Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Історичний інтернет-довідник
Історичний інтернет-довідник
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Красний Луч

силою. Однак він багато чого навчив робітників, загартував їхню волю до дальшої боротьби проти самодержавства і капіталістів.
Напередодні першої світової війни Криндачівка являла собою невелике і брудне селище. У 1913 році тут проживало 3,5 тис. чоловік. На вузьких, кривих вулицях тулились одна до одної маленькі глинобитні халупи і землянки та близько 20 кам'яних казарм і дерев'яних бараків. У негоду, особливо навесні і восени, всюди була непролазна грязюка. По питну воду жителі ходили за 2-3 км. Вечорами селище поринало у темряву. Вулиці не освітлювалися, лише в маленьких вікнах шахтарських осель ледве мерехтіли вогники каганців.
Ні лікарні, ні медичних пунктів в селищі не було. Хворих возили за 12-15 км у села Хрустальне та Іванівну, де відкрилися лікарські дільниці.
У Криндачівці працювала тільки одна двокласна школа на 60 учнів, що відкрилась у 1906 році. Отже, переважна більшість дітей не мала змоги вчитися. Тимчасом у селищі було більше десятка шинків та ще дві «монопольки» - крамниці, що торгували горілкою.
Світову війну шахтарі Криндачівки зустріли антивоєнними мітингами і страйками. На початку серпня 1914 року царські власті розпочали мобілізацію робітників до армії. Щоб полегшити її проведення, вони намагалися споїти гірників. На станцію Криндачівка доставили цистерну спирту і оголосили, що бажаючі можуть дістати його безплатно. Однак уночі робітники вилили спирт. На світанку 6 серпня в селищі відбувся антивоєнний мітинг. Шахтарі М. Й. Галушко і В. Є. Єгоров роз'яснили робітникам, що війна ведеться в інтересах царя і капіталістів, і закликали не йти до армії. Того ж дня мобілізовані шахтарі разом з іншими робітниками розгромили канцелярію поліцейського пристава, кілька разів вступали в сутички з поліцією. У цих сутичках двох робітників було вбито, а шістьох поранено.
Грабіжницька війна ще більше погіршила становище шахтарів Криндачівки. Користуючись умовами воєнного часу, власники шахт посилили експлуатацію, урізали заробітну плату. Так, у 1915 році вона була на 23,5 проц. нижча, ніж у 1913 році. Тимчасом ціни на продукти харчування і речі першої потреби збільшились удвоє.
На початку 1916 року у зв'язку із зниженням заробітної плати на Анненському руднику та шахті Тер-Давидова спалахнув страйк. Гірники вимагали збільшення платні на 25 проц., зниження цін на продукти харчування, поліпшення житлових умов. Страйк було жорстоко придушено. 6 найбільш активних робітників царські власті кинули в тюрму, 350 - відправили на фронт.
Незважаючи на репресії, гірники продовжували боротьбу проти війни, за поліпшення свого економічного й політичного становища. Цією боротьбою керували більшовики, які у лютому 1917 року створили в Криндачівці осередок РСДРП(б). До нього входили Г. Н. Ардуєв, О. П. Горбов, О. Г. Княжеченко, В. М. Соловйов, П. Я. Корнєєв та інші.
Лютнева революція 1917 року і повалення царизму викликали серед шахтарів нове революційне піднесення. Члени більшовицького осередку повели рішучу боротьбу з дрібнобуржуазними партіями, які намагалися відвернути робітників від підготовки соціалістичної революції. На мітингах і зборах більшовики викривали зрадницьку політику Тимчасового уряду, закликали шахтарів боротися за передачу всієї влади Радам робітничих і селянських депутатів.
Влітку в Боково-Хрустальському гірничому районі, куди входила і Криндачівка, було створено Раду робітничих і солдатських депутатів на чолі з професіональним революціонером М. В. Переверзєвим. Рада провела в життя вимогу гір
ників про запровадження восьмигодинного робочого дня на промислових підприємствах, вживала заходів до поліпшення умов праці і побуту робітників, до забезпечення населення продуктами харчування, формувала збройні загони Червоної гвардії. Під впливом більшовиків Боково-Хрустальська Рада стала справді революційним органом влади, що виражав інтереси робітників та селян. Її діяльність цілком підтримувала Криндачівська руднична Рада робітничих депутатів, яку очолював більшовик М. С. Коняєв.
4 жовтня 1917 року на об'єднаному засіданні Рад робітничих і солдатських депутатів Боківського, Хрустальського, Іванівського та інших гірничих



Дивиться також інші населені пункти району: