Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Антрацит

Сторінка 7 з 13
Одним з перших серед гірників Боково-Антрацита змінив споконвічне шахтарське знаряддя - обушок на врубову машину і досконало опанував її робітник шахти № 14 І. І. Кисельов. Він був кращим стахановцем на шахтах тресту, його ім'я стало відоме далеко за межами району. А в 1937 році шахтарі обрали Кисельова депутатом Верховної Ради СРСР.

На шахті № 22-53 піонером опанування нової техніки в ті ж самі роки був І. Ф. Молостов, який багато зробив для підготовки механізаторських кадрів. У 1937 році його обрали депутатом Верховної Ради УРСР. Напередодні Великої Вітчизняної війни І. Ф. Молостова призначили начальником шахти.
Безперервно зростав рівень технічного оснащення вугільних підприємств. У 1938 році з кожних 100 тони вугілля, що видавалося на-гора, 99 видобувалося механізованим способом. Продуктивність праці, порівняно з 1924 роком, зросла втроє. Внаслідок механізації виробничих процесів, переходу на стахановські методи праці Боково-Антрацитівські шахти перетворилися на потужні індустріальні підприємствa.
В 1939 році Радянський уряд нагородив передові шахти № 15 і 53 орденом Трудового Червоного Прапора.
За роки передвоєнних п'ятирічок невпізнанним стало і шахтарське селище. В ньому виросли стрункі ряди впорядкованих будинків. Якщо в 1924 році житлова площа становила 15 100 кв. м, то в 1938 році - 11 3512 кв. м. Споруджено чудовий будинок Палацу культури ім. В. І. Леніна з великим залом для глядачів, кімнатами для гурткової роботи. Навколо палацу закладено молодий парк. Відкрито нові бібліотеки, їдальні, магазини, підприємства побутового обслуговування, дитячі садки, ясла. Площа зелених насаджень у селищі досягла десяти гектарів. Значно поліпшилося медичне обслуговування населення. В місті функціонували три лікарні на 325 ліжок.
Великих успіхів досягнуто і в галузі освіти. В 1940-1941 навчальному році в Боково-Антрациті було 13 шкіл, у яких навчалося 3112 учнів. Наполеглива робота була проведена по ліквідації неписьменності серед дорослого населення. І вже в 1939 році Боково-Антрацит став містом суцільної письменності.
Значно поліпшилося матеріальне становище шахтарів. Заробіток гірників, зайнятих на підземних роботах, до війни був вищий на 60-70 проц., ніж у робітників на поверхні. У квітні 1940 року переглядалася оплата праці шахтарів, були встановлені вищі тарифні ставки і запроваджена додаткова одноразова винагорода, яка виплачувалася кожного року в розмірі від тритижневого до півторамісячного заробітку.
За Указом Президії Верховної Ради УРСР від 28 жовтня 1938 року Боково- Антрацит було віднесено до категорії міст. Населення міста в 1939 році становило 13 280 чоловік.
Мирна шахтарська праця була порушена нападом на нашу країну фашистських орд. Гірники Боково-Антрацита зміняли робітничу спецівку на солдатське обмундирування і ставали на захист Батьківщини. їхнє місце в трудових лавах займали жінки, підлітки, старики-пенсіонери, які в цей тяжкий час повернулися в забій. Самовідданою працею відповіли шахтарі на заклик партії віддати всі сили на допомогу фронту. На шахтах Боково-Антрацита почали видобувати в два рази більше вугілля, ніж передбачалося за планом.
У жовтні 1941 року воєнна обстановка вимагала термінової евакуації господарства міста. Підйомні машини, насоси, двигуни, верстати бережно знімалися з фундаментів і вантажились на залізничні платформи. На будівництво оборонних рубежів шахтарі виходили цілими родинами. Робота йшла вдень і вночі.
Протягом восьми місяців - з листопада 1941 по липень 1942 року - фашистські орди на підступах до міста стримували бійці славної 395-ї шахтарської дивізії під
командуванням полковника А. Й. Петраківського (тепер генерал-майор у відставці, Герой Радянського Союзу). В її рядах перебувало багато уродженців Боково-Антра- цита. Бойовий шлях від оборони рідного міста до стін Берліна пройшли Олександр Кисельов, Іван Вирвихвіст, Кадир Макуєв, брати Василь і Єгор Лагутіни, Анастасія Кидіна, Василь Масляков та сотні інших гірників.