Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Збільшення валового доходу до 572 тис. крб. у 1966 році дало можливість господарству вести в роки семирічки велике виробниче і культурне будівництво. За семиріччя стали до ладу: 4 корівники, 3 свинарники, курятник, омшаник, 3 кормокухні, механізовано корівник на 200 голів.
За рахунок культурного фонду колгосп спорудив бригадний клуб із залом для глядачів на 200 місць, бібліотеку.
Зростала за ці роки і оплата праці колгоспників. У 1966 році вона становила в середньому 3 крб. 14 коп. за людинодень.
За час, що пройшов після жовтневого (1964 р.) Пленуму ЦК КПРС, в колгоспі
багато зроблено для дальшого підвищення культури землеробства, підвищення продуктивності тваринництва. Полеводські бригади борються за звання колективів високої культури землеробства. Кращі передовики відзначені урядом. Орденами «Знак пошани» нагороджені механізатор І. М. Лисенко і доярка Г. В. Тарановська.
Великі зміни відбулися на міловському олійницькому заводі. Реконструйовано основні виробничі цехи і складське господарство. Це дало можливість збільшити
випуск товарної продукції в 3,8 раза. 94 проц. олії вироблялося в 1966 році першим сортом. Продукція заводу споживається не тільки в нашій країні, але й експортується в НДР, Австрію, Данію, Голландію, Швецію, Норвегію, Бельгію, Францію, на Кубу. На заводі успішно освоєно виробництво кормових фосфатидів - цінного корму, який знайшов застосування у тваринництві.
На підприємстві працює чимало справжніх майстрів своєї справи - ударників комуністичної праці. Імена кращих трудівників, які працювали на заводі понад 25 років, заносяться до книги «Золотого фонду» підприємства, а імена тих, що працювали понад 20 років,- до книги «Срібного фонду». Серед кращих виробничників - кочегари К. Н. Бур'янова, П. М. Величко, лаборантка Г. Я. Колган, головний інженер І. П. Горох.
У 1957 році в Міловому створено районну організацію «Міжколгоспбуд». Сільські будівельники споруджують в районі не тільки виробничі, а й культурно-побутові об'єкти. В 1966 році загальний обсяг виконаних «Міжколгоспбудом» будівельно-монтажних робіт становив 626 тис. крб. У розпорядженні цієї будівельної організації є цегельний завод з річною продуктивністю 1 млн. штук цеглин, літній полігон для складання залізобетонних конструкцій.
Створення постійної будівельної бази сприяло дальшому зростанню і упорядкуванню селища. Його загальний житловий фонд становив у 1967 році 75 тис. кв. м, в т. ч. державний житловий фонд - 3 тис. кв. м. Лише за роки семирічки в Міловому споруджено близько 12 тис. кв. м житла. Селище повністю електрифіковане завдяки підключенню його до державної енергомережі.
Комунальне господарство представлене тут лазнею, перукарнею і готелем. Довжина водопровідної мережі 15 км. Працює районний побуткомбінат, який має швейну, годинникову і шевську майстерні, валяльний цех, майстерню по ремонту побутових приладів, приймальний пункт хімчистки і художню майстерню.
Помітно розширилась у післявоєнні роки торговельна мережа. Лише за семирічку відкрито чотири продовольчі магазини і два спеціалізовані - меблево-господарський і м'ясо-молочний, а також кафе-ресторан. У 1967 році покупців обслуговувало 10 магазинів. Якщо в 1963 році їх товарооборот становив 4176,3 тис. крб., то в 1966 - 4379,5 тис. крб. Продаж холодильників зріс майже в 6 разів, телевізорів у 2,5 раза, радіотоварів - у 2 рази.
Поліпшується медичне обслуговування населення. В 1967 році стаціонар Міловської районної лікарні збільшився до 110 ліжок. Відкрита при лікарні поліклініка може приймати за добу близько 350 хворих. Діють рентгенівський і фізіотерапевтичний кабінети. В районній лікарні працювало в 1967 році 11 лікарів, 6 фельдшерів, 58 медичних сестер та 38 санітарок.
Мілове
Сторінка 9 з 11
в т. ч. 488 корів; 1298 голів свиней, 942 вівці, 3764 голови птиці. Колгоспна техніка представлена 17 тракторами і 11 комбайнами. Якщо в 1958 році господарство одержало на 100 га сільськогосподарських угідь 166,3 цнт молока і 25,6 цнт м'яса, то в 1966 році виробництво цих продуктів піднялось відповідно до 210,6 і 40,3 центнера. За рахунок культурного фонду колгосп спорудив бригадний клуб із залом для глядачів на 200 місць, бібліотеку.
Зростала за ці роки і оплата праці колгоспників. У 1966 році вона становила в середньому 3 крб. 14 коп. за людинодень.
За час, що пройшов після жовтневого (1964 р.) Пленуму ЦК КПРС, в колгоспі
багато зроблено для дальшого підвищення культури землеробства, підвищення продуктивності тваринництва. Полеводські бригади борються за звання колективів високої культури землеробства. Кращі передовики відзначені урядом. Орденами «Знак пошани» нагороджені механізатор І. М. Лисенко і доярка Г. В. Тарановська.
Великі зміни відбулися на міловському олійницькому заводі. Реконструйовано основні виробничі цехи і складське господарство. Це дало можливість збільшити
випуск товарної продукції в 3,8 раза. 94 проц. олії вироблялося в 1966 році першим сортом. Продукція заводу споживається не тільки в нашій країні, але й експортується в НДР, Австрію, Данію, Голландію, Швецію, Норвегію, Бельгію, Францію, на Кубу. На заводі успішно освоєно виробництво кормових фосфатидів - цінного корму, який знайшов застосування у тваринництві.
На підприємстві працює чимало справжніх майстрів своєї справи - ударників комуністичної праці. Імена кращих трудівників, які працювали на заводі понад 25 років, заносяться до книги «Золотого фонду» підприємства, а імена тих, що працювали понад 20 років,- до книги «Срібного фонду». Серед кращих виробничників - кочегари К. Н. Бур'янова, П. М. Величко, лаборантка Г. Я. Колган, головний інженер І. П. Горох.
У 1957 році в Міловому створено районну організацію «Міжколгоспбуд». Сільські будівельники споруджують в районі не тільки виробничі, а й культурно-побутові об'єкти. В 1966 році загальний обсяг виконаних «Міжколгоспбудом» будівельно-монтажних робіт становив 626 тис. крб. У розпорядженні цієї будівельної організації є цегельний завод з річною продуктивністю 1 млн. штук цеглин, літній полігон для складання залізобетонних конструкцій.
Створення постійної будівельної бази сприяло дальшому зростанню і упорядкуванню селища. Його загальний житловий фонд становив у 1967 році 75 тис. кв. м, в т. ч. державний житловий фонд - 3 тис. кв. м. Лише за роки семирічки в Міловому споруджено близько 12 тис. кв. м житла. Селище повністю електрифіковане завдяки підключенню його до державної енергомережі.
Комунальне господарство представлене тут лазнею, перукарнею і готелем. Довжина водопровідної мережі 15 км. Працює районний побуткомбінат, який має швейну, годинникову і шевську майстерні, валяльний цех, майстерню по ремонту побутових приладів, приймальний пункт хімчистки і художню майстерню.
Помітно розширилась у післявоєнні роки торговельна мережа. Лише за семирічку відкрито чотири продовольчі магазини і два спеціалізовані - меблево-господарський і м'ясо-молочний, а також кафе-ресторан. У 1967 році покупців обслуговувало 10 магазинів. Якщо в 1963 році їх товарооборот становив 4176,3 тис. крб., то в 1966 - 4379,5 тис. крб. Продаж холодильників зріс майже в 6 разів, телевізорів у 2,5 раза, радіотоварів - у 2 рази.
Поліпшується медичне обслуговування населення. В 1967 році стаціонар Міловської районної лікарні збільшився до 110 ліжок. Відкрита при лікарні поліклініка може приймати за добу близько 350 хворих. Діють рентгенівський і фізіотерапевтичний кабінети. В районній лікарні працювало в 1967 році 11 лікарів, 6 фельдшерів, 58 медичних сестер та 38 санітарок.
Дивиться також інші населені пункти району: