Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
1942 року їх зігнали на подвір'ї комендатури, а потім вивезли за місто і розстріляли. Наказ за наказом видавала німецька адміністрація, погрожуючи смертною карою за непокору, зв'язок з партизанами, саботаж заходів окупаційних властей.
Захопивши місто, гітлерівці намагались налагодити видобуток вугілля. Але гірники навіть під загрозою смерті відмовлялись працювати. Фашистські кати методично винищували радянських патріотів. Вони створили у Красному Лучі та його околицях 4 концентраційні табори. За 13 місяців окупації вони розстріляли або скинули живими у стволи шахти № 151 «Богдан» 2120 радянських громадян.
Але фашистам не вдалося зломити краснолучанців. Чимало з них пішло до партизанського загону, що діяв у сусідньому Іванівському районі. Велику антифашистську роботу серед населення міста проводили партійні і комсомольські підпільні групи, створені міськкомом КП(б)У на шахтах і машинобудівному заводі. Так, на шахті № 17-17-біс активно діяла група комсомольців-підпільників на чолі з Марією Богатирьовою. Молоді патріоти писали і розповсюджували антифашистські листівки. На стінах будинків з'являлись написи, зроблені їх руками: «Геть фашистів!», «Смерть Гітлеру!». М. Богатирьовій вдалося знищити списки юнаків і дівчат, яких гітлерівці мали відправити до Німеччини. Фашисти вислідили підпільницю. Після жорстоких катувань її розстріляли. У своїй передсмертній записці матері Маруся писала: «Я вірю, що наші прийдуть. Передай, що я до кінця залишалась комсомолкою».
Вночі 1 вересня 1942 року поліцаї привезли у краснолуцьку тюрму тяжко пораненого командира групи партизанського загону комуніста І. В. Пацюка. Гітлерівці на допиті по-звірячому його били. Але на всі запитання ворогів І. В. Пацюк відповідав: «Так, я комуніст, і від мене ви нічого не дізнаєтесь...Я був і до кінця залишусь радянською людиною». 4 листопада 1942 року гітлерівці розстріляли мужнього партизана.
Фашистські вандали вбивали і катували жителів міста. Понад 8 тис. чоловік було вивезено до Німеччини. Але й там вони продовжували боротьбу. Так, жителька Красного Луча М. П. Заброда стала зв'язковою в створеній радянськими людьми підпільній патріотичній організації «Братерська співдружність військовополонених (БСВ)». Гестапо натрапило на слід підпільниці. Її ув'язнили в таборі смерті Освенцімі. Завдяки радянським воїнам, що визволили в'язнів цього табору, М. П. Заброда лишилася живою і повернулася до Красного Лучa.
Героїчно билися краснолучанці і на фронтах Великої Вітчизняної війни. Дев'ять з них удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу. Понад 6,5 тис. фронтовиків нагороджені орденами та медалями Радянського Союзу.
У вересні 1941 року пішов захищати Батьківщину робітник шахти № 17-17-біс В. Ф. Кир'яков. За мужність і відвагу, виявлену у боях під Москвою, на західному фронті, у Східній Пруссії, він був нагороджений орденом Червоного Прапора, Олександра Невського, трьома орденами Вітчизняної війни І і II ступеня. Командир мінометної роти 438 стрілецького полку капітан В. Ф.Кир'яков 23 березня 1945 року в жорстокому бою з гітлерівцями забезпечив успіх наших частин. В цьому бою він загинув. Йому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Золоту
Зірку Героя одержали і краснолучанці О. К. Ткаченко, О. А. Висильченко, В. П. Погорєлов, О. О. Вахлаєв, П. М. Долгих, В. Л. Попов, Г. С. Розенков.
Нестримно наступали радянські війська, звільняючи рідну землю від гітлерівської нечисті. 1 вересня 1943 року частини 116-го укріпленого району 51 армії Південного фронту визволили Красний Луч від окупантів. Відступаючи, фашисти перетворили на груду руїн машинобудівний завод, затопили вугільні шахти, зруйнували житлові будинки загальною площею 98 тис. кв. м, школи, дитячі садки та ясла, спалили Палац культури. Від будинку гірничого технікуму та його гуртожитків лишились самі стіни. Було виведено з ладу хлібозавод, енергетичне господарство, водопровід. У руїнах та попелі лежало місто. Його населення зменшилося порівняно з довоєнним часом майже у 5 разів і становило лише 11,4 тис. чоловік.
