Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
виробленим у лютому 1919 року, дорівнювала майже 30 крб. на день, під час панування денікінців була урізана до 7-9 крб. для чоловіків і до 4 крб. 50 коп. для жінок. Ціни на продукти харчування і речі першої потреби зросли до неймовірних розмірів. До того ж шахтовласники видавали заробітну плату один раз на два-три місяці. Підприємці вдавалися до масового звільнення робітників, запідозрених у більшовизмі.
Однак, незважаючи на розгул контрреволюції, шахтарі не схилили голови перед ворогами. Вони саботували заходи денікінців, ухилялися від роботи, вели збройну боротьбу проти білогвардійців. Під керівництвом організаторів більшовицького підпілля - М. Ф. Павлова та Г. С. Приходька - у травні 1919 року було створено партизанський загін, що складався з 120 чоловік. Партизани сміливо нападали на солдатів та офіцерів денікінського гарнізону, розташованого у селищі, висадили в повітря склад зброї, винищили багато карателів. З наближенням до Криндачівки частин Червоної Армії партизани встановили з ними зв'язок і подали допомогу у визволенні селища. 2 січня 1920 року денікінців було вигнано з Криндачівки. Чимало своїх відважних товаришів втратили криндачівські шахтарі. У боротьбі з білогвардійцями загинуло близько ста жителів селища, а всього в районі - близько 7003. Денікінці по-звірячому вбили одного з керівників партизанського загону М. Ф. Павлова. В пам'ять про загиблих героїв кращі вулиці Красного Луча названо іменами М. В. Переверзєва, М. Ф. Павлова, М. С. Коняєва та інших.
Великої шкоди завдали вороги селищу і його промисловості. Вони пограбували багато майна, спалили 150 будинків. З 18 шахт, що діяли до імперіалістичної війни, у січні 1920 року працювали лише п'ять, які давали 300-350 тис. пудів вугілля на рік. Решта рудників була зруйнована або затоплена. Залізниця, що сполучала шахти з станцією Штерівка, не діяла.
Скорочення виробництва викликало безробіття. Ціни на продукти харчування були дуже високими. Через недоїдання поширювались епідемічні захворювання: тиф, дизентерія тощо.
Переборюючи величезні труднощі, трудящі Криндачівки відбудовували економіку і налагоджували нормальне життя у селищі. Зразу ж після вигнання денікінців було створено військово-революційний комітет Боково-Хрустальського гірничого району. Під його керівництвом у січні 1920 року в Криндачівці обирається Рада робітничих і селянських депутатів. Уже 21 січня при Раді працювали відділи управління народним господарством, охорони громадського порядку, народної освіти, квартирно-житловий, військовий комісаріат та інші. З робітників було створено загін самооборони, яким керував демобілізований червоноармієць Черкесов. Загін вів збройну боротьбу з бандами, що діяли навколо Криндачівки. Відділи Ради вживали заходів до постачання населенню продуктів харчування і промислових товарів. У селищі відкрилися лікарня і 2 початкові школи.
Велика увага приділялась відбудові вугільних підприємств. 14 січня 1920 року в Криндачівці відбувся з'їзд шахтарів Боково-Хрустальського гірничого району. В резолюції з'їзду робітники висловили цілковиту готовність докласти всіх сил до найскорішого відродження шахт. З метою кращої організації управління вугільними підприємствами Донецький губревком у своїй постанові від 17 січня 1920 року визначив межі Боково-Хрустальського адміністративного району. Його центром стала Криндачівка. Для організації партійно-політичної роботи серед трудящих комітет КП(б)У Катерининської залізниці 20 січня 1920 року надіслав до Криндачівки політпрацівника Н. І. Дубового. Разом з місцевими комуністами він приступив до зміцнення партійних осередків та профспілкових організацій на шахтах. У лютому був проведений «партійний тиждень», протягом якого до рядів РКП(б) вступило 300 чоловік. На кінець цього місяця партійні осередки району налічували 500 членів і 700 кандидатів партії. Комуністи направлялись на найбільш важкі і відповідальні роботи.
