Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Сватове

На рубежі XX століття було дещо зроблено для поліпшення медичного обслуговування населення. У Сватовій Лучці діяла волосна лікарня на 20 ліжок і працювало 2 лікарі. Крім того, на залізничній станції була приймальна палата на 2 ліжка з одним лікарем. Проте, звичайно, 3 лікарі при всьому бажанні не могли обслужити всіх хворих слободи і волості. А їх було дуже багато. В 1901 році, наприклад, 4,3 проц. слобожан хворіли на дизентерію, 3,1 проц.- на черевний тиф. Того року було багато випадків захворювання на дифтерію й скарлатину. Особливо збільшилося роботи у лікарів, коли спалахнула світова імперіалістична бойня і з фронту почали повертатися поранені і покалічені солдати - жителі слободи і волості. Через нестачу продовольства поширилися епідемії тифу. Люди проклинали війну, проклинали царський уряд, який її розпочав, і звістку про його повалення в лютому 1917 року вони зустріли з великою радістю.
На початку березня 1917 року залізничники станції Сватове обрали Раду робітничих і солдатських депутатів. Однак більшість в ній захопили меншовики і есери. У червні в Раді виникає більшовицька група на чолі з робітником депо Ф. X. Водоп'яновим. На час перемоги Жовтневого збройного повстання в Петрограді авторитет більшовиків у Раді вже був міцний. Наприкінці жовтня на станції було створено ревком, який проголосив у волості Радянську владу. Головою ревкому став Ф. X. Водоп'янов, секретарем та комісаром залізничної дільниці - Я. С. Блудов, членами - І. К. Григор'єв (командир залізничного загону Червоної гвардії і комісар станції), матрос М. Жилкин (комісар депо й начальник штабу червоно гвардійського загону), робітник Я. П. Свистун.
Залізничний ревком встановлював революційний порядок на станції, боровся з спекуляцією та саботажем, зловмисною затримкою вантажів, розкраданням державного майна і т. д. Одночасно з ревкомом утворилася волосна Рада селянських депутатів. Навесні 1918 року вона почала розподіл поміщицьких земель між безземельними і малоземельними селянами.
Сватівські червоно гвардійці брали участь у боротьбі проти каледінців. У листопаді 1917 року на прохання Старобільського ревкому вони допомогли розгромити загіп білокозаків, що лютував у районі Біловодська. Було захоплено чимало зброї, якої так не вистачало бійцям загону.
У січні 1918 року, після налагодження зв'язку з Центральним штабом Червоної гвардії Харкова, сватівський загін одержав 300 гвинтівок, 2 кулемети, 7 револьверів та необхідну кількість патронів. Ця зброя знадобилася для боротьби з австро-німецькими загарбниками, які в лютому 1918 року вторглися на Україну. В боях
під Сватовою Лучкою у квітні того ж року велику допомогу червоно гвардійському загонові подав бронепоїзд «Грім», збудований робітниками депо. Пізніше сваті вські червоно гвардійці в складі 5-ї Української армії К. Є. Ворошилова здійснили героїчний похід від Луганська до Царицина.
В середині листопада 1918 року Сватову Лучку захопив петлюрівський полк. 19 листопада валуйський партизанський загін під командуванням М. Крюкова та місцеві партизани завдали поразки петлюрівцям і відновили в слободі Радянську владу. Сватівський ревком (голова М. Д. Седашенко) почав налагоджувати роботу депо і залізничної станції. Робітники відбудовували зруйновані ділянки залізничної колії, ремонтували паровози, щоб забезпечити перевезення необхідного країні вугілля та інших вантажів. Однак мирне будівництво було перервано денікінцями, які в липні 1919 року вдерлися у Сватову Лучку. Майже півроку лютували вони в слободі - розстрілювали, вішали, катували.
У середині грудня 4-а й 11-а кавалерійські дивізії Першої Кінної армії завдали нищівного удару білогвардійцям у районі Покровського, а 16 грудня вибили їх із Сватової Лучки. Денікінське командування знову кинуло сюди великі сили. На околицях слободи почалися запеклі бої. Рішучі дії Реввійськради 1 Кінної армії дали можливість відстояти Сватову Лучку. Серед червоних кіннотників, що визволяли слободу від ворога, був і місцевий житель І. І. Столбовой, який служив у Першій кінній заступником командира полку. За героїзм його нагороджено двома орденами бойового Червоного Прапора. Чимало сватоволучан із зброєю в руках відстоювали Радянську владу. Так, комісар бронепоїзда «Вперед» Г. І. Дмитрієв воював на східному фронті, Г. П. Чертовський був старшим кулеметником на бронепоїзді «Грім».
Після розгрому денікінців жителям Сватової Лучки тривалий час довелося вести боротьбу з куркульськими бандами. У боях з ними загинули командир загону самооборони Олександр Чуєв, міліціонери Яків Каплун, Павло Оболенський та багато інших.