Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Лисичанськ

Робітники Лисичанська не мирилися з своїм важким становищем, а вели боротьбу проти експлуататорів. Близько місяця тривав страйк лисичанських шахтарів, який виник у 1893 році. Приводом для нього були тяжкі умови праці та низька заробітна плата. В перші дні виступу жоден гірник не спускався в шахту. На протязі 2-3 тижнів на роботу виходила лише третя частина шахтарів. Робітникам, які вимагали поліпшення умов праці і підвищення заробітної плати, вдалося добитися деяких поступок з боку власників шахт.

В демонстраціях, які відбувалися влітку 1903 року, брали участь не тільки шахтарі, але й селяни навколишніх сіл. Політичні виступи робітників Лисичанська очолювала організація «Соціал-демократичного союзу гірничих робітників», яка діяла під керівництвом Донського комітету РСДРП і стояла на позиціях ленінської «Искры». Соціал-демократичну організацію очолював професійний революціонер С. Попов. До її складу входили робітники І. Анохін, Н. Горбіков, Глинкін та інші. На содовому заводі існувала група соціал-демократів у складі 4-х чол. Організація мала два гектографи, на яких друкували листівки. їх розповсюджували серед мешканців Лисичанська та Верхнього.
Хвиля виступів прокотилася у Лисичанську і після кривавих подій 9 січня 1905 року в Петербурзі. У січні-лютому страйкували шахтарі, а селяни Лисичанської волості виступили з вимогами зменшити орендну плату за землю. Вони навесні почали самовільно захоплювати у поміщиків землі, луки і сіножаті. Налякані розмахом революційного руху, шахтовласники звернулися до міністра внутрішніх справ з проханням прислати у Лисичанськ сотню козаків.
У жовтні 1905 року оголосили страйк робітники шахти «К. Скальковський». Вони вимагали встановлення 8-годинного робочого дня, підвищення заробітної плати на 20 проц., усунення деяких ненависних штейгерів. Поліція, жандарми і козаки за наказом Катеринославського губернатора провели облави та арешти, нальоти на балку Осьмушну та інші місця сходок робітників.
Виступи робітників Лисичанська тривали і в 1906-1907 рр. 16 червня 1906 року знову застрайкували гірники шахт «К. Скальковський» і «Дагмара». До них приєдналися шахтарі Олександро-Дмитріївського рудника і рудника Аптекмана. Власники шахт відповіли локаутом.
Бурхливий розвиток Лисичанська у пореформені роки як значного промислового центру сприяв і розвиткові народної освіти. На протязі 1875-1880 рр., крім існуючих
тут двох церковнопарафіальних шкіл, було відкрито ще три училища, у т. ч. жіноче. На кінець XIX століття почали діяти школи на содовому заводі, шахтах «Дагмара» і «К. Скальковський». Ці учбові заклади давали лише початкову освіту і не охоплювали всієї кількості дітей шкільного віку. За даними 1884 року, у Лисичанську з 957 мешканців чоловічої статі письменними були тільки 345, з 914 жінок - лише 95.
У 1873 році в Лисичанську відкрито штейгерське училище. Це перший у Донбасі учбовий заклад, який готував спеціалістів вугільної промисловості. Він був розрахований на 40 учнів, але вже в 1879-1880 роках в училищі навчалося понад 70 чол. Учні вивчали загальноосвітні та спеціальні предмети, на шкільному руднику і в майстернях проходили практику.
Штейгери, підготовлені в Лисичанську, завжди користувалися репутацією хороших спеціалістів. Однак училище не давало своїм вихованцям середньої спеціальної освіти. Лише у 1914 році, внаслідок довгих та наполегливих вимог учнів та громадськості, Лисичанське штейгерське училище було перетворено у середній технічний учбовий заклад.
У 1888 році в Лисичанську перебував великий російський вчений-хімік Д. І. Менделєєв. Він вивчав тут можливості розвитку вугільної промисловості, знайомився з діяльністю штейгерської школи, спускався у найбільшу тоді в Донбасі шахту «Дагмара». Менделєєв мешкав тоді у будинку казенного штейгерського училища. Вчений дав високу оцінку якості підготовки штейгерів: «...Лисичанська школа,- писав він,- дає саме той клас практичних діячів, яких взагалі мало випускають наші учбові заклади».
Три роки (1892-1895) жив і працював у Лисичанську видатний учений-геолог Л. І. Лутугін, який складав геологічну карту Донецького басейну. Його постійним супутником був старий шахтар М. С. Горлов, який багато працював тут і чудово знав околиці Лисичанська та відомі там вугільні