На початку 1920 року в Боково-Хрустальському районі виникли перші комсомольські осередки, які об'єднували 150 юнаків і дівчат. Ватажком комсомольців була молода енергійна робітниця Ніна Ліберман. Шахтарська
Красний Луч
Сторінка 4 з 15
було вигнано, але вже у квітні 1919 року Криндачівку захопили денікінські війська. Білогвардійці принесли трудящим нові злигодні і страждання. Вони розстрілювали цілі сім'ї, якщо в них хто-небудь служив у Червоній Армії, грабували жителів, чинили всілякі насильства. Становище гірників було нестерпним. Заробітна плата робітників, яка за радянським тарифом, Однак, незважаючи на розгул контрреволюції, шахтарі не схилили голови перед ворогами. Вони саботували заходи денікінців, ухилялися від роботи, вели збройну боротьбу проти білогвардійців. Під керівництвом організаторів більшовицького підпілля - М. Ф. Павлова та Г. С. Приходька - у травні 1919 року було створено партизанський загін, що складався з 120 чоловік. Партизани сміливо нападали на солдатів та офіцерів денікінського гарнізону, розташованого у селищі, висадили в повітря склад зброї, винищили багато карателів. З наближенням до Криндачівки частин Червоної Армії партизани встановили з ними зв'язок і подали допомогу у визволенні селища. 2 січня 1920 року денікінців було вигнано з Криндачівки. Чимало своїх відважних товаришів втратили криндачівські шахтарі. У боротьбі з білогвардійцями загинуло близько ста жителів селища, а всього в районі - близько 7003. Денікінці по-звірячому вбили одного з керівників партизанського загону М. Ф. Павлова. В пам'ять про загиблих героїв кращі вулиці Красного Луча названо іменами М. В. Переверзєва, М. Ф. Павлова, М. С. Коняєва та інших.
Великої шкоди завдали вороги селищу і його промисловості. Вони пограбували багато майна, спалили 150 будинків. З 18 шахт, що діяли до імперіалістичної війни, у січні 1920 року працювали лише п'ять, які давали 300-350 тис. пудів вугілля на рік. Решта рудників була зруйнована або затоплена. Залізниця, що сполучала шахти з станцією Штерівка, не діяла.
Скорочення виробництва викликало безробіття. Ціни на продукти харчування були дуже високими. Через недоїдання поширювались епідемічні захворювання: тиф, дизентерія тощо.
Переборюючи величезні труднощі, трудящі Криндачівки відбудовували економіку і налагоджували нормальне життя у селищі. Зразу ж після вигнання денікінців було створено військово-революційний комітет Боково-Хрустальського гірничого району. Під його керівництвом у січні 1920 року в Криндачівці обирається Рада робітничих і селянських депутатів. Уже 21 січня при Раді працювали відділи управління народним господарством, охорони громадського порядку, народної освіти, квартирно-житловий, військовий комісаріат та інші. З робітників було створено загін самооборони, яким керував демобілізований червоноармієць Черкесов. Загін вів збройну боротьбу з бандами, що діяли навколо Криндачівки. Відділи Ради вживали заходів до постачання населенню продуктів харчування і промислових товарів. У селищі відкрилися лікарня і 2 початкові школи.
Велика увага приділялась відбудові вугільних підприємств. 14 січня 1920 року в Криндачівці відбувся з'їзд шахтарів Боково-Хрустальського гірничого району. В резолюції з'їзду робітники висловили цілковиту готовність докласти всіх сил до найскорішого відродження шахт. З метою кращої організації управління вугільними підприємствами Донецький губревком у своїй постанові від 17 січня 1920 року визначив межі Боково-Хрустальського адміністративного району. Його центром стала Криндачівка. Для організації партійно-політичної роботи серед трудящих комітет КП(б)У Катерининської залізниці 20 січня 1920 року надіслав до Криндачівки політпрацівника Н. І. Дубового. Разом з місцевими комуністами він приступив до зміцнення партійних осередків та профспілкових організацій на шахтах. У лютому був проведений «партійний тиждень», протягом якого до рядів РКП(б) вступило 300 чоловік. На кінець цього місяця партійні осередки району налічували 500 членів і 700 кандидатів партії. Комуністи направлялись на найбільш важкі і відповідальні роботи.
На початку 1920 року в Боково-Хрустальському районі виникли перші комсомольські осередки, які об'єднували 150 юнаків і дівчат. Ватажком комсомольців була молода енергійна робітниця Ніна Ліберман. Шахтарська
Дивиться також інші населені пункти району: