Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Сватове

У передвоєнні роки значно зміцніла матеріально-технічна база МТС. У 1940 році вона мала 62 трактори, 32 комбайни та багато іншої техніки.
Помітних успіхів досяг колгосп ім. Будьонного. У 1939 році урожайність зернових становила тут 15 цнт з га, соняшника - 15,3 цнт. Передові трудівники артілі - І. М. Козьменко, А. М. Харченко і М. П. Муравка виростили по 300-330 цнт цукрових буряків з гектарa.
Соціалістичні перетворення в промисловості й сільському господарстві супроводилися великим культурним будівництвом. Уже в 30-х рр. у Сватовому було повністю ліквідовано неписьменність. Всі діти шкільного віку навчалися в 4 середніх і 4 семирічних школах. Створене в 1928 році професійно-технічне училище у 1933 році було реорганізоване в сільськогосподарську школу.
Велика культурна робота провадилася в районному Будинку культури й клубі залізничників (збудований у 1935 р.). У Будинку культури був чудовий хор. Великий успіх у глядачів мали вистави драматичного колективу - «На бойком месте» О. Островського, «Дай серцю волю...» М. Кропивницького, «Земля» М. Вірти та ін. У Будинку культури і клубі регулярно демонструвались кінофільми. До послуг жителів були 3 бібліотеки - для дорослих, дитяча й при клубі залізничників.
Значно поліпшилось медичне обслуговування трудящих. У Сватовому було 2 лікарні на 60 ліжок - районна і залізнична, пологовий будинок на 25 ліжок. Тут працювало 16 лікарів та 60 чоловік середнього медичного персоналу.
У 1938 році Сватове було віднесено до категорії міст. Того ж року воно стало районним центром Луганської області. В ньому проживало 20 741 чоловік. Жителі не шкодували сил для впорядкування міста. Вони заклали великий парк, вздовж центральних вулиць посадили дерева і кущі. Зеленим і затишним стало Сватове.
У червні 1941 року сватівчанам, як і всьому радянському народу, довелося взятися за зброю. З перших днів Великої Вітчизняної війни близько 2 тис. трудящих міста пішли на фронт. Протягом липня - грудня в Сватовому створюється полк народного ополчення, Серед 2,5 тис. його бійців, крім сватівчан, були й жителі багатьох сіл району. 5 тис. чоловік брали участь у спорудженні оборонних укріплень у Луганській, Харківській, Запорізькій областях. Трудящі подвоїли свої зусилля для забезпечення безперебійної роботи промислових підприємств, що давали продукцію фронту. Робітники депо налагодили ремонт військової техніки. На оборону працювала ма- шиннотехнічна майстерня, робітники якої разом із залізничниками відремонтували 152 бойові й транспортні машини.
Свій вклад у справу розгрому ворога вносили й трудівники підприємств місцевої промисловості. Протягом першого воєнного року борошномельний завод переробив для армії 200 тис. т зерна. Промислові артілі виготовили 1500 комплектів військового обмундирування. При наближенні німецьких загарбників до Сватівського району чимало людей і цінного устаткування було евакуйовано на схід.
9 липня 1942 року фашисти захопили Сватове. Багато жителів, які залишилися в місті, активно включились у боротьбу проти окупантів. 13 сватівчан вступили до партизанського загону під командуванням Я. І. Сиворонова, що діяв на території Донецької і Луганської областей. З цим загоном мала тісний зв'язок підпільна група, створена в місті комуністом Я. Г. Кривоносом. На квартирі підпільника М. С. Гайдидея оселився залишений для роботи в тилу у ворога радист-розвідник М. Г. Бабаджанян. Він налагодив радіозв'язок з командуванням Червоної Армії і передавав йому розвідувальні дані, зібрані підпільниками. Багатьох юнаків і дівчат врятувала від фашистської каторги підпільниця Г. М. Фесенко. Працюючи в лікарні, вона видавала
їм довідки про інфекційні захворювання. Велику допомогу радянським воїнам, що потрапили в оточення або втекли з полону, подавало місцеве населення. Так, І. П. Зубко переховував 11 поранених бійців.
Славний подвиг у тимчасово окупованому Сватові здійснив уродженець с. Софіївки комуніст І. П. Кузьмин. У вересні 1941 року в боях між Дарницею й Борисполем він потрапив у полон, але незабаром йому вдалося втекти. Пробравшись до Сватового, Кузьмин влаштувався чорноробом на воєнізованій німецькій фірмі. Вночі 7 січня 1943 року він підпалив склад з пальним, що містився на території автопарку. У полум'ї загинуло багато німецьких машин.