Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Сватове

Сторінка 2 з 10
Життя сватоволучан перетворилося на пекло. Всіх придатних до військової служби жителів віком від 18 до 45 років фактично зробили довічними солдатами з обов'язковою землеробською працею. Військові поселенці поділялися на господарів та їх помічників. З перших комплектувалися військові підрозділи Катеринославського полку, з других - резервні частини. Кожний господар утримував 3 по- стояльців-кірасирів. Для військових поселенців було встановлено суворий режим, що регламентував усе їхнє життя. Вони носили форму, 2 дні на тиждень займалися військовим навчанням. Будь-які роботи, у і. ч. і сільськогосподарські, виконували по команді, під наглядом начальника. Ці бідаки були позбавлені
найелементарніших людських прав. Вони не могли без дозволу командирів ні одружуватися, ні хрестити дітей, ні вийти за межі села тощо. За найменшу провину їх карали шпіцрутенами, по кілька разів проганяючи вздовж шеренги солдатів, забиваючи часто до смерті.
З 45 років поселенці виходили у відставку, але повинні були продовжувати службу в військовому господарстві. Не лишили у спокої навіть дітей. Семирічних
хлопчиків зараховували до т. зв. кантоністів, а коли їм минало 18 років, переводили в солдати.
У 1857 році, після неодноразових повстань військових поселенців у різних частинах імперії, царизм змушений був скасувати цю найважчу форму військового кріпосництва. Населення Сватової Лучки (вона отримала свою стару назву) зітхнуло з полегшенням. Колишніх військових поселенців було переведено до розряду державних селян.
У пореформений період почався досить швидкий розвиток слободи. В 1862 році тут було 1103 будинки, мешкало понад 7 тис. чоловік. За своїм торговим значенням Сватова Лучка посідала одне з перших місць серед слобід Куп'янського й Старобільського повітів Харківської губернії. Якщо наприкінці XVIII століття тут щороку відбувалися 4 ярмарки, то у 2-й половині XIX століття - 6. Сюди приїздили купці навіть з віддалених губерній, які закуповували пшеницю, худобу, ремісничі вироби. У 1879 році в Сватовій Лучці було закуплено й вивезено великими партіями 154 тис. пудів пшениці.
Слобода славилася своїми ремісниками - слюсарями, ковалями, гончарами та ін., яких у 1904 році налічувалося 142 чоловікa. У Сватовій Лучці ремісників було більше, ніж у повітовому місті Куп'янську.
Розвитку слободи сприяло будівництво в 1895 році залізничної лінії Куп'янськ-Лисичанськ і станції Сватове. Вигідно розташована в центрі великого сільськогосподарського району, на перехресті кількох торгових шляхів, станція швидко вийшла в число перших на Катерининській залізниці щодо відправки й отримання вантажів, особливо хліба й худоби. Так, у 1898 році з неї було відправлено 1,9 млн. пудів різних вантажів, зокрема 1,7 млн. пудів хліба, а також 1,2 тис. голів великої рогатої худоби. Водночас із залізничною станцією було споруджено паровозне депо, а також майстерні малого ремонту. Тут працювало понад 200 робітників. Основні роботи виконувалися вручну. Приміщення не опалювалось, що призводило до частих захворювань ремонтників. Робочий день тривав 10-12 годин. Було в слободі і 10 дрібних промислових підприємств, що переважно переробляли сільськогосподарську сировину,- 2 млини, олійниця, а також невеликий цегельний завод та ін. У 1904 році на них працювало 43 робітники, які виготовляли продукції на 30 тис. карбованців.
Залізничники та інші робітники активно включилися в революційну боротьбу. Найбільші виступи припадають на роки першої російської революції. У 1905 році в депо вже діяла більшовицька група, яку очолювали П. І. Рябченко і П. К. Дубинa. Вони підтримували тісний зв'язок з більшовиками Катеринослава, разом з ними готували загальний страйк робітників Катерининської залізниці. Страйк у Сватівському депо почався 9 грудня 1905 року. На мітингу, що відбувся того ж дня, робітники зажадали встановлення 8-годинного робочого дня, збільшення заробітної плати, політичних свобод. Прагнучи залучити до політичної боротьби й селян, більшовики 11 грудня скликали у Сватовій Лучці другий мітинг, в якому взяло участь 2 тис. чоловік. У своїх виступах П. І. Рябченко та П. К. Дубина запропонували селянам приєднатися до страйку й спільно добиватися своїх прав. На мітингу було обрано страйковий комітет на чолі з М. С. Немцем.