Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
інші. Відмінно оволодівши технікою, вміло організувавши працю, комуністи Д. С. Шоленко та С. Г. Шатохін удвічі збільшили продуктивність врубової машини. Член ВКП(б) М. І. Шемякін першим почав бурити подовжені шпури при проходженні відкаточних штреків, що дало можливість у кілька разів збільшити продуктивність праці прохідників.
Райком КП(б)У, первинні партійні організації поширювали досвід стахановців, робили його надбанням усіх робітників. На підприємствах були створені стахановські школи, проводились конференції і зльоти передовиків виробництва. У 1936 році відкрився «Діловий клуб» інженерно-технічних працівників, де обговорювались раціоналізаторські пропозиції новаторів, читалися лекції й доповіді про прогресивні методи праці, впровадження нової техніки тощо. Це дало чудові результати. У 1936 році кожен третій шахтар міста трудився по-стахановському.
Напередодні Великої Вітчизняної війни Красний Луч був великим центром вугільної промисловості. У 1940 році трест «Донбасантрацит», розташований у місті, об'єднував 23 шахти загальною продуктивністю в 11 тис. тонн вугілля на добу. Це втроє більше, ніж видобувалося на шахтах Криндачівки у 1913 році. Широка механізація виробничих процесів вуглевидобутку набагато полегшила працю гірників. У 1940 році зарубка вугілля була механізована на 93,5 проц., відкатка - на 57,7 проц., вантаження у залізничні вагони - на 83,3 проц. Досконала система техніки безпеки оберігала шахтарів від нещасних випадків і травм, потужні вентиляційні установки безперервно подавали свіже повітря до підземних виробок.
Поліпшився матеріальний добробут трудящих. Протягом 1935-1939 років заробітна плата зросла більш як у два рази. Праця гірника стала однією з найпочесніших і найшанованіших у країні. До Донбасу вже приїздили не для тимчасового заробітку, а щоб постійно тут жити і трудитися. Населення Красного Луча чимдалі зростало. У 1941 році в ньому проживало 55 тис. чоловік, тобто в 16 разів більше, ніж у 1913 році.
Широкого розмаху набрало житлове та культурно-побутове будівництво. Місто збагатилося 5 тис. нових будинків. Тільки державний житловий фонд у 1941 році становив понад 195 тис. кв. м. Вулиці потопали в зелені фруктових садів і декоративних насаджень. Електрика і радіо ввійшли в побут кожної сім'ї.
Замість тісних і брудних приватних крамниць у місті з'явилися 20 державних магазинів, 26 їдалень, кафе-кондитерська. Були збудовані нові приміщення для пошти, телефону і телеграфу, розширилося комунальне господарство.
За 13 передвоєнних років (1928-1941) у місті було споруджено 2 лікарні і поліклініку з найновішим медичним обладнанням. Крім того, кожне підприємство
мало медичний пункт. Сотні гірників і машинобудівників щороку проводили свої відпустки в найкращих санаторіях і будинках відпочинку країни. Увагою і піклуванням були оточені жінки-матері. В місті функціонували 19 дитячих садків і ясел.
Великих успіхів було досягнуто в розвитку народної освіти, у підвищенні професійного і культурного рівня трудящих. Неписьменність серед дорослого населення була ліквідована. У 1931 -1935 роках юні краснолучанці одержали 3 нові середні школи. У 1940 році місто вже мало 13 загальноосвітніх шкіл, де навчалося близько 5 тис. дітей і працювало понад 260 учителів.
Бурхливий розвиток промисловості потребував підготовки інженерно-технічних кадрів. З цією метою у 1929 році в Красному Лучі було відкрито гірничий технікум. До 1941 року він підготував близько 2 тис. гірничих майстрів і техніків. Багато шахтарів у роки довоєнних п'ятирічок закінчили інженерні курси при вузах Харкова, Донецька, Дніпропетровська. На кожному підприємстві працювали гуртки техмінімуму, курси і школи по оволодінню технікою. У 1934 році відкрилося гірничопромислове училище,
Красний Луч
Сторінка 7 з 15
Трудящі Красного Луча брали активну участь у соціалістичному змаганні за дострокове виконання п'ятирічок. У патріотичний рух новаторів за високу продуктивність праці, що розгорнувся з ініціативи вибійника кадіївської шахти «Центральна-Ірміно» О. Г. Стаханова, включилося багато краснолуцьких гірників. Першими стахановцями стали кадрові робітники-врубмашиністи Д. С. Шоленко і С. Г. Шатохін, бурильник М. І. Шемякін та Райком КП(б)У, первинні партійні організації поширювали досвід стахановців, робили його надбанням усіх робітників. На підприємствах були створені стахановські школи, проводились конференції і зльоти передовиків виробництва. У 1936 році відкрився «Діловий клуб» інженерно-технічних працівників, де обговорювались раціоналізаторські пропозиції новаторів, читалися лекції й доповіді про прогресивні методи праці, впровадження нової техніки тощо. Це дало чудові результати. У 1936 році кожен третій шахтар міста трудився по-стахановському.
Напередодні Великої Вітчизняної війни Красний Луч був великим центром вугільної промисловості. У 1940 році трест «Донбасантрацит», розташований у місті, об'єднував 23 шахти загальною продуктивністю в 11 тис. тонн вугілля на добу. Це втроє більше, ніж видобувалося на шахтах Криндачівки у 1913 році. Широка механізація виробничих процесів вуглевидобутку набагато полегшила працю гірників. У 1940 році зарубка вугілля була механізована на 93,5 проц., відкатка - на 57,7 проц., вантаження у залізничні вагони - на 83,3 проц. Досконала система техніки безпеки оберігала шахтарів від нещасних випадків і травм, потужні вентиляційні установки безперервно подавали свіже повітря до підземних виробок.
Поліпшився матеріальний добробут трудящих. Протягом 1935-1939 років заробітна плата зросла більш як у два рази. Праця гірника стала однією з найпочесніших і найшанованіших у країні. До Донбасу вже приїздили не для тимчасового заробітку, а щоб постійно тут жити і трудитися. Населення Красного Луча чимдалі зростало. У 1941 році в ньому проживало 55 тис. чоловік, тобто в 16 разів більше, ніж у 1913 році.
Широкого розмаху набрало житлове та культурно-побутове будівництво. Місто збагатилося 5 тис. нових будинків. Тільки державний житловий фонд у 1941 році становив понад 195 тис. кв. м. Вулиці потопали в зелені фруктових садів і декоративних насаджень. Електрика і радіо ввійшли в побут кожної сім'ї.
Замість тісних і брудних приватних крамниць у місті з'явилися 20 державних магазинів, 26 їдалень, кафе-кондитерська. Були збудовані нові приміщення для пошти, телефону і телеграфу, розширилося комунальне господарство.
За 13 передвоєнних років (1928-1941) у місті було споруджено 2 лікарні і поліклініку з найновішим медичним обладнанням. Крім того, кожне підприємство
мало медичний пункт. Сотні гірників і машинобудівників щороку проводили свої відпустки в найкращих санаторіях і будинках відпочинку країни. Увагою і піклуванням були оточені жінки-матері. В місті функціонували 19 дитячих садків і ясел.
Великих успіхів було досягнуто в розвитку народної освіти, у підвищенні професійного і культурного рівня трудящих. Неписьменність серед дорослого населення була ліквідована. У 1931 -1935 роках юні краснолучанці одержали 3 нові середні школи. У 1940 році місто вже мало 13 загальноосвітніх шкіл, де навчалося близько 5 тис. дітей і працювало понад 260 учителів.
Бурхливий розвиток промисловості потребував підготовки інженерно-технічних кадрів. З цією метою у 1929 році в Красному Лучі було відкрито гірничий технікум. До 1941 року він підготував близько 2 тис. гірничих майстрів і техніків. Багато шахтарів у роки довоєнних п'ятирічок закінчили інженерні курси при вузах Харкова, Донецька, Дніпропетровська. На кожному підприємстві працювали гуртки техмінімуму, курси і школи по оволодінню технікою. У 1934 році відкрилося гірничопромислове училище,
Дивиться також інші населені пункти району: