Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Чимдалі ширшого розмаху набирала освітня і культурно-виховна робота. У 1926 році в місті працювали 8 початкових і 3 семирічні трудові школи, де навчалось 838 дітей. Розгорнулася робота по ліквідації неписьменності серед дорослого населення. На всіх шахтах відкрилися вечірні школи лікнепу. Понад 150 учителів, партійних, профспілкових і комсомольських активістів включились у роботу по ліквідації неписьменності. Для підготовки кваліфікованих кадрів гірників на шахтах «Анненська» і «Карл» було створено школи фабрично-заводського навчання на 165 чоловік. Профспілкові організації відкрили на підприємствах короткотермінові курси підвищення кваліфікації робітників.
Водночас партійні та радянські органи подбали про організацію культурного дозвілля трудящих. Ще в 1920 році відкрився робітничий клуб, на шахтах було створено червоні кутки. При клубі працювали гуртки художньої самодіяльності. Комсомольці створили агіткультбригаду «Синя блуза», гострі і злободенні виступи якої викликали загальний інтерес. У репертуарі самодіяльних колективів були драматичні твори Л. М. Толстого, О. М. Горького, Т. Г. Шевченка, Ольги Кобилянської та інші. Великою популярністю у шахтарів користувалися вистави луганського драматичного театру «Шахтарка Донбасу», який у червні 1925 року показав у Красному Лучі кілька спектаклів. Весь збір від них пішов на користь Міжнародної організації допомоги революціонерам. Наприкінці 1925 року в Красному Лучі вже діяли 2 клуби, 9 червоних гуртків, 2 народні бібліотеки, кінотеатр.
Досягнення в економічному і культурному будівництві були результатом багатогранної діяльності партійних організацій, самовідданної праці шахтарів. Роки створення фундаменту соціалістичної економіки характеризуються дальшим піднесенням політичної активності трудящих, ростом партійних рядів. Так, у 1931 році в Краснолуцькому районі питома вага комуністів серед робітників вугільної промисловості становила 14 проц. (по всьому Донбасу вона дорівнювала 11 проц.)3. Це свідчило про посилення авангардної ролі комуністів на вугільних підприємствах.
Бойовими помічниками партійних організацій були комсомольці, які з молодим запалом боролися за збільшення вуглевидобутку. На шахті № 16 у 1929 році організувалися перші ударні комсомольські бригади. Одну з них очолив Сергій Степанов. Вона безперебійно постачала дільницям кріпильний ліс на 2-3 дні вперед. Завдяки високопродуктивній праці бригади С. Степанова кількість робітників, зайнятих доставкою лісу, скоротилась наполовину. На цій же шахті друга ударна комсомольська бригада у складі вибійника Олександра Степаненка, шахтарів Василя Карагодіна і Михайла Зацепиліна щодня видобувала по 3-4 т вугілля, виконуючи завдання на 130-150 проц. Обидві бригади змагалися між собою. їх приклад наслідували на інших шахтах. Комсомольсько-молодіжні бригади, лави, дільниці виникли на шахтах № 2 ім. ВЛКСМ, № 5-біс та інших.
У 30-х рр. комсомол України шефствував над вугільною промисловістю Донбасу. ЦК ЛКСМУ направив на шахти Красного Луча 2 тис. юнаків і дівчат, 10 ремонтних бригад. Республіканська газета «Комсомолець України» надіслала до міста виїзні редакції. Завдяки допомозі комсомолу республіки шахти одержали додаткові кадри робітників, зросла продуктивність праці. В результаті широко розгорнутого соціалістичного змагання, великої організаторської і політико-виховної роботи
комуністів та комсомольців майже всі шахтарі виконували змінні норми видобутку вугілля.
В роки довоєнних п'ятирічок в Красному Лучі проводилось велике промислове будівництво. Протягом 1934-1939 років було споруджено 2 великі шахти - № 16 ім. «Известий» та № 17-17-біс, кожна потужністю понад 3 тис. тонн антрациту на добу. Вони були оснащені новими гірничими машинами і механізмами. 7 листопада 1931 року став до ладу рудоремонтний завод, який в 1936 році був реорганізований у машинобудівний завод. Тут виготовлялися транспортери, буровий інструмент, запасні частини для врубових машин, електровозів і конвейєрів.
Красний Луч
Сторінка 6 з 15
Радянська держава дбала і про здоров'я шахтарів. Ще в 1920 році на шахтах «Анненська» і № 2 відкрилися медичні пункти. У 1926 році в місті і прилеглих шахтарських селищах функціонували 6 лікарень на 205 ліжок. Тут працювали 18 лікарів, 33 фельдшери, 13 акушерок. Водночас партійні та радянські органи подбали про організацію культурного дозвілля трудящих. Ще в 1920 році відкрився робітничий клуб, на шахтах було створено червоні кутки. При клубі працювали гуртки художньої самодіяльності. Комсомольці створили агіткультбригаду «Синя блуза», гострі і злободенні виступи якої викликали загальний інтерес. У репертуарі самодіяльних колективів були драматичні твори Л. М. Толстого, О. М. Горького, Т. Г. Шевченка, Ольги Кобилянської та інші. Великою популярністю у шахтарів користувалися вистави луганського драматичного театру «Шахтарка Донбасу», який у червні 1925 року показав у Красному Лучі кілька спектаклів. Весь збір від них пішов на користь Міжнародної організації допомоги революціонерам. Наприкінці 1925 року в Красному Лучі вже діяли 2 клуби, 9 червоних гуртків, 2 народні бібліотеки, кінотеатр.
Досягнення в економічному і культурному будівництві були результатом багатогранної діяльності партійних організацій, самовідданної праці шахтарів. Роки створення фундаменту соціалістичної економіки характеризуються дальшим піднесенням політичної активності трудящих, ростом партійних рядів. Так, у 1931 році в Краснолуцькому районі питома вага комуністів серед робітників вугільної промисловості становила 14 проц. (по всьому Донбасу вона дорівнювала 11 проц.)3. Це свідчило про посилення авангардної ролі комуністів на вугільних підприємствах.
Бойовими помічниками партійних організацій були комсомольці, які з молодим запалом боролися за збільшення вуглевидобутку. На шахті № 16 у 1929 році організувалися перші ударні комсомольські бригади. Одну з них очолив Сергій Степанов. Вона безперебійно постачала дільницям кріпильний ліс на 2-3 дні вперед. Завдяки високопродуктивній праці бригади С. Степанова кількість робітників, зайнятих доставкою лісу, скоротилась наполовину. На цій же шахті друга ударна комсомольська бригада у складі вибійника Олександра Степаненка, шахтарів Василя Карагодіна і Михайла Зацепиліна щодня видобувала по 3-4 т вугілля, виконуючи завдання на 130-150 проц. Обидві бригади змагалися між собою. їх приклад наслідували на інших шахтах. Комсомольсько-молодіжні бригади, лави, дільниці виникли на шахтах № 2 ім. ВЛКСМ, № 5-біс та інших.
У 30-х рр. комсомол України шефствував над вугільною промисловістю Донбасу. ЦК ЛКСМУ направив на шахти Красного Луча 2 тис. юнаків і дівчат, 10 ремонтних бригад. Республіканська газета «Комсомолець України» надіслала до міста виїзні редакції. Завдяки допомозі комсомолу республіки шахти одержали додаткові кадри робітників, зросла продуктивність праці. В результаті широко розгорнутого соціалістичного змагання, великої організаторської і політико-виховної роботи
комуністів та комсомольців майже всі шахтарі виконували змінні норми видобутку вугілля.
В роки довоєнних п'ятирічок в Красному Лучі проводилось велике промислове будівництво. Протягом 1934-1939 років було споруджено 2 великі шахти - № 16 ім. «Известий» та № 17-17-біс, кожна потужністю понад 3 тис. тонн антрациту на добу. Вони були оснащені новими гірничими машинами і механізмами. 7 листопада 1931 року став до ладу рудоремонтний завод, який в 1936 році був реорганізований у машинобудівний завод. Тут виготовлялися транспортери, буровий інструмент, запасні частини для врубових машин, електровозів і конвейєрів.
Дивиться також інші населені пункти району: