Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Антрацит

Сторінка 8 з 13
У дивізійній газеті не раз повідомлялося про героїчні подвиги славної шахтарської сім'ї Боково-Антрацита. 27 квітня 1942 року газета зазначала:
«Гідно зустрічають Першотравень снайпери підрозділу т. Лимаря. За 10 днів вони знищили понад 50 фашистських загарбників. У тому числі трьох ворогів знищив снайпер Айдамиров, чотирьох - боєць Фесенко».
В наступному номері газета знайомила читачів з подвигом сержанта Компанійця, який, обороняючи населений пункт, з ручного кулемета збив ворожий літак.

У зв'язку з ускладненням становища на фронті районний комітет партії готувався до підпільної роботи, формував партизанський загін. Командиром загону був призначений учасник громадянської війни, голова Боково-Антрацитівського райвиконкому І. О. Воропаєв, комісаром - другий секретар райкому партії О. Ю. Григор'єв, начальником штабу - секретар партійної організації шахти № 8-9 П. Ф. Плохотченко. Парторг ЦК КП(б)У на шахті № 23 В. В. Шевченко став начальником боєпостачання. Він же був обраний запасним секретарем підпільного райкому партії.
18 липня 1942 року частини Червоної Армії, що обороняли місто, відступили перед переважаючими силами ворога. Боково-Антрацит окупували фашистські військa.
«Хазяйнували» тут загарбники 7 місяців. І як вони не силкувалися, щоб підкорити собі населення і використати багатства краю, нічого в них не вийшло. Робітники, які не встигли евакуюватися на схід, навіть під загрозою смерті відмовлялися працювати на гітлерівську Німеччину. Загарбникам не вдалося ввести в експлуатацію жодної шахти, вивезти з міста жодного кілограма вугілля.
В тилу гітлерівських військ активно діяв Боково- Антрацитівський партизанський загін. Народні месники мінували шляхи, мости, знищували живу силу і військову техніку ворога.
Німецько-фашистські окупанти розпочали операцію по ліквідації партизанського загону. 20 серпня 1942 року між карателями і партизанами поблизу сіл Оріхового і Дякового відбувся бій. Незважаючи на чисельну перевагу окупантів та їхнє досконале озброєння, народні месники відбили всі атаки ворога і примусили його відступити.
В ніч на 18 вересня мінери партизанського загону під керівництвом В. В. Шевченка замінували дорогу Новошахтинськ-Матвіїв Курган. Наступного ранку на ній підірвалася вантажна машина з німцями. Через два тижні партизани на річці Кам'янка висадили в повітря міст, паралізувавши на деякий час рух транспорту противникa.
Група народних месників 14 лютого 1943 року зробила напад на поліцейських, які супроводили в німецький тил 240 робітників з міста Шахти, розігнала озброєну варту і визволила заарештованих.
Підпільний райком партії не тільки здійснював керівництво бойовими операціями партизанів, але водночас проводив агітаційно-масову роботу серед населення окупованого району, поширював листівки, організовував допомогу військовополоненим, які виривалися з німецьких таборів і пробиралися через фронт до своїх частин.
Бойові полки 126-ї дивізії 19 лютого 1943 року визволили Боково-Антрацит від фашистського рабства. У цій битві взяли участь місцеві партизани, які знищили 70 окупантів.
Свій ганебний відступ фашисти позначали потоками крові. Вони все палили і розбивали, залишаючи після себе руїни і попіл. 15 березня 1943 року на центральному вугільному складі шахти № 15 були виявлені 14 трупів місцевих жителів. Людей настільки спотворили катуванням, що важко було їх розпізнати. Лише по документах вдалося встановити прізвища деяких убитих. Серед замордованих були пенсіонери Є. І. Красноносова, її чоловік 3. А. Красноносов, М. В. Гусєв, підлітки Борис Скапенко і Валентина Семиколєновa.
В Боково-Антрациті фашисти зруйнували й затопили всі шахти, знищили багато житлових будинків. Шкода, завдана народному господарству і громадянам міста, обчислюється в 483 млн. карбованців.
Тяжкий час довелося пережити трудящим міста взимку і весною 1943 року. Однак вони не втрачали бадьорості духу, енергійно взялися за працю - очищали вулиці від завалів, пристосовували уцілілі будинки під житло, збирали шахтне устаткування, відбудовували комунальне господарство. Вже через тиждень після вигнання фашистів почали працювати лікарня, школи,