Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Сватове

Сторінка 3 з 10
У середині грудня Катеринославський комітет РСДРП доручив сватівським залізничникам будь-що затримати поїзд з козаками-карателями, яких уряд направив у Донбас придушувати революційні виступи робітників. Це завдання було виконано. Черговий по станції К. І. Дзюба, машиніст І. М. Фомін, стрілочник Є. А. Красій та робітник Л. П. Волох пустили поїзд під укіс.
У другій половині грудня для придушення страйків на Катерининській заліз
ниці власті кинули Сімферопольський полк. 20-22 грудня після відчайдушного опору робітники Сватівського депо змушені були припинити боротьбу.
У наступному році сватівська більшовицька група, врахувавши досвід грудневих класових боїв, посилила агітаційну роботу серед солдатів, які все частіше ставали на сторону більшовиків. Так, у жовтні 1906 року на станції Сватове сталася збройна сутичка між новобранцями і поліцією, що намагалася заарештувати П. І. Рябченка. Спільними зусиллями солдатів і залізничників його було визволено. Того ж року сватівська більшовицька група увійшла до складу Катеринославської вузлової залізничної організації РСДРП.
Після поразки революції 1905-1907 рр. сватівські більшовики пішли в підпілля, проте зброї не склали. Уже в 1910 році під їх керівництвом розгорнулася гостра боротьба селян проти столипінської аграрної реформи, яка зруйнувала общинне землеволодіння. Куркулі захоплювали кращі общинні землі, а значно гірші лишали середнякам і біднякам. Так, жителю Сватової Лучки Федору Іщенку було виділено 4 десятини 180 кв. саженів малопридатної землі у 12 далеких одна від одної ділянках. Позбавлені підтримки общини, багато сватоволучан розорялися, і їх наділи потрапляли до куркулів. Так, у 1911-1912 рр. багатій Підкуйко скупив більш як 200 десятин землі.
Більшовики викривали справжні цілі аграрної реформи - створити з куркулів соціальну опору царизму на селі. Під впливом революційної агітації сватоволучани на своєму сході відкрито висловили незадоволення реформою. У квітні 1911 року селяни кілька разів били відрубників, які виходили в поле з землемірами.
Напередодні першої світової війни Сватова Лучка була волосною слободою Куп'янського повіту і мала 14 877 жителів. Із загальної кількості 2135 житлових будинків тільки 245, що належали заможній частині населення, були кам'яні, всі інші - дерев'яні або глиняні, криті соломою і очеретом. Курні, не забруковані, без дерев і кущів вулиці не освітлювалися.
У слободі налічувалося кілька навчальних закладів. Першу школу тут було відкрито ще напередодні реформи - у 1860 році. Через 7 років її перетворено на двокласне училище з 5-річним строком навчання. У 1904 році в Сватовій Лучці було вже 7 шкіл і училищ, зокрема 2 жіночі. В них працювало всього 13 учителів, які навчали 543 хлопчики і 115 дівчаток. Однак для майже 15 тис. населення - це замало. Земську змішану школу напередодні Лютневої революції відвідувало 104 учні, 59 дітям через нестачу місць відмовили в прийомі. До жіночого училища з тієї ж
причини не прийняли 40 дівчаток (навчалось у ньому тільки 90). Аналогічна картина спостерігалася й в інших школах. Таким чином, чимало дітей не вчилося внаслідок нестачі класних кімнат. Але ще більше - не відвідували школу через скрутне матеріальне становище батьків, необхідність змалку працювати, відсутність одягу і т. д.
Однак потяг населення до знань, до культури був величезний. Передова частина сватівської інтелігенції намагалася допомогти в цьому трудящим. У 1913 році було організовано вечірні заняття для дорослих, відкрито маленьку бібліотеку-читальню.
Великою подією в культурному житті слободи були гастролі (1912 р.) трупи корифеїв українського театру М. К. Заньковецької й П. К. Саксаганського. Сватоволучани побачили тоді п'єси «Циганка Аза», «Наймичка», «Борці за мрію», «Ніч під Івана Купала» та ін. Приїзд славнозвісних акторів став поштовхом для створення в слободі самодіяльних драматичних гуртків. Один з них був організований механіком залізничного депо О. М. Ферхминим. Вчителі створили драматичний колектив при Народному домі.