Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На шахтах та інших підприємствах створювалися партійні, комсомольські та профспілкові організації. Для посилення партійної роботи міськком партії у вересні 1943 року направив у вибої більше як 30 комуністів, що повернулися з фронту. Під керівництвом партійних організацій розгорнулося соціалістичне змагання за дострокове виконання завдань по відбудові підприємств та культурно-побутових закладів. Комуністи показували особистий приклад у праці. По дві норми виконував гірник І. С. Лисенко. Від нього не відставали слюсарі І. І. Лосєв, О. І. Лощьонов та багато інших. Самовіддано працювали і жінки. Член партії П. Ф. Александрина очолила бригаду жінок-гірників. За успішне виконання завдань по відбудові вугільних підприємств Красного Луча П. Ф. Александриній було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Братерську допомогу трудящим Красного Луча подавали робітники Москви, Свердловська, Горького та інших міст. Наприкінці 1943 року з східних районів країни на шахти міста приїхали 600 випускників ремісничих училищ. У 1944 році на відбудові вугільних підприємств працювало понад 4,5 тис. молодих робітників Полтавської, Вінницької, Чернігівської, Житомирської та інших областей України. Колективи підприємств міста Кемерового надіслали гірникам і машинобудівникам Красного Луча трансформатори, верстати, насоси.
Завдяки самовідданій праці краснолучанців і братерській допомозі трудящих Радянської країни до другої річниці визволення міста тут було введено в дію половину шахт. Колектив машинобудівного заводу з 10 основних цехів відбудував 8. Завод почав виготовляти шахтне обладнання та мотори.
В місті було відбудовано також 17,5 тис. кв. м житлової площі, водопровід, електричну мережу, лікарні і медичні пункти на 195 ліжок, 9 дитячих садків та ясел. Відновились заняття в гірничому технікумі. Почали працювати кінотеатр, радіовузол, міська бібліотека.
Міськком партії повсякденно піклувався про поліпшення масово-політичної роботи серед населення, зміцнення партійних організацій. Переможне закінчення Великої Вітчизняної війни дало можливість направити на вирішальні ділянки виробництва (в 1945-1946 рр.) понад 300 комуністів, демобілізованих з лав Радянської Армії. Шахтні партійні організації очолили О. Д. Соколов, В. П. Ходаков, І. І. Снєжко та інші комуністи, які мали великий виробничий і партійний досвід. На підприємствах зміцнювались комсомольські та профспілкові організації. Все це сприяло успішній відбудові підприємств. У 1948 році стали до ладу шахти № 16 ім. «Изве- стий» та № 17-17-біс. Видобуток вугілля порівняно з попереднім роком збільшився на 26,6 проц.1. До кінця 1950 року було здано в експлуатацію всі вугільні та інші підприємства міста.
У наступні роки тривало технічне переозброєння підприємств Красного Луча. Шахтарі одержали нову гірничу техніку: вугільні комбайни, електровози, скребкові та стрічкові транспортери. У вибоях впроваджувалося металеве та залізобетонне кріплення. За 1951 - 1955 рр. на шахтах у 4,4 раза збільшилась кількість гірничих комбайнів, у 2,2 раза - породонавантажувальних машин. Вугільні підприємства оснащувалися новими транспортними засобами. Все це полегшувало працю шахтарів, підвищувало її продуктивність. У 1955 році середньодобовий виробіток вугілля по тресту «Краснолучвугілля» зріс проти 1948 року в 3,2 раза.
У післявоєнні роки в Красному Лучі йшло інтенсивне промислове будівництво. За три роки (1953-1956) було споруджено одну з найбільших у тресті шахту «Новопавлівську» з проектною потужністю 2 тис. т вугілля на добу. У 1955 році закінчено будівництво вугільних підприємств Христофорівського шахтоуправління, виробнича потужність яких становить 450 тис. т вугілля на рік. В 50-60-х рр. споруджено 2 збагачувальні фабрики, 2 заводи залізобетонних виробів, рудоремонтний та авторемонтний заводи, деревообробний комбінат, мебльову фабрику. Значного розвитку набула місцева промисловість. Стали до ладу м'ясокомбінат, молокозавод та інші підприємства харчової промисловості.
Красний Луч
Сторінка 10 з 15
підлітки. Розбирали руїни, відкачували воду із затоплених шахт. Спираючись на допомогу держави, яка в 1943 році виділила для відродження промисловості Красного Луча 32 млн. 45 тис. крб., трудящі міста на кінець цього ж року вже дали країні перше вугілля. Стали до ладу окремі дільниці шахт 4-біс і № 160. Відкривалися магазини, їдальні, медичні пункти, школи. Братерську допомогу трудящим Красного Луча подавали робітники Москви, Свердловська, Горького та інших міст. Наприкінці 1943 року з східних районів країни на шахти міста приїхали 600 випускників ремісничих училищ. У 1944 році на відбудові вугільних підприємств працювало понад 4,5 тис. молодих робітників Полтавської, Вінницької, Чернігівської, Житомирської та інших областей України. Колективи підприємств міста Кемерового надіслали гірникам і машинобудівникам Красного Луча трансформатори, верстати, насоси.
Завдяки самовідданій праці краснолучанців і братерській допомозі трудящих Радянської країни до другої річниці визволення міста тут було введено в дію половину шахт. Колектив машинобудівного заводу з 10 основних цехів відбудував 8. Завод почав виготовляти шахтне обладнання та мотори.
В місті було відбудовано також 17,5 тис. кв. м житлової площі, водопровід, електричну мережу, лікарні і медичні пункти на 195 ліжок, 9 дитячих садків та ясел. Відновились заняття в гірничому технікумі. Почали працювати кінотеатр, радіовузол, міська бібліотека.
Міськком партії повсякденно піклувався про поліпшення масово-політичної роботи серед населення, зміцнення партійних організацій. Переможне закінчення Великої Вітчизняної війни дало можливість направити на вирішальні ділянки виробництва (в 1945-1946 рр.) понад 300 комуністів, демобілізованих з лав Радянської Армії. Шахтні партійні організації очолили О. Д. Соколов, В. П. Ходаков, І. І. Снєжко та інші комуністи, які мали великий виробничий і партійний досвід. На підприємствах зміцнювались комсомольські та профспілкові організації. Все це сприяло успішній відбудові підприємств. У 1948 році стали до ладу шахти № 16 ім. «Изве- стий» та № 17-17-біс. Видобуток вугілля порівняно з попереднім роком збільшився на 26,6 проц.1. До кінця 1950 року було здано в експлуатацію всі вугільні та інші підприємства міста.
У наступні роки тривало технічне переозброєння підприємств Красного Луча. Шахтарі одержали нову гірничу техніку: вугільні комбайни, електровози, скребкові та стрічкові транспортери. У вибоях впроваджувалося металеве та залізобетонне кріплення. За 1951 - 1955 рр. на шахтах у 4,4 раза збільшилась кількість гірничих комбайнів, у 2,2 раза - породонавантажувальних машин. Вугільні підприємства оснащувалися новими транспортними засобами. Все це полегшувало працю шахтарів, підвищувало її продуктивність. У 1955 році середньодобовий виробіток вугілля по тресту «Краснолучвугілля» зріс проти 1948 року в 3,2 раза.
У післявоєнні роки в Красному Лучі йшло інтенсивне промислове будівництво. За три роки (1953-1956) було споруджено одну з найбільших у тресті шахту «Новопавлівську» з проектною потужністю 2 тис. т вугілля на добу. У 1955 році закінчено будівництво вугільних підприємств Христофорівського шахтоуправління, виробнича потужність яких становить 450 тис. т вугілля на рік. В 50-60-х рр. споруджено 2 збагачувальні фабрики, 2 заводи залізобетонних виробів, рудоремонтний та авторемонтний заводи, деревообробний комбінат, мебльову фабрику. Значного розвитку набула місцева промисловість. Стали до ладу м'ясокомбінат, молокозавод та інші підприємства харчової промисловості.
Дивиться також інші населені пункти району: