Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
«Ви, Володимире Володимировичу,- справжній патріот, який віддає усю свою енергію і старання врятуванню людини» (гвардії лейтенант Іваненко).
«Не можу передати словами всіх почуттів подяки, які я відчуваю до Вас. До самісінької глибини душі я вдячний Вам за врятування не тільки мого життя, але й багатьох таких, як я» (в. о. директора рудоуправління, колишній офіцер-танкіст П. С. Точицький).
«Я весь час згадую Вас, розповідаю дружині і дітям про те, як Ви врятували мені життя не тільки медичною допомогою, але й високою людяністю» (працівник суконної фабрики І. М. Рохлін).
Серед врятованих міловськими патріотами був також депутат Верховної Ради РРФСР В. В. Бриксін.
За час окупації гітлерівці перетворили Мілове на великий укріплений район. У селищі був розташований гарнізон, що налічував до 7 тис. солдатів і офіцерів. Майже всі кам'яні будинки були обладнані під вогневі точки. На перехрестях вулиць були встановлені кулемети, у дворах стояли замасковані танки і самохідні гармати.
2 січня 1943 року, коли на Волзі йшли бої по знищенню оточеного угруповання Паулюса, частини 57-ї гвардійської стрілецької дивізії, переслідуючи ворога, що відступав, вийшли на рубіж за 12 км від Мілового.Так почалося визволення української землі.
3 січня передові загони 172-ї і 174-ї гвардійських стрілецьких полків у взаємодії з частинами 41-ї і 35-ї гвардійських дивізій блокували селище Мілове і ст. Чорткове. Противнику було запропоновано скласти зброю. Гітлерівці не прийняли цю пропозицію. 7 січня 1943 року почався штурм селища.
Бої йшли жорстокі. Намагаючись вирватися з оточення, фашисти не раз переходили в контратаки. Водному з запеклих боїв загинув смертю хоробрих,кинувшись з низкою гранат під гусениці німецького танка, Герой Радянського Союзу гвардії капітан Ф. Чечеров. Його ім'я було потім присвоєно одній з площ Мілового.
Все тісніше стискалось кільце оточення. Плече в плече билися з ворогом воїни різних національностей. Коли фашистські танки атакували взвод М. М. Лисакова, командир першим кинув низку гранат. Приклад його наслідували сержант Хамат Шамсієв, солдати Федір Сурін та Микола Смирнов. Десять з чотирнадцяти гвардійців, які обороняли рубіж, загинули. Але ворог не пройшов.
Безсмертний подвиг здійснив у небі над Міловим командир ескадрильї капітан І. Утюскін, який спрямував свою машину на скупчення ворожих зеніток. Разом з ним загинув штурман полку капітан С. Рябиков. 16 січня 1943 року селище було повністю визволене від ворога.
Гітлерівці завдали Міловому великих збитків, які обчислюються в 56,6 млн. крб. (у старому обчисленні). Були зруйновані млин, будівлі колгоспу, МТС, Будинок
культури, друкарня, бібліотека, дитячі ясла, школа. Зруйновано і спалено половину житлового фонду селищa.
Вже в другій половині січня комуністи Мілового почали відбудову зруйнованого господарства. Трудівники селища брали активну участь у ремонті шляхів, у навантаженні і відправленні трофейної техніки. З 19 січня по 10 лютого на цих роботах було зайнято 1893 чол. У селищі було сформовано батальйон, який брав участь у визволенні району.
На початку лютого 1943 року в Міловському районі побували керівники партії і уряду республіки, а також секретар Луганського обкому КП України А. Г. Гайовий. Вони провели нараду радянсько-партійного активу, присвячену невідкладним завданням відбудови народного господарства району.
У першій половині лютого 1943 року в селищі відновили роботу олійниця, млин, пекарня, які постачали продукцію військам Південно-Західного фронту, згодом - шкіряний і миловарний цехи місцевої кооперації.
Сотні трудівників Мілового брали участь у відбудові станції, рідного селища. 15 лютого 1943 року почались заняття в середній школі, відкрила прийом хворих поліклініка. Почав працювати пологовий будинок. Було організовано
Мілове
Сторінка 7 з 11
Сотні радянських людей були врятовані завдяки старанням патріотів. Душею групи був уже немолодий лікар В. В. Йозефі. Про те, як багато зробив він для врятування поранених, свідчать численні листи:«Ви, Володимире Володимировичу,- справжній патріот, який віддає усю свою енергію і старання врятуванню людини» (гвардії лейтенант Іваненко).
«Не можу передати словами всіх почуттів подяки, які я відчуваю до Вас. До самісінької глибини душі я вдячний Вам за врятування не тільки мого життя, але й багатьох таких, як я» (в. о. директора рудоуправління, колишній офіцер-танкіст П. С. Точицький).
Серед врятованих міловськими патріотами був також депутат Верховної Ради РРФСР В. В. Бриксін.
За час окупації гітлерівці перетворили Мілове на великий укріплений район. У селищі був розташований гарнізон, що налічував до 7 тис. солдатів і офіцерів. Майже всі кам'яні будинки були обладнані під вогневі точки. На перехрестях вулиць були встановлені кулемети, у дворах стояли замасковані танки і самохідні гармати.
2 січня 1943 року, коли на Волзі йшли бої по знищенню оточеного угруповання Паулюса, частини 57-ї гвардійської стрілецької дивізії, переслідуючи ворога, що відступав, вийшли на рубіж за 12 км від Мілового.Так почалося визволення української землі.
3 січня передові загони 172-ї і 174-ї гвардійських стрілецьких полків у взаємодії з частинами 41-ї і 35-ї гвардійських дивізій блокували селище Мілове і ст. Чорткове. Противнику було запропоновано скласти зброю. Гітлерівці не прийняли цю пропозицію. 7 січня 1943 року почався штурм селища.
Бої йшли жорстокі. Намагаючись вирватися з оточення, фашисти не раз переходили в контратаки. Водному з запеклих боїв загинув смертю хоробрих,кинувшись з низкою гранат під гусениці німецького танка, Герой Радянського Союзу гвардії капітан Ф. Чечеров. Його ім'я було потім присвоєно одній з площ Мілового.
Все тісніше стискалось кільце оточення. Плече в плече билися з ворогом воїни різних національностей. Коли фашистські танки атакували взвод М. М. Лисакова, командир першим кинув низку гранат. Приклад його наслідували сержант Хамат Шамсієв, солдати Федір Сурін та Микола Смирнов. Десять з чотирнадцяти гвардійців, які обороняли рубіж, загинули. Але ворог не пройшов.
Безсмертний подвиг здійснив у небі над Міловим командир ескадрильї капітан І. Утюскін, який спрямував свою машину на скупчення ворожих зеніток. Разом з ним загинув штурман полку капітан С. Рябиков. 16 січня 1943 року селище було повністю визволене від ворога.
Гітлерівці завдали Міловому великих збитків, які обчислюються в 56,6 млн. крб. (у старому обчисленні). Були зруйновані млин, будівлі колгоспу, МТС, Будинок
культури, друкарня, бібліотека, дитячі ясла, школа. Зруйновано і спалено половину житлового фонду селищa.
Вже в другій половині січня комуністи Мілового почали відбудову зруйнованого господарства. Трудівники селища брали активну участь у ремонті шляхів, у навантаженні і відправленні трофейної техніки. З 19 січня по 10 лютого на цих роботах було зайнято 1893 чол. У селищі було сформовано батальйон, який брав участь у визволенні району.
На початку лютого 1943 року в Міловському районі побували керівники партії і уряду республіки, а також секретар Луганського обкому КП України А. Г. Гайовий. Вони провели нараду радянсько-партійного активу, присвячену невідкладним завданням відбудови народного господарства району.
У першій половині лютого 1943 року в селищі відновили роботу олійниця, млин, пекарня, які постачали продукцію військам Південно-Західного фронту, згодом - шкіряний і миловарний цехи місцевої кооперації.
Сотні трудівників Мілового брали участь у відбудові станції, рідного селища. 15 лютого 1943 року почались заняття в середній школі, відкрила прийом хворих поліклініка. Почав працювати пологовий будинок. Було організовано
Дивиться також інші населені пункти району: