Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Антрацит

вимогами ставилось питання «піднятися на боротьбу за право людини», добиватися свободи слова, друку, зборів, обов'язкового шкільного навчання за рахунок держави.
У страйку взяло участь понад 3 тис. шахтарів гірничої округи. Проте між робітниками не було ще міцної єдності, і вони піддалися на умовляння адміністрації, яка пообіцяла їм на 10 процентів підвищити зарплату. Страйк швидко припинився, і гірники приступили до роботи.

З початком першої світової війни становище шахтарів стало ще тяжчим. На рудниках відчувається нестача робочої сили в зв'язку з тим, що все більше і більше гірників гнали на фронти імперіалістичної війни. А з тих, хто ще лишався, підприємці намагалися вижати останні соки, щоб не допустити зменшення своїх баришів.
Нове піднесення класової боротьби пролетаріату, що передувало Лютневій революції, не обійшло і боковських гірників. В січні 1916 року на шахтах була поширена листівка Луганського комітету РСДРП, в якій аналізувалися причини тяжкого становища робітників, викривалися антинародні дії царського уряду. Листівка закінчувалася закликом до боротьби проти війни, самодержавства і капіталістів.
Дружно пройшов страйк гірників на шахтах Парамонова, що почався 7 травня 1916 року. В цей день шахтарі ранкової зміни припинили роботу і вручили адміністрації заздалегідь вироблені більшовиками вимоги: збільшити на 50 процентів заробітну плату, відмінити штрафи, нікого не переслідувати за участь у страйках, ввічливо поводитися з робітниками.
Під тиском гірників адміністрація змушена була частково задовольнити їхні вимоги, зокрема підвищити заробітну плату. Разом з тим, керівники страйку були заарештовані, а найактивніші робітники відправлені на фронт.
Звістка про повалення самодержавства в лютому 1917 року на Боковських шахтах була зустрінута мітингами і демонстраціями. За спогадами комуніста І. С. Бєлогрудова, який тоді працював реєстратором Боковської лікарні, на шахтах майже припинилися роботи. Власники принишкли, вичікуючи, як повернуться події. Тимчасом всюди відбувалися мітинги, на яких виступали представники різних політичних партій. Крім більшовиків, були тут і меншовики, і есери, і буржуазні націоналісти. Далеко не всі робітники за пишними фразами промовців буржуазних партій могли розгледіти їхнє справжнє нутро. Ось тут-то і виявився на всю силу чудовий організаторський талант М. В. Переверзєва. Він рішуче і невтомно викривав на робітничих зборах і мітингах угодовську суть політики меншовиків і есерів, закликав робітників підтримувати більшовицьку партію, боротися за негайне припинення імперіалістичної війни.
У травні 1917 року шахтарі обрали М. В. Переверзєва головою Боково-Хрустальної Ради робітничих депутатів. Його заступником став шахтар-запальник М. Сурженко.
Утой час на шахтах Боково-Хрустальської гірничої округи не було ні поштового відділення, ні телеграфу. Майже відсутній був і телефонний зв'язок. І щоб не бути ізольованою від зовнішнього світу, Рада перебувала в селі Боково-Платовому, де працювало поштово-телеграфне відділення. Але Переверзєв, Сурженко та інші члени Ради постійно перебували на шахтах, у гущі робітничої маси.
З перших днів своєї діяльності Рада скеровувала трудящих на боротьбу проти місцевої влади Тимчасового уряду, закликала шахтарів не виконувати її розпоряджень. Рада наполегливо боролася за поліпшення умов праці гірників, підвищення заробітної плати, добилася встановлення 8-годинного робочого дня.
Водночас Рада рішуче виступала проти саботажу і свавілля власників шахт та їх посібників. За її постановою робітники звільняли з управління рудників тих службовців, які проводили контрреволюційні дії, дезорганізовували виробництво. Так, у травні в Боково-Хрустальській окрузі було звільнено управляючого Хрустальським рудником Бояршинова. Перед цим Рада звернулася до газети «Известия Юга» з листом, в якому закликала всіх трудящих «бойкотувати» Бояршинова як чорносотенця, заклятого гнобителя робітників». У серпні гірники звільнили управляючого Михайлівської шахти інженера Печука, а потім його заарештували. Здійснюючи свій контроль, робітники поступово переходили до управління виробництвом. На руднику