Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Мілове

грудня 1919 року війська Червоної Армії почали наступ на Донбас. Більша частина їх підрозділів рухалась через станцію Чорткове на Біловодськ і Старобільськ.
Після вигнання денікінців у Міловому обирається ревком, головою став місцевий селянин-бідняк П. С. Федоренко, секретарем - Афіноген Грузин. Перші місяці їх роботи були дуже важкими. В повіті діяли численні
куркульські банди. Спустошливими були наскоки махновців, які громили Ради на місцях. Після того, як загони монархістів у жовтні 1920 року залишили Старобільщину, в Міловий за завданням повітового комітету партії прибув Ф. О. Ляшенко. Спираючись на місцевих комуністів, він проводив велику роботу по відновленню органів Радянської влади на місцях, по створенню Міловського волревкому (Міловий тимчасово був центром волості, що включала колишню Стрільцівську волость).
Першочерговим завданням органів Радянської влади була боротьба з бандитизмом. З цією метою з місцевих селян і робітників-залізничників був організований збройний загін. Свої бойові дії він почав із роззброєння бандитів, які ховалися в самому Міловому і в найближчих селах.
До третьої річниці Великого Жовтня в селах волості була налагоджена діяльність сільських ревкомів, до січня 1921 року нормально працювали всі відділи районного ревкому, що його очолив Ф. О. Ляшенко.
У грудні 1920 року в Міловому створено партійну організацію, яка складалася, з 5 комуністів. Секретарем її обрано місцевого селянина, учасника громадянської війни Ф. І. Сарміна. Його найближчими помічниками були робітник-залізничник М. І. Солоп та вже згадуваний А. А. Кашубa.
Саме в той час у районі почала активно діяти одна з великих банд, яка зупиняла і грабувала ешелони з хлібом. Для охорони продовольчих поїздів, що повинні були пройти через, Чорткове на Москву, були мобілізовані робітники-залізничники, сільські активісти, передова молодь. Чотири рази банда намагалася прорватись на станцію і кожного разу, зустрівши дружну відсіч чопівців, відступала.
Стояв сильний мороз. Багато бійців міловського загону обморозилося, але ніхто не залишив позицій. Продовольчі поїзди благополучно йшли через Чорткове. У цьому бою з бандитами особливо відзначились заступник командира загону А. А. Кашуба, начальник міліції С. П. Воронько, секретар парторганізації Ф. І. Сармін, бійці Кувичка та Жепко (їх імена і по батькові в документі не вказані)3. Рештки банди ліквідовано в одному з хуторів. Конфіскована в бандитів худоба, сільськогосподарський інвентар і різне майно були передані міловському комітету незаможних селян (КНС), створеному влітку 1920 року.
Та боротьба з бандитизмом була не єдиним складним завданням, яке доводилось розв'язувати міловському ревкому. За допомогою активістів КНС земельна комісія ревкому провела весною 1921 року повний переділ земель за кількістю їдців. У Міловому організовано охорону, промислових підприємств і складів, які стали народною власністю. Поступово налагоджувалась робота млина та олійницького заводу.
Відновлювалось також навчання в школі. У Міловому створено дитячий будинок для дітей, які втратили батьків. На могилах загиблих бійців революції було встановлено обеліски.
З 1924 року селище Мілове стає адміністративним центром району. Увага всіх
районних організацій була зосереджена на відбудові народного господарства і культури.
Багато уваги місцеві органи Радянської влади приділяли постачально-збутовій кооперації. Вже до листопада 1921 року в Міловому було створено єдине споживче товариство. В його магазинах продавались різні промислові товари. У 1925 році Міловське споживче товариство налічувало 889 пайовиків, у т. ч. 613 - в самому Міловому.
Перехід до нової економічної політики викликав деяке пожвавлення приватного підприємництва. Знову з'явились приватні торгові і промислові заклади. Найбільшим з них були майстерні по ремонту сільськогосподарського інвентаря. У 1926 році на їх базі організовано промислову артіль «Металодерево».
Вже на початку 20-х рр. у Міловому з'являються перші паростки колективної праці. Бідняцьким господарствам, які одержали від Радянської влади землю,