Ще не стихли залпи радянської артилерії, ще піхотні і танкові частини продовжували боротьбу за визволення Донбасу, а краснолучанці вже приступили до відбудови міста. Самовіддано працювали пенсіонери, жінки,
Красний Луч
Сторінка 9 з 15
взяли на особливий облік сім'ї комуністів і радянських активістів, а також єврейське населення. У жовтні1942 року їх зігнали на подвір'ї комендатури, а потім вивезли за місто і розстріляли. Наказ за наказом видавала німецька адміністрація, погрожуючи смертною карою за непокору, зв'язок з партизанами, саботаж заходів окупаційних властей.
Але фашистам не вдалося зломити краснолучанців. Чимало з них пішло до партизанського загону, що діяв у сусідньому Іванівському районі. Велику антифашистську роботу серед населення міста проводили партійні і комсомольські підпільні групи, створені міськкомом КП(б)У на шахтах і машинобудівному заводі. Так, на шахті № 17-17-біс активно діяла група комсомольців-підпільників на чолі з Марією Богатирьовою. Молоді патріоти писали і розповсюджували антифашистські листівки. На стінах будинків з'являлись написи, зроблені їх руками: «Геть фашистів!», «Смерть Гітлеру!». М. Богатирьовій вдалося знищити списки юнаків і дівчат, яких гітлерівці мали відправити до Німеччини. Фашисти вислідили підпільницю. Після жорстоких катувань її розстріляли. У своїй передсмертній записці матері Маруся писала: «Я вірю, що наші прийдуть. Передай, що я до кінця залишалась комсомолкою».
Вночі 1 вересня 1942 року поліцаї привезли у краснолуцьку тюрму тяжко пораненого командира групи партизанського загону комуніста І. В. Пацюка. Гітлерівці на допиті по-звірячому його били. Але на всі запитання ворогів І. В. Пацюк відповідав: «Так, я комуніст, і від мене ви нічого не дізнаєтесь...Я був і до кінця залишусь радянською людиною». 4 листопада 1942 року гітлерівці розстріляли мужнього партизана.
Фашистські вандали вбивали і катували жителів міста. Понад 8 тис. чоловік було вивезено до Німеччини. Але й там вони продовжували боротьбу. Так, жителька Красного Луча М. П. Заброда стала зв'язковою в створеній радянськими людьми підпільній патріотичній організації «Братерська співдружність військовополонених (БСВ)». Гестапо натрапило на слід підпільниці. Її ув'язнили в таборі смерті Освенцімі. Завдяки радянським воїнам, що визволили в'язнів цього табору, М. П. Заброда лишилася живою і повернулася до Красного Лучa.
Героїчно билися краснолучанці і на фронтах Великої Вітчизняної війни. Дев'ять з них удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу. Понад 6,5 тис. фронтовиків нагороджені орденами та медалями Радянського Союзу.
У вересні 1941 року пішов захищати Батьківщину робітник шахти № 17-17-біс В. Ф. Кир'яков. За мужність і відвагу, виявлену у боях під Москвою, на західному фронті, у Східній Пруссії, він був нагороджений орденом Червоного Прапора, Олександра Невського, трьома орденами Вітчизняної війни І і II ступеня. Командир мінометної роти 438 стрілецького полку капітан В. Ф.Кир'яков 23 березня 1945 року в жорстокому бою з гітлерівцями забезпечив успіх наших частин. В цьому бою він загинув. Йому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Золоту
Зірку Героя одержали і краснолучанці О. К. Ткаченко, О. А. Висильченко, В. П. Погорєлов, О. О. Вахлаєв, П. М. Долгих, В. Л. Попов, Г. С. Розенков.
Нестримно наступали радянські війська, звільняючи рідну землю від гітлерівської нечисті. 1 вересня 1943 року частини 116-го укріпленого району 51 армії Південного фронту визволили Красний Луч від окупантів. Відступаючи, фашисти перетворили на груду руїн машинобудівний завод, затопили вугільні шахти, зруйнували житлові будинки загальною площею 98 тис. кв. м, школи, дитячі садки та ясла, спалили Палац культури. Від будинку гірничого технікуму та його гуртожитків лишились самі стіни. Було виведено з ладу хлібозавод, енергетичне господарство, водопровід. У руїнах та попелі лежало місто. Його населення зменшилося порівняно з довоєнним часом майже у 5 разів і становило лише 11,4 тис. чоловік.
Ще не стихли залпи радянської артилерії, ще піхотні і танкові частини продовжували боротьбу за визволення Донбасу, а краснолучанці вже приступили до відбудови міста. Самовіддано працювали пенсіонери, жінки,
Дивиться також інші населені пункти району: