Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В 1930 році дала перший струм підприємствам Лисичанська і навколишніх промислових районів збудована за планом ГОЕЛРО Сєвєродонецька ДРЕС. В 1934 році почала роботи по підземній газифікації вугілля Лисичанська дослідна станція «Підземгаз».
Новим підприємством поповнюється скляна промисловість. У 1930 році розпочато будівництво Лисичанського склозаводу, який введено в експлуатацію напередодні XVIII роковин Великого Жовтня - 5 листопада 1935 року. Проектну потужність заводу було освоєно достроково. Завод давав у рік 7 млн. кв. метрів віконного скла 4 - 30 проц. продукції всіх склозаводів України.
Значні роботи по розширенню та обладнанню новою технікою проведено на заводі «Пролетарій», який 1 січня 1932 року став до ладу після реконструкції. Виробництво віконного скла було повністю механізовано, ліквідовано важку працю склодувів. У 1936 році пущено в дію новий цех по виробництву полірованого скла. Тут вперше у країні встановили конвейєр шліфування та полірування скла.
Трудові досягнення передовиків лисичанських підприємств були високо оцінені Урядом. В травні 1939 року велику групу робітників заводу «Донсода» нагороджено орденами та медалями, а змінний майстер цеху кальцинованої соди І. А. Бондаренко удостоєний ордена Ленінa. У 1940 році працю майстра заводу «Пролетарій» С. Д. Осиченка увінчано орденом Трудового Червоного Прапора, головного інженера Г. С. Яргульянца - орденом «Знак пошани», а майстра склозаводу П. Є. Фаловського - медаллю «За трудову відзнаку».
В роки довоєнних п'ятирічок докорінно змінювались культура і побут гірників. Широкого розмаху набрали житлове будівництво, роботи по упорядкуванню Лисичанська. У 1928 році почалось спорудження водопроводу, довжина якого через два роки досягла 10,6 кілометра.
З кожним роком збільшувалась мережа закладів охорони здоров'я, зміцнювалась їхня матеріальна база. У 1930 році в Лисичанську було споруджено нову поліклініку, а наступного року - лікарню на 55 ліжок з терапевтичним та хірургічним відділеннями. У 1937-1939 рр. її розширено до 100 ліжок, відкрито інфекційне та пологове відділення. В лікарні Верхнього у 1939 році число лікарняних ліжок було доведено до 120 - у два рази більше в порівнянні з 1929 роком. Тут працював дитячий санаторій на 30 ліжок. Напередодні Великої Вітчизняної війни на території нинішнього Лисичанська налічувалося три лікарні на 395 ліжок, працювало 57 лікарів.
Успішно розвивалися освіта і культура. У 30-х роках майже повністю було ліквідовано неписьменність серед дорослого населення. В 1940 році у місті налічувалось 9 середніх, 12 семирічних і 12 початкових шкіл, в яких навчалося 11 тис. учнів. У Лисичанську працювало 620 вчителів.
Значно було розширено найстаріший учбовий заклад міста - гірничий технікум, в якому з 1933 року введено чотирирічний строк навчання. Учбові кабінети були обладнані найновішим устаткуванням. При технікумі працювали курси підвищення кваліфікації машиністів врубових машин, електровозів, вугільних комбайнів та інших спеціальностей. У 1929 році в Лисичанську було відкрито вечірній гірничий інститут. До 1934 року, коли цей учбовий заклад було переведено в Донецьк, з його стін вийшло понад 150 кваліфікованих інженерів-гірників. Організовану у 1928 році торговельно-промислову школу в 1930 році перетворено у кооперативний технікум, який готував товарознавців та бухгалтерів.
У 30-х роках для робітників заводу «Донсода» відкрито просторий Палац культури. Тут працювали гуртки художньої самодіяльності. Своє дозвілля трудящі міста проводили у шести клубах. При чотирьох з них працювали бібліотеки. В 1930 році у Лисичанську почала видаватися районна газета «Більшовицький штурм», а з 1931 року вона виходить під назвою «Лисичанський робітник».
Лисичанськ
Сторінка 8 з 15
На гіганта промисловості перетворився содовий завод ім. В. І. Леніна. Завдяки удосконаленню технології, поліпшенню використання апаратури, колектив підприємства домігся високої продуктивності праці, за рівнем якої випередив найбільші содові підприємства Західної Європи. В 1938 році виробництво соди досягло 405 тис. тонн і перевищило рівень 1913 року у чотири рази. У 1940 році завод давав 70 проц. усієї содової продукції, що була вироблена у країні. В 1930 році дала перший струм підприємствам Лисичанська і навколишніх промислових районів збудована за планом ГОЕЛРО Сєвєродонецька ДРЕС. В 1934 році почала роботи по підземній газифікації вугілля Лисичанська дослідна станція «Підземгаз».
Новим підприємством поповнюється скляна промисловість. У 1930 році розпочато будівництво Лисичанського склозаводу, який введено в експлуатацію напередодні XVIII роковин Великого Жовтня - 5 листопада 1935 року. Проектну потужність заводу було освоєно достроково. Завод давав у рік 7 млн. кв. метрів віконного скла 4 - 30 проц. продукції всіх склозаводів України.
Значні роботи по розширенню та обладнанню новою технікою проведено на заводі «Пролетарій», який 1 січня 1932 року став до ладу після реконструкції. Виробництво віконного скла було повністю механізовано, ліквідовано важку працю склодувів. У 1936 році пущено в дію новий цех по виробництву полірованого скла. Тут вперше у країні встановили конвейєр шліфування та полірування скла.
Трудові досягнення передовиків лисичанських підприємств були високо оцінені Урядом. В травні 1939 року велику групу робітників заводу «Донсода» нагороджено орденами та медалями, а змінний майстер цеху кальцинованої соди І. А. Бондаренко удостоєний ордена Ленінa. У 1940 році працю майстра заводу «Пролетарій» С. Д. Осиченка увінчано орденом Трудового Червоного Прапора, головного інженера Г. С. Яргульянца - орденом «Знак пошани», а майстра склозаводу П. Є. Фаловського - медаллю «За трудову відзнаку».
В роки довоєнних п'ятирічок докорінно змінювались культура і побут гірників. Широкого розмаху набрали житлове будівництво, роботи по упорядкуванню Лисичанська. У 1928 році почалось спорудження водопроводу, довжина якого через два роки досягла 10,6 кілометра.
З кожним роком збільшувалась мережа закладів охорони здоров'я, зміцнювалась їхня матеріальна база. У 1930 році в Лисичанську було споруджено нову поліклініку, а наступного року - лікарню на 55 ліжок з терапевтичним та хірургічним відділеннями. У 1937-1939 рр. її розширено до 100 ліжок, відкрито інфекційне та пологове відділення. В лікарні Верхнього у 1939 році число лікарняних ліжок було доведено до 120 - у два рази більше в порівнянні з 1929 роком. Тут працював дитячий санаторій на 30 ліжок. Напередодні Великої Вітчизняної війни на території нинішнього Лисичанська налічувалося три лікарні на 395 ліжок, працювало 57 лікарів.
Успішно розвивалися освіта і культура. У 30-х роках майже повністю було ліквідовано неписьменність серед дорослого населення. В 1940 році у місті налічувалось 9 середніх, 12 семирічних і 12 початкових шкіл, в яких навчалося 11 тис. учнів. У Лисичанську працювало 620 вчителів.
Значно було розширено найстаріший учбовий заклад міста - гірничий технікум, в якому з 1933 року введено чотирирічний строк навчання. Учбові кабінети були обладнані найновішим устаткуванням. При технікумі працювали курси підвищення кваліфікації машиністів врубових машин, електровозів, вугільних комбайнів та інших спеціальностей. У 1929 році в Лисичанську було відкрито вечірній гірничий інститут. До 1934 року, коли цей учбовий заклад було переведено в Донецьк, з його стін вийшло понад 150 кваліфікованих інженерів-гірників. Організовану у 1928 році торговельно-промислову школу в 1930 році перетворено у кооперативний технікум, який готував товарознавців та бухгалтерів.
У 30-х роках для робітників заводу «Донсода» відкрито просторий Палац культури. Тут працювали гуртки художньої самодіяльності. Своє дозвілля трудящі міста проводили у шести клубах. При чотирьох з них працювали бібліотеки. В 1930 році у Лисичанську почала видаватися районна газета «Більшовицький штурм», а з 1931 року вона виходить під назвою «Лисичанський робітник».
Дивиться також інші населені пункти району:
- Троїцьке
- Привілля
- Новодружеськ
- Мирна Долина
- Малорязанцеве
- Комишуваха
- Калинове
- Врубівка
- Вовчоярівка
- Березівське
- Білогорівка
- Борівське