Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Сватове

Сторінка 9 з 10
Гордість радгоспу - його трудівники. Праця кращих з них відзначена високими урядовими нагородами. У 1966 році орденами і медалями Радянського Союзу нагороджено 8 передовиків-тваринників, а майстру механічного доїння Д. І. Фоменку, який обслуговує 100 корів, присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці. За успіхи, досягнуті в збільшенні виробництва зернових та кормових культур, того ж року звання Героя Соціалістичної Праці присвоєно трактористу І. С. Рибальченку. Золоту Зірку Героя має і заступник директора радгоспу Й. Я. Палійов.
Боротьбу трудівників міста за перетворення в життя накреслень партії, виконання виробничих планів нової п'ятирічки очолює міська партійна організація, що налічує 1490 членів КПРС. Її помічником є комсомольська організація, яка об'єднує 2 тис. юнаків і дівчат.
Важливу роль у житті Сватового відіграє міська Рада депутатів трудящих. Серед 77 її депутатів, обраних 12 березня 1967 року, є 36 робітників. Особливо багато уваги Рада і її комісії приділяють упорядкуванню міста й розвитку міського господарства. Тільки за роки семирічки здано в експлуатацію 17,6 тис. кв. м житлової площі. Крім того, трудящі на власні кошти, з допомогою державного кредиту, збудували 1924 будинки. У 1966 році житловий фонд міста збільшився на 4 тис. кв. м і становить 306,1 тис. кв. м. Дореволюційна Сватова Лучка була одноповерховою, а нині виростають багатоповерхові будинки. Зокрема, такими будинками забудований новий мікрорайон, що розкинувся в південно-східній частині міста. За семирічку прокладено 11,5 км шосейних та 4 км асфальтованих шляхів, 6,7 км тротуарів.
Багато сил докладають сватівчани, щоб зробити своє місто красивим і затишним. У 1965 році за активною участю громадськості закладено парк Перемоги площею 4 га. Тільки за семирічку на вулицях і площах висаджено 9 тис. фруктових та декоративних дерев, 28 тис. кущів.
Рік у рік розширюється мережа торговельних і побутових закладів міста. Вона налічує 76 магазинів, 3 їдальні, 2 чайні, 22 майстерні і ательє. За семирічку загальна сума товарообороту Сватівської міської споживспілки зросла на 42 проц. і становила у 1965 році понад 10 млн. крб. Наступного року вона збільшилася до 14,2 млн. крб. Заможно і культурно живуть трудівники міста. Вони мають 80 легкових автомашин, понад 2 тис. телевізорів, передплачують 20,4 тис. примірників газет та журналів.
Добре налагоджено в Сватовому медичне обслуговування населення. Тут працюють міська лікарня з поліклінікою, залізнична лікарня, протитуберкульозний диспансер. Населення обслуговують 8 машин швидкої допомоги. За післявоєнні роки загальна кількість лікарняних ліжок збільшилась з 50 до 270. Завершується спорудження нової лікарні на 120 ліжок. Сума асигнувань на потреби охорони здоров'я жителів міста за семирічку зросла більш як удвоє і в 1965 році становила 732,8 тис. крб.
За роки Радянської влади Сватове стало містом суцільної письменності. Тут налічується 13 шкіл: 4 середні, 4 восьмирічні, 2 початкові, восьмирічна школа-інтернат, вечірня і заочна середні школи. В 1966/67 році в них навчалося 5318 учнів. 189 дітей відвідують музичну школу, відкриту в 1957 році.
Чимало сватівчан навчається у спеціальних і вищих учбових закладах. Щороку збільшується загін інтелігенції. Так, у 1966 році в місті працювало 386 чоловік з вищою освітою, в т. ч. 72 лікарі, 258 вчителів, 25 інженерів, близько 30 спеціалістів сільського господарства.
Після напруженого робочого дня сватівчанам є де провести своє дозвілля. До їх послуг - Будинок культури, 5 клубів, широкоекранний кінотеатр. Широкого розмаху набрала в місті художня самодіяльність. Понад 500 сватівчан розвивають свої таланти і естетичні смаки в самодіяльних колективах. Особливо плідно працює драматичний колектив районного Будинку культури. У березні 1964 року на обласному огляді художньої самодіяльності він показав п'єсу О. М. Островського «Без вини винні». Громадськість високо оцінила виконавську майстерність самодіяльних акторів. Того ж року Міністерство культури У РСР присвоїло драматичному колективу звання Народного самодіяльного театру. Творчу допомогу йому подають режисери, актори, художники Луганського обласного драматичного театру. Так, у
1965 році заслужений артист УРСР Р. Д. Єфименко поставив з артистами-аматорами п'єсу Ю. Мокрієва «Продана дитина».