Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Антрацит

Сторінка 2 з 13
Щоб менше платити, підприємці все частіше використовували жіночу й дитячу працю. На шахтах Боково-Хрустальської гірничої округи за 13 років (1900-1913 рр.) кількість дітей і підлітків у складі дорослих робітників зросла в 3,2, а жінок - в 4,5 разa.

Маленькі трудівники працювали в шахтах коногонами, лампоносами, тягальниками і на поверхні при вибиранні порожньої породи. Зокрема, поширеним видом дитячої праці було безперервне чергування біля рудникових дверей. Підліток весь час повинен був відкривати й закривати двері, щоб у шахті регулювалась течія повітря. Тут були великі протяги, і діти систематично хворіли, а часом і вмирали.
Тимчасом підприємці жадали ще більшої наживи. З цією метою вони до своїх рук прибрали торгівлю продовольством і предметами першої необхідності. Поруч з казармами робітників Шарапов, Красильщиков та інші шахтовласники відкрили невеликі крамнички та шинки. Тут продавалися товари дуже низької якості, проте ціни на них були непомірно високі. Але вибору у робітників не було, бо зарплату хазяї виплачували здебільшого не грошима, а талонами, які можна було отоварити
лише в крамницях шахтовласників. До того ж, підприємці, як правило, навмисне порушували і затягували строки виплати зарплати. І шахтарям хоч-не-хоч доводилося брати на виплату товари в крамницях. А коли надходили розрахунки, то робітникам нічого не залишалося із зарплати.
Вкрай тяжкими були й житлово-санітарні умови робітників. Багато з них жило в бараках з тонкими дощаними стінами, або землянках, де було тісно, сиро і брудно. В акті однієї комісії, яка обстежувала стан квартир робітників шахт Красильщикова і Шарапова в 1916 році, записано: «...Землянки для сімейних
робітників комісія не знайшла за можливе описати, оскільки вони непридатні навіть для «свійських тварин». Однак, в одній з таких землянок комісія виявила сім'ю з 11 осіб: двох дорослих і дев'ять дітей, у найближчому спілкуванні з поросятами».
Кадровий шахтар В. І. Сурженко згадує, як у 1908 році забійник Данило Сорока, який працював у шахті № 2 Кольберга, спорудив собі житло у схилі шахтного терикону, іцо нагадувало звичайну печеру. Справа в тому, що після овдовіння не було кому доглядати його малих трьох дітей. І коли Сорока ішов на роботу, то боявся їх самих залишати в загальному бараці і поміщав малюків у своєму «особняку». В цій темній норі вони перебували цілий день, аж поки не повертався батько з роботи і не забирав їх у барак.
Дуже поганим було і медичне обслуговування робітників. На Боковських шахтах була лише одна лікарня на 30 ліжок, відкрита в 1910 році, та один т. зв. «холерний барак», куди поміщали людей під час епідемій. Хворих обслуговували лікар і 2 фельдшери, які, природно, не мали змоги подати кожному медичну допомогу, хто її потребував. Лікарня містилася в невпорядкованому приміщенні, в ній не було елементарного обладнання і необхідних медикаментів.
Тяжкі матеріальні умови, відсутність медичної допомоги згубно позначалися на здоров'ї робітників, особливо дітей. Під час обстеження робітничих сімей на шахтах Боково-Хрустальської гірничої округи було встановлено, що смертність дітей від одного до семи років від епідемічних захворювань досягла тут 55 процентів.
Найближча церковнопарафіальна школа, куди шахтарі могли посилати вчити своїх дітей, знаходилась за кілька кілометрів від рудників - у селі Боково-Платовому. Для її потреб шахтовласники інколи робили «пожертвування». Але про розміри цієї «допомоги» можна зробити певний висновок хоча б з такого прикладу. В 1913 році «Товариство Боковських Антрацитових рудників» на утримання поліції видало 909 крб. 25 коп., а на школу - 107 крб. 80 коп. З кожних 100 дітей шкільного віку 78 не відвідували школи.
Нестерпні умови життя призводили до того, що серед шахтарів дедалі більше зростало невдоволення хазяями-експлуататорами.
Хвиля політичних страйків, що прокотилася по всій країні в 1905 році, не обминула й Боковських шахт. 31 жовтня застрайкували гірники рудників Кольберга, 2 листопада до них приєдналися робітники шахт Красильщикова, Ерделі, Чечі, Шепілова. Перед цим були поширені листівки «До всіх робітників Боковських, Хрустальських і Нагольчанських шахт». їх випустила Ростовська організація РСДРП. У цих листівках поряд з економічними