Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
вуглевидобування. Розвиток промисловості сприяв дальшому швидкому зростанню населення, яке заданими перепису 1939 року становило 90 тис. чоловік.
У кінці тридцятих років було затверджено генеральний план реконструкції Лисичанська, за яким передбачалось будівництво нових житлових будинків, шкіл, культурно-освітніх закладів, розширення міського транспорту. Але здійснити ці заходи перешкодила війна.
Фашисти сараною посунули на Радянську землю. В перший день війни, 22 червня 1941 року, на всіх підприємствах і в установах відбулись мітинги. Лисичанці дали клятву мужньо захищати Батьківщину, віддати всі сили справі розгрому гітлерівських вандалів. Приклад високого патріотизму показали комуністи. В перші місяці війни з 122 членів і кандидатів партії заводу «Пролетарій» пішли добровільцями на фронт 68 чол., з парторганізації заводу «Донсода» - 70 чол. Всього на початку війни з Лисичанської парторганізації в ряди Червоної Армії влилося за покликом серця 1200 комуністів-добровольців.
На шахти і підприємства замість мобілізованих у армію чоловіків прийшли жінки, робітники, що вже перебували на пенсії, підлітки. В жовтні 1941 року місто опинилось у прифронтовій смузі. Під керівництвом партійних організацій була проведена евакуація людей, обладнання підприємств та інших матеріальних цінностей у східні райони країни. Так, содовий завод відправив у тил 277 вагонів з промисловим обладнанням.
10 липня 1942 року німецько-фашистські війська захопили місто. Гітлерівські головорізи з перших же днів окупації приступили до впровадження «нового порядку». Окупанти утверджували свою владу жорстокістю, намагаючись вселити покору в людські душі. Щоночі десятки жертв, виростали все нові могили. В серпні 1942 року поблизу відводної ями заводу «Донсода» гітлерівці розстріляли шість полонених червоноармійців. 29-30 січня 1943 року після звірячих знущань стратили понад 70 чоловік.
Лисичанськ не став на коліна перед ворогом, а відгукнувся голосом нескорених, бунтівничих. В місті почала діяти підпільна молодіжна група, до якої входили А. Романов, І. Заїкін, М. Михайлов, Ф. Горбатовський, Г. Попова, С. Білоножко, вчителька Н. Ю. Бєлова та інші. Підпільники виготовляли та розповсюджували листівки із зведеннями Радянського інформбюро, влаштовували диверсії на залізниці, переховували полонених, знищували ворожих солдатів.
Наступаючі Радянські війська в лютому 1943 року підійшли до Сіверського Дінця. Надаючи великого значення Донбасу, фашисти перетворили правий берег Дінця у міцний рубіж оборони. Багато населених пунктів, у т. ч. Лисичанськ, Пролетарськ, Верхнє, були опірними вузлами. Сталь та бетон, мінні поля і траншеї, колючий дріт і вогонь стали на шляху наших військ, що вели наступ. Та ніщо не могло стримати бойового пориву радянських воїнів. 279-а стрілецька
дивізія під командуванням В. С. Потапенка 2 вересня 1943 року визволила від німецько-фашистських загарбників Лисичанськ, Верхнє і Пролетарськ. На ознаменування одержаної перемоги цій дивізії було надано найменування «Лисичанська».
Тисячі уродженців міста у великій борні на фронтах Великої Вітчизняної війни проявили зразки мужності та відваги. Вісім з них удостоєні звання Героя Радянського Союзу: В. Є. Фурсов (1920-1943), П. Г. Шевченко (1921 - 1944), І. П. Філонов (1918-1944), В. В. Павлов (1917-1945), В. С. Сметанін (1917-1944), М. І. Білоіваненко, О. І. Агафонов, В. М. Федоренко. їх імена золотими літерами вписано у літопис легендарної битви.
Щоб відродити Лисичанськ, районна партійна організація доклала багато зусиль. Окупанти зруйнували електростанцію, сотні житлових будинків, комунальне господарство, школи, клуби, бібліотеки, парки, вивезли з підприємств устаткування, що залишилось. Збитки, завдані народному господарству, обчислювалися сотнями мільйонів карбованців. Лише заводові «Донсода» нанесено шкоди на 174 млн. крб., склозаводу більш як на 15 млн. крб., заводу «Пролетарій» - на 20 млн.крб. Було затоплено всі шахти.
Партійні організації міста посилали на передові ділянки виробництва комуністів, поліпшували зміст ідеологічної роботи, активно пропагували
Лисичанськ
Сторінка 9 з 15
У 1938 році Лисичанськ було віднесено до категорії міст. Він став великим індустріальним центром з багатогалузевою промисловістю. Основу її становиловуглевидобування. Розвиток промисловості сприяв дальшому швидкому зростанню населення, яке заданими перепису 1939 року становило 90 тис. чоловік.
У кінці тридцятих років було затверджено генеральний план реконструкції Лисичанська, за яким передбачалось будівництво нових житлових будинків, шкіл, культурно-освітніх закладів, розширення міського транспорту. Але здійснити ці заходи перешкодила війна.
Фашисти сараною посунули на Радянську землю. В перший день війни, 22 червня 1941 року, на всіх підприємствах і в установах відбулись мітинги. Лисичанці дали клятву мужньо захищати Батьківщину, віддати всі сили справі розгрому гітлерівських вандалів. Приклад високого патріотизму показали комуністи. В перші місяці війни з 122 членів і кандидатів партії заводу «Пролетарій» пішли добровільцями на фронт 68 чол., з парторганізації заводу «Донсода» - 70 чол. Всього на початку війни з Лисичанської парторганізації в ряди Червоної Армії влилося за покликом серця 1200 комуністів-добровольців.
На шахти і підприємства замість мобілізованих у армію чоловіків прийшли жінки, робітники, що вже перебували на пенсії, підлітки. В жовтні 1941 року місто опинилось у прифронтовій смузі. Під керівництвом партійних організацій була проведена евакуація людей, обладнання підприємств та інших матеріальних цінностей у східні райони країни. Так, содовий завод відправив у тил 277 вагонів з промисловим обладнанням.
10 липня 1942 року німецько-фашистські війська захопили місто. Гітлерівські головорізи з перших же днів окупації приступили до впровадження «нового порядку». Окупанти утверджували свою владу жорстокістю, намагаючись вселити покору в людські душі. Щоночі десятки жертв, виростали все нові могили. В серпні 1942 року поблизу відводної ями заводу «Донсода» гітлерівці розстріляли шість полонених червоноармійців. 29-30 січня 1943 року після звірячих знущань стратили понад 70 чоловік.
Лисичанськ не став на коліна перед ворогом, а відгукнувся голосом нескорених, бунтівничих. В місті почала діяти підпільна молодіжна група, до якої входили А. Романов, І. Заїкін, М. Михайлов, Ф. Горбатовський, Г. Попова, С. Білоножко, вчителька Н. Ю. Бєлова та інші. Підпільники виготовляли та розповсюджували листівки із зведеннями Радянського інформбюро, влаштовували диверсії на залізниці, переховували полонених, знищували ворожих солдатів.
Наступаючі Радянські війська в лютому 1943 року підійшли до Сіверського Дінця. Надаючи великого значення Донбасу, фашисти перетворили правий берег Дінця у міцний рубіж оборони. Багато населених пунктів, у т. ч. Лисичанськ, Пролетарськ, Верхнє, були опірними вузлами. Сталь та бетон, мінні поля і траншеї, колючий дріт і вогонь стали на шляху наших військ, що вели наступ. Та ніщо не могло стримати бойового пориву радянських воїнів. 279-а стрілецька
дивізія під командуванням В. С. Потапенка 2 вересня 1943 року визволила від німецько-фашистських загарбників Лисичанськ, Верхнє і Пролетарськ. На ознаменування одержаної перемоги цій дивізії було надано найменування «Лисичанська».
Тисячі уродженців міста у великій борні на фронтах Великої Вітчизняної війни проявили зразки мужності та відваги. Вісім з них удостоєні звання Героя Радянського Союзу: В. Є. Фурсов (1920-1943), П. Г. Шевченко (1921 - 1944), І. П. Філонов (1918-1944), В. В. Павлов (1917-1945), В. С. Сметанін (1917-1944), М. І. Білоіваненко, О. І. Агафонов, В. М. Федоренко. їх імена золотими літерами вписано у літопис легендарної битви.
Щоб відродити Лисичанськ, районна партійна організація доклала багато зусиль. Окупанти зруйнували електростанцію, сотні житлових будинків, комунальне господарство, школи, клуби, бібліотеки, парки, вивезли з підприємств устаткування, що залишилось. Збитки, завдані народному господарству, обчислювалися сотнями мільйонів карбованців. Лише заводові «Донсода» нанесено шкоди на 174 млн. крб., склозаводу більш як на 15 млн. крб., заводу «Пролетарій» - на 20 млн.крб. Було затоплено всі шахти.
Партійні організації міста посилали на передові ділянки виробництва комуністів, поліпшували зміст ідеологічної роботи, активно пропагували
Дивиться також інші населені пункти району:
- Троїцьке
- Привілля
- Новодружеськ
- Мирна Долина
- Малорязанцеве
- Комишуваха
- Калинове
- Врубівка
- Вовчоярівка
- Березівське
- Білогорівка
- Борівське