Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Лисичанськ

Сторінка 6 з 15
питанням фінансів, розподілом паливних та продовольчих ресурсів і т. д. На чолі Лисичанського райраднаргоспу стояв більшовик, гірничий інженер Д. Ф. Мельніков.
Але мирна будівнича робота була перервана наступом німецьких імперіалістів, які у квітні 1918 року окупували Лисичанськ. На заклик Комуністичної партії робітники піднялися на захист завоювань Жовтня. За рішенням партійної організації в Лисичанську для боротьби з німецько-австрійськими окупантами та гетьманцями були залишені підпільні групи комуністів. Вони діяли на склоробному заводі, заводі «Донсода», на шахтах. В складі лисичанської підпільної організації були більшовики О. С. Титов, І. М. Лагода, П. М. Бородін та інші.

Під керівництвом О. С. Титова підпільники випускали і розповсюджували листівки, в яких закликали робітників і селян давати відсіч окупантам, вели агітаційну роботу серед німецьких солдатів. Під впливом підпільників робітники саботували заходи ворога - відмовлялися видобувати для німців вугілля, а напередодні їх вигнання навантажили на станції Насвітевич дев'ять вагонів вугілля і відправили їх назустріч наступаючим частинам Червоної Армії.
Зразу ж після визволення Лисичанська у грудні 1918 року від німецько-австрійських окупантів шахтарі, не гаючи часу, взялися за налагодження нормальної роботи рудників. У перші три місяці 1919 року поступово зростає видобуток вугілля в Лисичанському районі: у січні він становив 1261, у лютому - 2231, у березні - 2259 тис. пудів.
Мирна передишка була недовгою: з півдня Донбасу загрожували денікінські полчища. Вони, захопивши в червні 1919 року Лисичанськ, встановили кривавий режим, проводили масові страти робітників. Знахабнілі підприємці знизили заробітну плату робітникам, яку до того ж не видавали по 2-3 місяці.
Для проведення підпільної роботи у тилу білогвардійців ревком залишив у Лисичанську 30 комуністів. Підпільники розгорнули велику агітаційну роботу серед населення, керували виступами робітників, які все ширше включалися у боротьбу з денікінцями. Під керівництвом К. Коробкіна було створено партизанський загін, який налічував 400 чол., озброєних рушницями й трьома кулеметами. Народні месники активно діяли в тилу білогвардійських військ.
23 грудня 1919 року Лисичанськ було визволено від денікінців. 29 грудня тут створено військово-революційний комітет Лисичанського району в складі семи чоловік, яким керував П. М. Бородін.
Партійні організації очолили боротьбу з розрухою, голодом, бандитизмом. У грудні 1919 року були оголошені власністю держави всі рудники Лисичанського району. Але націоналізовані підприємства знаходились у поганому стані. Більше половини шахт було затоплено, видобуток вугілля у 1920 році порівняно з 1916 роком знизився у шість разів. Для нормальної роботи шахт не вистачало кріпильного лісу, вагонеток, мастил. Стояли заводи «Донсода», скляний в с. Рубіжному.
Скрутне становище було також з кадрами. Іноземні спеціалісти втекли за кордон. Частина майстрів займала очікувальну позицію, деякі з них саботували заходи Радянської влади. Багато досвідчених робітників, головним чином комуністи, ще не повернулися з фронтів громадянської війни. У 1920 році в партійному осередку содового заводу на обліку перебувало лише 17 членів партії.
Незважаючи ні на які труднощі, лисичанські комуністи проявили високу свідомість, доклали багато зусиль в мобілізації трудівників на відбудову народного господарства.
Велику роль у відбудовних роботах відіграли комуністичні суботники та недільники. У жовтні 1920 року лисичанські шахтарі взяли активну участь у всесоюзному недільнику. В цей день на шахтах працював 3831 гірник. Вони видобули 20 620 пудів палива.
Завдяки допомозі, яку надавала Донбасу вся країна, і героїчній праці всіх гірників вугільна промисловість Лисичанська поступово відроджувалася. На кінець відбудовного періоду (1925-1926 рр.) шахти збільшили видобуток палива проти 1921 -1922 рр. у три рази, довівши його до 683 082 тонн. Рівень 1913 року було перекрито у 1926-1927 рр., коли видобуток вугілля становив 862 тис. тонн.