Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Напередодні першої світової війни Криндачівка являла собою невелике і брудне селище. У 1913 році тут проживало 3,5 тис. чоловік. На вузьких, кривих вулицях тулились одна до одної маленькі глинобитні халупи і землянки та близько 20 кам'яних казарм і дерев'яних бараків. У негоду, особливо навесні і восени, всюди була непролазна грязюка. По питну воду жителі ходили за 2-3 км. Вечорами селище поринало у темряву. Вулиці не освітлювалися, лише в маленьких вікнах шахтарських осель ледве мерехтіли вогники каганців.
Ні лікарні, ні медичних пунктів в селищі не було. Хворих возили за 12-15 км у села Хрустальне та Іванівну, де відкрилися лікарські дільниці.
У Криндачівці працювала тільки одна двокласна школа на 60 учнів, що відкрилась у 1906 році. Отже, переважна більшість дітей не мала змоги вчитися. Тимчасом у селищі було більше десятка шинків та ще дві «монопольки» - крамниці, що торгували горілкою.
Світову війну шахтарі Криндачівки зустріли антивоєнними мітингами і страйками. На початку серпня 1914 року царські власті розпочали мобілізацію робітників до армії. Щоб полегшити її проведення, вони намагалися споїти гірників. На станцію Криндачівка доставили цистерну спирту і оголосили, що бажаючі можуть дістати його безплатно. Однак уночі робітники вилили спирт. На світанку 6 серпня в селищі відбувся антивоєнний мітинг. Шахтарі М. Й. Галушко і В. Є. Єгоров роз'яснили робітникам, що війна ведеться в інтересах царя і капіталістів, і закликали не йти до армії. Того ж дня мобілізовані шахтарі разом з іншими робітниками розгромили канцелярію поліцейського пристава, кілька разів вступали в сутички з поліцією. У цих сутичках двох робітників було вбито, а шістьох поранено.
Грабіжницька війна ще більше погіршила становище шахтарів Криндачівки. Користуючись умовами воєнного часу, власники шахт посилили експлуатацію, урізали заробітну плату. Так, у 1915 році вона була на 23,5 проц. нижча, ніж у 1913 році. Тимчасом ціни на продукти харчування і речі першої потреби збільшились удвоє.
На початку 1916 року у зв'язку із зниженням заробітної плати на Анненському руднику та шахті Тер-Давидова спалахнув страйк. Гірники вимагали збільшення платні на 25 проц., зниження цін на продукти харчування, поліпшення житлових умов. Страйк було жорстоко придушено. 6 найбільш активних робітників царські власті кинули в тюрму, 350 - відправили на фронт.
Незважаючи на репресії, гірники продовжували боротьбу проти війни, за поліпшення свого економічного й політичного становища. Цією боротьбою керували більшовики, які у лютому 1917 року створили в Криндачівці осередок РСДРП(б). До нього входили Г. Н. Ардуєв, О. П. Горбов, О. Г. Княжеченко, В. М. Соловйов, П. Я. Корнєєв та інші.
Лютнева революція 1917 року і повалення царизму викликали серед шахтарів нове революційне піднесення. Члени більшовицького осередку повели рішучу боротьбу з дрібнобуржуазними партіями, які намагалися відвернути робітників від підготовки соціалістичної революції. На мітингах і зборах більшовики викривали зрадницьку політику Тимчасового уряду, закликали шахтарів боротися за передачу всієї влади Радам робітничих і селянських депутатів.
Влітку в Боково-Хрустальському гірничому районі, куди входила і Криндачівка, було створено Раду робітничих і солдатських депутатів на чолі з професіональним революціонером М. В. Переверзєвим. Рада провела в життя вимогу гір
ників про запровадження восьмигодинного робочого дня на промислових підприємствах, вживала заходів до поліпшення умов праці і побуту робітників, до забезпечення населення продуктами харчування, формувала збройні загони Червоної гвардії. Під впливом більшовиків Боково-Хрустальська Рада стала справді революційним органом влади, що виражав інтереси робітників та селян. Її діяльність цілком підтримувала Криндачівська руднична Рада робітничих депутатів, яку очолював більшовик М. С. Коняєв.
4 жовтня 1917 року на об'єднаному засіданні Рад робітничих і солдатських депутатів Боківського, Хрустальського, Іванівського та інших гірничих
Красний Луч
Сторінка 2 з 15
силою. Однак він багато чого навчив робітників, загартував їхню волю до дальшої боротьби проти самодержавства і капіталістів.Напередодні першої світової війни Криндачівка являла собою невелике і брудне селище. У 1913 році тут проживало 3,5 тис. чоловік. На вузьких, кривих вулицях тулились одна до одної маленькі глинобитні халупи і землянки та близько 20 кам'яних казарм і дерев'яних бараків. У негоду, особливо навесні і восени, всюди була непролазна грязюка. По питну воду жителі ходили за 2-3 км. Вечорами селище поринало у темряву. Вулиці не освітлювалися, лише в маленьких вікнах шахтарських осель ледве мерехтіли вогники каганців.
У Криндачівці працювала тільки одна двокласна школа на 60 учнів, що відкрилась у 1906 році. Отже, переважна більшість дітей не мала змоги вчитися. Тимчасом у селищі було більше десятка шинків та ще дві «монопольки» - крамниці, що торгували горілкою.
Світову війну шахтарі Криндачівки зустріли антивоєнними мітингами і страйками. На початку серпня 1914 року царські власті розпочали мобілізацію робітників до армії. Щоб полегшити її проведення, вони намагалися споїти гірників. На станцію Криндачівка доставили цистерну спирту і оголосили, що бажаючі можуть дістати його безплатно. Однак уночі робітники вилили спирт. На світанку 6 серпня в селищі відбувся антивоєнний мітинг. Шахтарі М. Й. Галушко і В. Є. Єгоров роз'яснили робітникам, що війна ведеться в інтересах царя і капіталістів, і закликали не йти до армії. Того ж дня мобілізовані шахтарі разом з іншими робітниками розгромили канцелярію поліцейського пристава, кілька разів вступали в сутички з поліцією. У цих сутичках двох робітників було вбито, а шістьох поранено.
Грабіжницька війна ще більше погіршила становище шахтарів Криндачівки. Користуючись умовами воєнного часу, власники шахт посилили експлуатацію, урізали заробітну плату. Так, у 1915 році вона була на 23,5 проц. нижча, ніж у 1913 році. Тимчасом ціни на продукти харчування і речі першої потреби збільшились удвоє.
На початку 1916 року у зв'язку із зниженням заробітної плати на Анненському руднику та шахті Тер-Давидова спалахнув страйк. Гірники вимагали збільшення платні на 25 проц., зниження цін на продукти харчування, поліпшення житлових умов. Страйк було жорстоко придушено. 6 найбільш активних робітників царські власті кинули в тюрму, 350 - відправили на фронт.
Незважаючи на репресії, гірники продовжували боротьбу проти війни, за поліпшення свого економічного й політичного становища. Цією боротьбою керували більшовики, які у лютому 1917 року створили в Криндачівці осередок РСДРП(б). До нього входили Г. Н. Ардуєв, О. П. Горбов, О. Г. Княжеченко, В. М. Соловйов, П. Я. Корнєєв та інші.
Лютнева революція 1917 року і повалення царизму викликали серед шахтарів нове революційне піднесення. Члени більшовицького осередку повели рішучу боротьбу з дрібнобуржуазними партіями, які намагалися відвернути робітників від підготовки соціалістичної революції. На мітингах і зборах більшовики викривали зрадницьку політику Тимчасового уряду, закликали шахтарів боротися за передачу всієї влади Радам робітничих і селянських депутатів.
Влітку в Боково-Хрустальському гірничому районі, куди входила і Криндачівка, було створено Раду робітничих і солдатських депутатів на чолі з професіональним революціонером М. В. Переверзєвим. Рада провела в життя вимогу гір
ників про запровадження восьмигодинного робочого дня на промислових підприємствах, вживала заходів до поліпшення умов праці і побуту робітників, до забезпечення населення продуктами харчування, формувала збройні загони Червоної гвардії. Під впливом більшовиків Боково-Хрустальська Рада стала справді революційним органом влади, що виражав інтереси робітників та селян. Її діяльність цілком підтримувала Криндачівська руднична Рада робітничих депутатів, яку очолював більшовик М. С. Коняєв.
4 жовтня 1917 року на об'єднаному засіданні Рад робітничих і солдатських депутатів Боківського, Хрустальського, Іванівського та інших гірничих
Дивиться також інші населені пункти району: