкова. Вони поширювали у Біловодську революційні листівки, що закликали до боротьби проти великих землевласників і самодержавства. Місцеві ремісники-шкіряники О. П. Микитенко, І. Й. Гусарєв та прикажчик М. В. Борисов розмножували листівки на шапірографі і роздавали їх селянам. Великий інтересу бідняків викликала брошура В. І. Леніна «До селянської бідноти».
У червні 1906 року старобільський повітовий справник повідомив про «загрожуючий заворушеннями настрій слободи Біловодська». Люди збиралися на сходки, де гаряче обговорювали своє становище. Особливо бурхливо проходили збори в будинку селянина-середняка Д. І. Назаренка, революційно настроєного члена Державної думи.
Д. І. Назаренко та член РСДРП студент Феодосійського учительського інституту П. Г. Лонгвинов, що приїздив тоді у Біловодськ до своїх родичів, закликали бідняків
захоплювати землі, що належали поміщикам, купцям і духівництву, інвентар, косити їх хліб і сіно. Поліція визнала П. Г. Лонгвинова політично неблагонадійним, заарештувала його і кинула у старобільську в'язницю. Під час обшуку квартири П.Г. Лонгвинова були знайдені Програма РСДРП, книги К. Маркса, Ф. Енгельса, зошит з революційними піснями й інша політична література.
Під впливом революційної агітації селяни весною 1906 року захопили частину оброчно-казенних земель, які орендували у казни місцеве купецтво і духівництво, самовільно косили сіно на поміщицьких землях. Але ці виступи мали неорганізований характер і скоро були придушені поліційною вартою. Захоплену землю селян примусили повернути їх власникам. Д. І. Назаренко, О. П. Микитенкота І. Й. Гусарєв були заарештовані. Для того щоб якось зменшити гостроту аграрного питання, харківський губернатор наказав здати біловодським селянам в оренду частину оброчно-казенних земель.
Біловодськ
Сторінка 3 з 13
закупленими торгівцями: сушені фрукти доставляли з Кавказу, рибу - з Астрахані, коней - з Поволжя, виноград - з Дону тощо.Відхожі промисли і торгівля в роз'їзді набрали дуже великих розмірів. Про це свідчить хоча б кількість короткострокових паспортів, що видавалися щороку. У 1872 році біловодчанам видано понад 2480 місячних і тримісячних паспортів. У подальші роки число паспортів збільшувалось, а в 1892 році майже третина населення Біловодська (3860 з 12 тис.) одержали паспорти і вирушили на заробітки.
Наприкінці 80-х років почало посилено розвиватися кустарне виробництво плугів та інших сільськогосподарських знарядь. Завдяки малій вазі і міцності однолемішні залізні плуги біловодських ковалів набули великого поширення, почали розходитися в інші повіти Харківської губернії і далі за її межі в Донську й Кубанську області, Катеринославську і Воронезьку губернії. На плуги був такий великий попит, що кустарі не встигали виконувати замовлення. Біловодські плуги в 1896 році експонувались на сільськогосподарській виставці у Нижньому Новгороді і були удостоєні нагороди.
Крім плугів, ковалі займались виготовленням букерів, борін, віялок, молотарок, тарантасів, критих візків тощо. Кузні не мали будь-яких механічних пристосувань; лише у тих майстернях, де виготовлялися молотарки і віялки, можна було побачити примітивні токарні й свердлувальні верстати.
У 1904 році в Біловодську, де проживало вже близько 17 тис. чоловік, було 50 ремісничих майстерень, а кількість ремісників досягла 1000 чоловік.
Розшарування селянства дедалі поглиблювалось. На початку XX століття диференціація селянських господарств Біловодська була приблизно такою: біднота становила 20-25 проц., середняки - 50 проц., а решта 25-ЗО проц.- куркулі.
Малоземелля, тяжке життя були причинами заворушень збіднілого селянства в роки першої російської революції (1905-1907 рр.)- Зростанню політичної свідомості і активності біловодчан сприяла революційна пропаганда, яку проводили через своїх представників більшовицькі організації Луганська і Харкова. Вони поширювали у Біловодську революційні листівки, що закликали до боротьби проти великих землевласників і самодержавства. Місцеві ремісники-шкіряники О. П. Микитенко, І. Й. Гусарєв та прикажчик М. В. Борисов розмножували листівки на шапірографі і роздавали їх селянам. Великий інтересу бідняків викликала брошура В. І. Леніна «До селянської бідноти».
У червні 1906 року старобільський повітовий справник повідомив про «загрожуючий заворушеннями настрій слободи Біловодська». Люди збиралися на сходки, де гаряче обговорювали своє становище. Особливо бурхливо проходили збори в будинку селянина-середняка Д. І. Назаренка, революційно настроєного члена Державної думи.
Д. І. Назаренко та член РСДРП студент Феодосійського учительського інституту П. Г. Лонгвинов, що приїздив тоді у Біловодськ до своїх родичів, закликали бідняків
захоплювати землі, що належали поміщикам, купцям і духівництву, інвентар, косити їх хліб і сіно. Поліція визнала П. Г. Лонгвинова політично неблагонадійним, заарештувала його і кинула у старобільську в'язницю. Під час обшуку квартири П.Г. Лонгвинова були знайдені Програма РСДРП, книги К. Маркса, Ф. Енгельса, зошит з революційними піснями й інша політична література.
Під впливом революційної агітації селяни весною 1906 року захопили частину оброчно-казенних земель, які орендували у казни місцеве купецтво і духівництво, самовільно косили сіно на поміщицьких землях. Але ці виступи мали неорганізований характер і скоро були придушені поліційною вартою. Захоплену землю селян примусили повернути їх власникам. Д. І. Назаренко, О. П. Микитенкота І. Й. Гусарєв були заарештовані. Для того щоб якось зменшити гостроту аграрного питання, харківський губернатор наказав здати біловодським селянам в оренду частину оброчно-казенних земель.
Дивиться також інші населені пункти району: