Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У грудні 1917 року в Ровеньках створюється ревком. Першим головою його був більшовик М. С. Фоменко. Поряд з воєнними заходами проти Каледіна ровеньківські більшовики розгорнули велику роз'яснювальну роботу серед козаків, в результаті якої окремі козачі частини рішуче виступили проти свого командування. Так, козаки 39-го полку відмовилися нести військово-польову службу на рудниках Ровенецького гірничого району.
У ці дні значно активізує свою діяльність і Ровеньківська Рада, очолювана більшовиком С. А. Паталахою. Рада почала рішуче проводити в життя перші декрети Радянської влади. В слободі було організовано продовольчу комісію для налагодження постачання населення, конфісковано майно ряду поміщицьких економій. Конфісковане майно, хліб, худобу, реманент роздавали біднішому населенню.
У відповідь на це меншовики і есери разом з шахтовласниками організували в Ровеньках свої збори, на яких прийняли рішення не визнавати постанов Радянської влади і дій ревкому. Ровеньківські червоно гвардійці розігнали це зборище контрреволюції. Проте через кілька тижнів шахтовласники разом з куркулями сусідніх сіл знову зібралися на збори. Вони намагалися розгромити Раду і жорстоко побили більшовика, члена Ради С. С. Одинцова. Як пише в своїх спогадах Д. А. Ступаков, «червоногвардійці-шахтарі по-своєму покарали організаторів цього контрреволю-
ційного виступу. Вони послали їх працювати в шахти на два тижні без вихідного дня. Всіх місцевих буржуїв і куркулів червоно гвардійці примусили внести штраф 40 тисяч карбованців».
Червоно гвардійці дали дружну відсіч і козакам сотні хорунжого Борисова, яку було введено в слободу.
У січні 1918 року влада в Ровеньках цілком перейшла до рук Ради. Тоді ж створюється партійний осередок. У числі перших комуністів були С. С. Одинцов, М. С. Фоменко, С. А. Паталаха та інші. Але ровеньківців чекали нові серйозні випробування - у квітні 1918 року в Донбас прийшли австро-німецькі окупанти. Ровеньківські більшовики пішли в підпілля. Вони проводять свою роботу через різні легальні організації, наприклад, через «Союз покалічених воїнів», головою якого був Д. А. Ступаков. Важливим успіхом було обладнання підпільної друкарні. В листівках до робітників більшовики викривали дії німецьких окупантів. Під впливом комуністів селяни Ровенецької слободи відмовилися повернути відібрані у поміщиків землю, реманент і коней, саботували поставку продуктів для німецької армії, ухилялися від призову до білокозачих частин. Так, на сході в селищі Дар'ївці було вирішено до козачої армії нікого не відпускати.
На кінець 1918 року кайзерівські війська було вигнано з Донбасу. Проте мирний період тривав недовго. Денікінські полчища, що наступали з півдня, в травні 1919 року зайняли Ровеньки. Почалися переслідування і арешти не тільки радянських працівників, але й усіх, хто брав участь у революції. В слободі розташувався каральний загін. Карателі-білогвардійці без суду і слідства стягували з селян плату за поміщицьке майно. Білогвардійці мстилися сім'ям радянських активістів, які пішли до Червоної Армії. З непокірними жорстоко розправлялися. В слободі було встановлено кілька шибениць. Дочка колишнього голови волосної Ради Г. С. Паталаха згадує: «У мене в пам'яті збереглися ті чорні дні. На світанку в нашу землянку вдерлися денікінці. Карателі озвіріло допитували про батька, матір, потім її катували, стару бабусю били шомполами. Мати, не витримавши катувань, надвечір померла, а нас, трьох дітей (четвертому було близько року), поставили біля шибениці. Перед моїми очима гойдалися трупи повішених старої жінки та її внука-партизана. Я бачила, як вона лівою рукою накидала собі на шию петлю, праву підняла, щоб перехреститися. Козак одним ударом шаблі відрубав їй пальці. Стара жінка ще раз підняла скривавлену праву
Ровеньки
Сторінка 5 з 15
Робітники і селяни Ровеньок палко вітали Жовтневе збройне повстання в Петрограді, схвалили рішення 2-го Всеросійського з'їзду Рад і утворення першого Радянського уряду, очоленого В. І. Леніним. Про непохитну віру ровеньківців у свій уряд переконливо говорить одна з резолюцій: «Сход селян, селянок і солдатів слободи Ровеньки, заслухавши... промовців різних партій з поточного моменту..., постановив одноголосно висловити привітання і повне довір'я Раді комісарів, на чолі якої стоїть партія більшовиків, яку ми вважаємо єдиною революційною партією з усіх соціалістичних партій, обіцяємо їй всемірну підтримку». У ці дні значно активізує свою діяльність і Ровеньківська Рада, очолювана більшовиком С. А. Паталахою. Рада почала рішуче проводити в життя перші декрети Радянської влади. В слободі було організовано продовольчу комісію для налагодження постачання населення, конфісковано майно ряду поміщицьких економій. Конфісковане майно, хліб, худобу, реманент роздавали біднішому населенню.
У відповідь на це меншовики і есери разом з шахтовласниками організували в Ровеньках свої збори, на яких прийняли рішення не визнавати постанов Радянської влади і дій ревкому. Ровеньківські червоно гвардійці розігнали це зборище контрреволюції. Проте через кілька тижнів шахтовласники разом з куркулями сусідніх сіл знову зібралися на збори. Вони намагалися розгромити Раду і жорстоко побили більшовика, члена Ради С. С. Одинцова. Як пише в своїх спогадах Д. А. Ступаков, «червоногвардійці-шахтарі по-своєму покарали організаторів цього контрреволю-
ційного виступу. Вони послали їх працювати в шахти на два тижні без вихідного дня. Всіх місцевих буржуїв і куркулів червоно гвардійці примусили внести штраф 40 тисяч карбованців».
Червоно гвардійці дали дружну відсіч і козакам сотні хорунжого Борисова, яку було введено в слободу.
У січні 1918 року влада в Ровеньках цілком перейшла до рук Ради. Тоді ж створюється партійний осередок. У числі перших комуністів були С. С. Одинцов, М. С. Фоменко, С. А. Паталаха та інші. Але ровеньківців чекали нові серйозні випробування - у квітні 1918 року в Донбас прийшли австро-німецькі окупанти. Ровеньківські більшовики пішли в підпілля. Вони проводять свою роботу через різні легальні організації, наприклад, через «Союз покалічених воїнів», головою якого був Д. А. Ступаков. Важливим успіхом було обладнання підпільної друкарні. В листівках до робітників більшовики викривали дії німецьких окупантів. Під впливом комуністів селяни Ровенецької слободи відмовилися повернути відібрані у поміщиків землю, реманент і коней, саботували поставку продуктів для німецької армії, ухилялися від призову до білокозачих частин. Так, на сході в селищі Дар'ївці було вирішено до козачої армії нікого не відпускати.
На кінець 1918 року кайзерівські війська було вигнано з Донбасу. Проте мирний період тривав недовго. Денікінські полчища, що наступали з півдня, в травні 1919 року зайняли Ровеньки. Почалися переслідування і арешти не тільки радянських працівників, але й усіх, хто брав участь у революції. В слободі розташувався каральний загін. Карателі-білогвардійці без суду і слідства стягували з селян плату за поміщицьке майно. Білогвардійці мстилися сім'ям радянських активістів, які пішли до Червоної Армії. З непокірними жорстоко розправлялися. В слободі було встановлено кілька шибениць. Дочка колишнього голови волосної Ради Г. С. Паталаха згадує: «У мене в пам'яті збереглися ті чорні дні. На світанку в нашу землянку вдерлися денікінці. Карателі озвіріло допитували про батька, матір, потім її катували, стару бабусю били шомполами. Мати, не витримавши катувань, надвечір померла, а нас, трьох дітей (четвертому було близько року), поставили біля шибениці. Перед моїми очима гойдалися трупи повішених старої жінки та її внука-партизана. Я бачила, як вона лівою рукою накидала собі на шию петлю, праву підняла, щоб перехреститися. Козак одним ударом шаблі відрубав їй пальці. Стара жінка ще раз підняла скривавлену праву
Дивиться також інші населені пункти району: