Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Мілове

Незважаючи на швидкий розвиток економіки Мілового в першому десятилітті XX століття, в ньому нічого не робилося для поліпшення медичного обслуговування населення. Найближчий фельдшерський пункт був у селі Великоцьку (за 7 верст), а лікарська дільниця - в селі Зориківці (за 22 версти). Лікар, два фельдшери і одна повитуха обслуговували три волості з населенням 36,5 тис. чол. Природно, що в таких умовах жителі не мали можливості дістати кваліфіковану медичну допомогу і змушені були
звертатися до місцевих знахарів, які лікували в основному замовляннями та молитвами. У Міловому щороку з'являлися віспа, кір, скарлатина, коклюш, дифтерит, короста та інші хвороби. Найбільший процент захворювань припадав на епідемічні хвороби. Особливо лютувала у червні 1910 року холера. З 177 дворів хутора хвороба зачепила 35, а з 58 хворих померло 38 чолокік.
Не кращою була справа і з народною освітою. У 1905 році з 604 чоловік, що населяли хутір, письменних було 95 (82 чоловіки і 13 жінок). З 95 хлопчиків і дівчаток
шкільного віку вчилося тільки 5 хлопчиків. Навчалися вони у так званому «філіалі» Великоцької земської школи, який був організований при міловському постоялому дворі наприкінці 90-х років. Вчила дітей у тісній кімнатці місцева вчителька, а екзамени учні складали у с. Великоцьку.
У 1910 році в Міловому існувала однокласна (трирічна) земська школа. Вона містилась у старому і сирому приміщенні. Двері школи ледве тримались на завісах, підлога була дірявою, у вікнах невистачало шибок.
В доповіді Старобільської земської управи повітовим земським зборам у 1913 році згадується про існування в Міловому бібліотеки, що налічувала 600 книг і обслуговувала 90 читачів, переважно учнів місцевої земської школи, в приміщенні якої вона містилася.
Великою подією у Міловому була поява в 1912 році кінематографа, що його відкрив місцевий торговець Сметанін. Перша стрічка, яка демонструвалася, була присвячена століттю Бородінської битви.
Революційні події 1905 року минули якось стороною маленький хутір. Не внесли істотних змін у життя Мілового і події перших місяців після Лютневої революції 1917 року. Але з кожним днем місцеві наймити, селяни-бідняки, робітники-залізничники уважніше прислухаються до більшовицьких агітаторів, які приїжджали на станцію. Бувало, що після їхніх гарячих промов у селищі спалахували стихійні виступи проти місцевих торговців і підприємців. Так, у червні 1917 року з фронту прибув міловський селянин, колишній член полкового революційного комітету А. А. Кашуба, який привіз з собою революційні більшовицькі листівки. Під впливом його розповідей бідняки, обурені сваволею місцевих багатіїв, що заправляли високі ціни за продукти першої потреби, зірвали замки на соляному складі.
До вересня 1917 року становище в цьому районі ускладнилось. Контрреволюційний уряд Каледіна, що був опорою реакції, розташував козачі частини на кордонах Області Війська Донського, в т. ч. у населених пунктах, які межували з Донбасом (мм. Каменськ, Міллерово, Чорткове). Лише в грудні 1917 року, коли з каледінщиною в цьому районі було покінчено, трудящі Мілового посилають своїх представників у Великоцьку Раду селянських депутатів. Та розгорнути по-справжньому діяльність органів Радянської влади не вдалося. Наприкінці квітня 1918 року війська австро-німецьких окупантів підходили до Мілового.
Радянський уряд приділяв особливу увагу захисту цього району від інтервентів. 22 квітня 1918 року Раднарком запропонував Воєнному комісаріату республіки вжити негайних заходів для оборони східного кордону Харківської губернії, особливо станції Чорткове, яку намагалися зайняти німці і гайдамаки, щоб перерізати залізничне сполучення центра республіки з Ростовом. Розпорядження про це було дане В. І. Леніним.
Далі станції Чорткове інтервенти не пішли. Захопивши Міловий, вони висадили в повітря залізничні колії, щоб утруднити рух через станцію, грабували населення, забирали продукти і майно. В листопаді 1918 року, під впливом революційних подій у Німеччині і під ударом червоних партизанів, інтервенти залишили хутір Міловий.
Відходом окупантів негайно скористались білокозачі власті, які збирали реакційні сили для нового походу на молоду Радянську республіку. Аж до середини грудня 1919 року денікінці хазяйнували у цьому районі, поки не були відкинуті навальними ударами будьоннівської кінноти. На початку