Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Першу школу було відкрито в Ровеньках наприкінці 70-х років XIX століття. Це було двокласне міністерське училище на 120 місць, при якому були майстерні
і добре обладнаний спортивний майданчик. У листопаді 1891 року було відкрито ровеньківську церковнопарафіальну школу, в якій вчилося 100 хлопців і дівчат. Дві третини дітей шкільного віку не мали можливості вчитися. Тому в 1910 році на селянському волосному сході було прийнято рішення про будівництво двоповерхового будинку в слободі на кошти самооподаткування. Але місцеві церковники заперечували проти цього, і школа не була збудована.
У 1904-1905 роках у Ровеньках було відкрито приватний кінотеатр «Синема» на 100 глядачів. Одночасно з цим на вулицях біля будинків багачів з'явилися електричні ліхтарі. На рік раніше в слободі було відкрито бібліотеку, а в 1906 році - книгарню, в якій продавали літературу тільки релігійного змісту. Щоб якось пожвавити одноманітне життя слободи, місцева, інтелігенція влаштовувала аматорські спектаклі, організовувала голосні читання книжок, на які запрошувалися всі бажаючі.
Лютнева революція викликала нове революційне піднесення в містах і шахтарських селищах Донбасу. Скрізь відбулися мітинги і демонстрації солідарності з петроградськими робітниками, солдатами і матросами, які скинули царське самодержавство. На мітингу в Ровеньках після повідомлення М. С. Фоменка, який повернувся з заслання, про повалення царя жителі скинули з п'єдесталу монумент Миколи І.
На початку березня 1917 року в Ровеньках було обрано Раду робітничих і селянських депутатів. Очолив її більшовик Д. А. Ступаков. Рада боролася проти саботажу капіталістів, розглядала конфлікти між робітниками і адміністрацією, регулювала ціни на продукти.
Важливою подією цих днів було створення профспілки гірників. Першим головою профспілки став кадровий шахтар В. П. Скалозубов.
Починаючи з липневих днів 1917 року, після переходу контрреволюції у відкритий наступ, загони донських козаків-каледінців чинили бандитські нальоти на райони Донбасу з метою придушення робітничого руху, розгрому Рад і більшовицьких організацій. 21 вересня Каледін запровадив на залізничних станціях охорону. Ці поліцейські дії зустріли різку відсіч з боку шахтарів Донбасу. Солідаризуючись з гірниками ряду промислових районів, робітники і службовці ровеньківських шахт №№ 1, 2 і 5, що належали Дар'ївському акціонерному товариству, на об'єднаних зборах 30 вересня разом з представниками Колачівського і Боківського рудників прийняли постанову приєднатися до резолюції трудящих Макіївського, Боково-Хрустальського і Щотово-Картушинського гірничих районів, які вимагали виве
дення козаків не пізніше 10 жовтня з усього Донбасу. В противному разі, заявляли ровеньківці, ми приєднаємося до загального страйку і боротимемося проти козаків усіма засобами, аж до застосування терору.
З'їзд представників робітничих депутатів, профспілок, гірничих комітетів, робітничої міліції та інших організацій Донбасу, що зібрався 21 жовтня в Харкові, висловився за загальний страйк Донецького і Криворізького басейнів. З'їзд застерігав робітників від поодиноких виступів, які «гратимуть на руку донецьким промисловцям». Цією вказівкою керувалися більшовики Ровеньок та інших гірничорудних районів. За прикладом макіївців з членів Рад депутатів Боківського, Хрустальського, Довжанського, Щотово-Картушинського і Ровенецького гірничорудних районів було створено загальний страйковий комітет. Він очолив підготовку до загального страйку проти провокаційних дій козачих військ. На місцях, під безпосереднім керівництвом Рад, створювалися загони Червоної гвардії, озброювалися робітники, збиралися кошти і продовольство. В ці дні в слободі колишній коваль К. В. Бабичев і шахтар А. О. Мухін, що повернулись з фронтів імперіалістичної війни, організували загін Червоної гвардії. Спочатку він налічував 100 чол. Командиром загону став більшовик К. В. Бабичев, а начальником штабу - А. О. Мухін. Загін поповнювався щодня. Велику допомогу в його озброєнні подали луганські більшовики і штаб Червоної гвардії, начальником якого був О. Я. Пархоменко. В Ровеньки з Луганська було привезено 600 гвинтівок і 40 тис. патронів.
Ровеньки
Сторінка 4 з 15
ліжок, в якому працював один лікар. Ця невелика лікарня мала обслуговувати населення 10 волостей.Першу школу було відкрито в Ровеньках наприкінці 70-х років XIX століття. Це було двокласне міністерське училище на 120 місць, при якому були майстерні
У 1904-1905 роках у Ровеньках було відкрито приватний кінотеатр «Синема» на 100 глядачів. Одночасно з цим на вулицях біля будинків багачів з'явилися електричні ліхтарі. На рік раніше в слободі було відкрито бібліотеку, а в 1906 році - книгарню, в якій продавали літературу тільки релігійного змісту. Щоб якось пожвавити одноманітне життя слободи, місцева, інтелігенція влаштовувала аматорські спектаклі, організовувала голосні читання книжок, на які запрошувалися всі бажаючі.
Лютнева революція викликала нове революційне піднесення в містах і шахтарських селищах Донбасу. Скрізь відбулися мітинги і демонстрації солідарності з петроградськими робітниками, солдатами і матросами, які скинули царське самодержавство. На мітингу в Ровеньках після повідомлення М. С. Фоменка, який повернувся з заслання, про повалення царя жителі скинули з п'єдесталу монумент Миколи І.
На початку березня 1917 року в Ровеньках було обрано Раду робітничих і селянських депутатів. Очолив її більшовик Д. А. Ступаков. Рада боролася проти саботажу капіталістів, розглядала конфлікти між робітниками і адміністрацією, регулювала ціни на продукти.
Важливою подією цих днів було створення профспілки гірників. Першим головою профспілки став кадровий шахтар В. П. Скалозубов.
Починаючи з липневих днів 1917 року, після переходу контрреволюції у відкритий наступ, загони донських козаків-каледінців чинили бандитські нальоти на райони Донбасу з метою придушення робітничого руху, розгрому Рад і більшовицьких організацій. 21 вересня Каледін запровадив на залізничних станціях охорону. Ці поліцейські дії зустріли різку відсіч з боку шахтарів Донбасу. Солідаризуючись з гірниками ряду промислових районів, робітники і службовці ровеньківських шахт №№ 1, 2 і 5, що належали Дар'ївському акціонерному товариству, на об'єднаних зборах 30 вересня разом з представниками Колачівського і Боківського рудників прийняли постанову приєднатися до резолюції трудящих Макіївського, Боково-Хрустальського і Щотово-Картушинського гірничих районів, які вимагали виве
дення козаків не пізніше 10 жовтня з усього Донбасу. В противному разі, заявляли ровеньківці, ми приєднаємося до загального страйку і боротимемося проти козаків усіма засобами, аж до застосування терору.
З'їзд представників робітничих депутатів, профспілок, гірничих комітетів, робітничої міліції та інших організацій Донбасу, що зібрався 21 жовтня в Харкові, висловився за загальний страйк Донецького і Криворізького басейнів. З'їзд застерігав робітників від поодиноких виступів, які «гратимуть на руку донецьким промисловцям». Цією вказівкою керувалися більшовики Ровеньок та інших гірничорудних районів. За прикладом макіївців з членів Рад депутатів Боківського, Хрустальського, Довжанського, Щотово-Картушинського і Ровенецького гірничорудних районів було створено загальний страйковий комітет. Він очолив підготовку до загального страйку проти провокаційних дій козачих військ. На місцях, під безпосереднім керівництвом Рад, створювалися загони Червоної гвардії, озброювалися робітники, збиралися кошти і продовольство. В ці дні в слободі колишній коваль К. В. Бабичев і шахтар А. О. Мухін, що повернулись з фронтів імперіалістичної війни, організували загін Червоної гвардії. Спочатку він налічував 100 чол. Командиром загону став більшовик К. В. Бабичев, а начальником штабу - А. О. Мухін. Загін поповнювався щодня. Велику допомогу в його озброєнні подали луганські більшовики і штаб Червоної гвардії, начальником якого був О. Я. Пархоменко. В Ровеньки з Луганська було привезено 600 гвинтівок і 40 тис. патронів.
Дивиться також інші населені пункти району: