Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Робітники і селяни слободи мужньо билися на фронтах громадянської війни. Серед них - ровеньківці С. А. Паталаха, Т. І. Молотов, А. С. Головченко, М. П. Степаненко, М. І. Кондратенко та інші.
Під ударами Першої Кінної армії напередодні нового, 1920, року денікінці втекли з Ровеньок. У слободі відновилася Радянська влада. Ревком узяв на облік поміщицьке майно, організував допомогу фронту продовольством і фуражем, допомагав червоноармійським сім'ям.
Шахтарі розпочали бій з розрухою. Напівголодні, погано одягнені, вони самовіддано працювали в ім'я нового життя. Доводилося одночасно відбудовувати захоплені шахти і відбивати бандитські нальоти. В цій боротьбі загартовувався і мужнів комсомол. Перший комсомольський осередок у Ровеньках виник у перших числах березня 1920 року. На початок квітня в слободі налічувалося вже сорок комсомольців. Комсомолець 20-х років, член партії ленінського призову М. Д. Слесарєв згадує: «Перша комсомольська організація була створена в слободі, друга - в селищі
Козабілівці. В Козабілівську організацію входила молодь шахт «Алмазної», «Сив'яківки» і «Благовєщенської». Нелегко було першим комсомольцям Олександру Мартиненкові, Івану Князєву, братам Івану і Митрофану Грищенкам, Максиму Мельникову. Вдень вони працювали в шахті, а після роботи несли вартову службу в дозорі частин особливого призначення. Всі комсомольці шахти входили в загін, командиром якого був комуніст Ф. Д. Слесарєв. їх характеризувала висока дисципліна, мужність і відданість Батьківщині».
Велику допомогу подав Донбасові братній російський народ. Січень 1921 року було оголошено місяцем сприяння Донбасові. На роботу в Ровеньки приїхали трудящі з різних міст Радянської країни. Тамбовський комуніст І. В. Ко- чегаров, колишній моряк-балтієць, у 1921 році очолив партійну організацію Ровеньок. Комуністи вживали найдійовіших заходів для ліквідації паливного голоду. Організовувалися масові недільники для впорядкування рудникових дворів і залізниці. Силами громадськості було прокладено залізничну колію до Люби- мівської шахти. Однією з перших в Ровеньках вугілля дала шахта «Валентинівська». В 1922 році, до п'ятиріччя Великої Жовтневої соціалистичної революції, робітники і селяни Ровенецької волості з радістю телеграфували В. І. Леніну про відкриття електричної станції. Самовіддано працювали гірники Ровеньок. На початок 1923 року на території Ровенецької волості вже діяло сім вугільних підприємств.
Тяжким жалем у серцях ровеньківців відгукнулася звістка про смерть вождя. На траурних мітингах у слободі і на шахтах трудящі клялися до кінця бути вірними справі Леніна. В протоколі траурного мітингу станції Дар'ївки Ровенецької волості записано: «Ми даємо слово ще тісніше згуртуватися навколо партії більшовиків. Дружною і спільною роботою ми проведемо в життя всі ті лозунги, які висунув В. І. Ленін, і найголовніший з них - союз робітників і селян, і що б там не казали вороги трудового класу, ми знаємо, що в усьому світі переможе нове суспільство, основане на тісному союзі робітників і селян».
У траурні січневі дні на мітингу було вирішено зробити вінок з антрацитових вуглин і покласти його біля труни В. І. Леніна. Делегація гірників, очолена Д. І. Хованським, доставила вінок у Москву. Тепер він зберігається у філіалі музею В. І. Леніна в Києві.
Ще з більшою енергією ровеньківці взялися виконувати заповіти Ілліча. Значно поповнила свої ряди районна партійна організація. На початок 1926 року вона налічувала 1380 членів і кандидатів партії. В центрі уваги комуністів стояли питання найшвидшого розвитку вугільної промисловості. Так, на XI районній партійній конференції, що відбулася в січні 1927 року, головну увагу було зосереджено на аналізі темпів зростання видобутку вугілля на шахтах Ровеньківського рудоуправління, яке об'єднувало сім шахт. На конференції відзначалося, що протягом 1926 року в порівнянні з попереднім роком видобуток антрациту зріс на 22 проц. Партійна організація брала курс на підвищення продуктивності праці. В результаті ряду вжитих заходів продуктивність праці на шахтах на початок 1928 року зросла на 18 проц. Цьому великою мірою сприяли розвиток раціоналізаторської роботи,
Ровеньки
Сторінка 6 з 15
руку, обличчя її залилося кров'ю. Палач у цей час вибив з-під її ніг стільчик».Робітники і селяни слободи мужньо билися на фронтах громадянської війни. Серед них - ровеньківці С. А. Паталаха, Т. І. Молотов, А. С. Головченко, М. П. Степаненко, М. І. Кондратенко та інші.
Шахтарі розпочали бій з розрухою. Напівголодні, погано одягнені, вони самовіддано працювали в ім'я нового життя. Доводилося одночасно відбудовувати захоплені шахти і відбивати бандитські нальоти. В цій боротьбі загартовувався і мужнів комсомол. Перший комсомольський осередок у Ровеньках виник у перших числах березня 1920 року. На початок квітня в слободі налічувалося вже сорок комсомольців. Комсомолець 20-х років, член партії ленінського призову М. Д. Слесарєв згадує: «Перша комсомольська організація була створена в слободі, друга - в селищі
Козабілівці. В Козабілівську організацію входила молодь шахт «Алмазної», «Сив'яківки» і «Благовєщенської». Нелегко було першим комсомольцям Олександру Мартиненкові, Івану Князєву, братам Івану і Митрофану Грищенкам, Максиму Мельникову. Вдень вони працювали в шахті, а після роботи несли вартову службу в дозорі частин особливого призначення. Всі комсомольці шахти входили в загін, командиром якого був комуніст Ф. Д. Слесарєв. їх характеризувала висока дисципліна, мужність і відданість Батьківщині».
Велику допомогу подав Донбасові братній російський народ. Січень 1921 року було оголошено місяцем сприяння Донбасові. На роботу в Ровеньки приїхали трудящі з різних міст Радянської країни. Тамбовський комуніст І. В. Ко- чегаров, колишній моряк-балтієць, у 1921 році очолив партійну організацію Ровеньок. Комуністи вживали найдійовіших заходів для ліквідації паливного голоду. Організовувалися масові недільники для впорядкування рудникових дворів і залізниці. Силами громадськості було прокладено залізничну колію до Люби- мівської шахти. Однією з перших в Ровеньках вугілля дала шахта «Валентинівська». В 1922 році, до п'ятиріччя Великої Жовтневої соціалистичної революції, робітники і селяни Ровенецької волості з радістю телеграфували В. І. Леніну про відкриття електричної станції. Самовіддано працювали гірники Ровеньок. На початок 1923 року на території Ровенецької волості вже діяло сім вугільних підприємств.
Тяжким жалем у серцях ровеньківців відгукнулася звістка про смерть вождя. На траурних мітингах у слободі і на шахтах трудящі клялися до кінця бути вірними справі Леніна. В протоколі траурного мітингу станції Дар'ївки Ровенецької волості записано: «Ми даємо слово ще тісніше згуртуватися навколо партії більшовиків. Дружною і спільною роботою ми проведемо в життя всі ті лозунги, які висунув В. І. Ленін, і найголовніший з них - союз робітників і селян, і що б там не казали вороги трудового класу, ми знаємо, що в усьому світі переможе нове суспільство, основане на тісному союзі робітників і селян».
У траурні січневі дні на мітингу було вирішено зробити вінок з антрацитових вуглин і покласти його біля труни В. І. Леніна. Делегація гірників, очолена Д. І. Хованським, доставила вінок у Москву. Тепер він зберігається у філіалі музею В. І. Леніна в Києві.
Ще з більшою енергією ровеньківці взялися виконувати заповіти Ілліча. Значно поповнила свої ряди районна партійна організація. На початок 1926 року вона налічувала 1380 членів і кандидатів партії. В центрі уваги комуністів стояли питання найшвидшого розвитку вугільної промисловості. Так, на XI районній партійній конференції, що відбулася в січні 1927 року, головну увагу було зосереджено на аналізі темпів зростання видобутку вугілля на шахтах Ровеньківського рудоуправління, яке об'єднувало сім шахт. На конференції відзначалося, що протягом 1926 року в порівнянні з попереднім роком видобуток антрациту зріс на 22 проц. Партійна організація брала курс на підвищення продуктивності праці. В результаті ряду вжитих заходів продуктивність праці на шахтах на початок 1928 року зросла на 18 проц. Цьому великою мірою сприяли розвиток раціоналізаторської роботи,
Дивиться також інші населені пункти району: