Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Ровеньки

У статистичних відомостях про заселення земель області Війська Донського за 1866 рік говориться, що Орлово-Ровенецька слобода входила до Міуського округу і була волосним центром. До Ровенецької волості належали селища Грибоватське, Карпове-Вишневецьке і Номікосове-Козабілівське, а також селища теперішнього сусіднього міста Свердловська - Кондрючевське, Довжинське і Куряче.
На початку XX століття на території слободи Ровенецької починаються роботи по виявленню місцевих корисних копалин. У 1820 році з Луганського заводу за розпорядженням міністра фінансів був командирований маркшейдер 9-го класу Козін для дослідження в землях Війська Донського різних викопних руд, переважно залізних.
У поданому Козіним описі «Про мінеральності при землі Війська Донського» зазначалося, що в районі балки Ровеньки, в околицях села Дар'ївки і по річці Малій Кам'янці виявлено поклади кам'яного вугілля. По річці Ровенька трапляється сланець, а від Кам'янки до річки Кріпенької і по течії річки Нагольної до Міусу - металоносні слюдисті сланці. Згодом, у 1837-1839 рр., матеріали ці було доповнено дослідженнями експедиції Демидова під керівництвом французького інженера Лепле.
У 1839 році уряд видав постанову, за якою всі урочища, що містили в собі кам'яне вугілля, вимежовувалися у військову власність, а власникам їх давалися землі з вільних військових запасів. Для виконання цієї постанови з Луганського заводу виїхали два гірничі інженери - штабс-капітан Соколов і поручик Анісімов, згодом замість штабс-капітана був призначений поручик Томілов. Цим інженерам було наказано оглянути землю Війська Донського і вказати такі родовища викопного вугілля, які за їх надійністю слід відмежувати у військову власність. Проте лише через 50 років починається освоєння родовищ кам'яного вугілля, виявлених у районі річки і балки Ровеньки.
Відкриття ровенецьких шахт належить до 70-х років XIX століття і зв'язане з будівництвом Катерининської залізниці. Перша примітивна шахта давала вугілля залізничному посту Козабілівка. Надшахтних споруд вона не мала. На поверхні було встановлено лише коловорот-барабан, який обертали двоє робітників. Таким чином вони спускали робітників у шахту і піднімали на поверхню баддю з вугіллям. Тут же біля шахти вугілля складали, а потім вивозили на станцію.
Люди працювали під землею в жахливих умовах. Вибійники відколювали вугілля кайлами і клинками, лежачи у воді, при світлі каганця. До штреку вугілля вивозили дерев'яними саньми саночники, які впрягалися в лямку з брезенту або залізного ланцюга.
Умови життя були не кращими. Робітники тулилися у вогких і душних землянках, викопаних на схилі балки, недалеко від шахти. Піл, стіл з двох дощок, дві лави - такі були меблі шахтарського житла. В кутку проти дверей - кам'яна піч.
Через 10 років після відкриття першої шахти в Ровеньках було вже чотири діючі вугільні підприємства, на яких працювало 46 робітників. За 1887 рік на цих шахтах було видобуто 12 тис. пудів антрациту.
На початку XX століття в економічному житті слободи спостерігається піднесення. Річна продуктивність окремих шахт на цей час більш як у 8 раз перевищила загальний видобуток вугілля на всіх копальнях Ровеньок у 1887 році. Так, наприклад, на руднику Н. Д. Стахєєва і К°, розташованому в околицях селища Козабілівки, щороку видобували вже до 1 млн. пудів антрациту. Поблизу слободи розроблялися також пласти покрівельного, шиферного і рисувального сланців. Камінь-плитняк відправляли в Новочеркаськ.
Наприкінці 80-х рр. XIX століття в слободі з'являються підприємства по переробці сільськогосподарської сировини та виробництву будівельних матеріалів, розвиваються промисли. У Ровеньках жили чинбарі, шевці, бондарі, кустарі, що виготовляли дерев'яний посуд, столяри, кравці; останніх було в слободі чимало, і заселяли вони вулицю Кравцівку. Існували тут також дрібні підприємства по виготовленню солодощів - маківок, леденців.
Крупніше виробництво було представлене винокурним, шкіряним і цегельним заводами, чотирма водяними млинами.
За даними 1897 року, в Ровеньках проживало 3851 чол., що займалися хліборобством, 264 ремісники, 104 торгівці. Гірничі робітники іще не відокремлювалися. У слободі налічувалось 4487 жителів і 774 господарства.



Дивиться також інші населені пункти району: